Провадження № 33/803/1136/19 Справа № 175/3360/19 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
05 листопада 2019 року суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
за участю:
прокурора - Мануйленка І.М.,
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Встановив:
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 звільнившись з посади, інспектора Соборного районного сектора Центрального міжрайонного відділу м. Дніпра уповноваженого органу з питань пробації, будучи згідно п. п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення ч. 2 ст. 45 Закону вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
26 лютого 2018 року ОСОБА_1 була ознайомлена з обов'язком наступного року після припинення діяльності в установленому ч. 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку подати декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, тобто подати зазначену декларацію шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за визначеною ним формою.
Відповідно до Закону України про Державну кримінально-виконавчу службу України старший лейтенант внутрішньої служби являється суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» згідно підпункту «д» пункту 1 ст. 3 цього Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 згідно з п. п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» була посадовою особою середнього начальницького складу, а отже є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , займаючи посаду інспектора Соборного районного Центрального міжрайонного відділу м. Дніпра уповноваженого органу з питань пробації, маючи звання старший лейтенант внутрішньої служби, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 даного Закону, Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016, № 3, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за №959/29089, 26 лютого 2018 року, припинивши діяльність особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом подачі та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуваючи, згідно з поясненням за адресою: АДРЕСА_1 , пров. Дослідний , 19 несвоєчасно, тобто 12 липня 2019 року, без поважних причин подала, щорічну декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), за 2018 рік.
Поважні причини щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації після звільнення відсутні.
В апеляційній скарзі:
- ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю, на його думку, в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в повному обсязі у зв'язку з допущеними при її прийнятті порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що перевірка стосовно ОСОБА_1 , проводилась виключно працівником Управління захисту економіки в Дніпропетровській області ДЗЕ Національної поліції України, який відбирав пояснення, робив запити, збирав докази, склав протокол про адміністративне правопорушення. В цій справі відсутні докази затвердження та надсилання НАЗК до УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України обґрунтованого висновку про порушення мною вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Вказує, що Департамент УЗЕ НП України не відноситься до суб'єктів, які наділені повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки такими повноваженнями наділені виключно НАЗК.
Виходячи з вимог вищевказаних норм права слід вважати, що всі дії УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України щодо збирання доказів у цій справі були проведені не уповноваженим органом, який діяв не у межах повноважень, що визначені у законі, хоча відповідно до положень ч. 3 ст. 7 КУпАП - застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу повинно проводитись лише в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до «Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України», затвердженого Наказом Національної поліції України № 81 від 07 листопада 2015 року, покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
Отже, посадові особи Департаменту, згідно п. 4 розділу II вказаного Положення, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, після отримання письмового повідомлення із Національного агентства, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Усі дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, уповноважені здійснювати виключно посадові особи НАЗК.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено посадовою особою Національної поліції пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення. Зокрема, як було зазначено вище, інкриміноване мені за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП діяння було виявлено 30 липня 2019 року та підтверджено відповідними доказами - 01 серпня 2019 року, коли отримано відповідні документи стосовно мене з колишнього місця роботи, а саме з Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції, при цьому протокол про адміністративне правопорушення був складений значено пізніше - 23 серпня 2019 року, що в свою чергу тягне за собою його недопустимість, оскільки він був оформлений з порушення порядку, встановленого цим Кодексом.
Таким чином, складання даного протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок з моменту виявлення особи, яка його вчинила, а тому слід вважати дії посадової особи Національної поліції непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про його вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, зазначені дії оперуповноваженого УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля, наприклад, як в даному випадку, посадовою особою безпідставно не було складено протокол відразу після виявлення адміністративного правопорушення. Чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у побідних справах, у зв'язку із чим складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності. В підсумку, допущенні оперуповноваженим УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є перешкодою для притягнення мене до адміністративної відповідальності.
В суді апеляційної інстанції:
- ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, надала пояснення, аналогічні поясненням викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
- прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду без змін.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи апелянта, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Отже для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Вважаю, що суд першої інстанції належним чином проаналізував наявність в матеріалах провадження докази, надав їм правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Погоджуюсь з висновками судді суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_1 без поважних причин несвоєчасно, тобто 12 липня 2019 року, поза межами терміну подачі декларації, подала щорічну декларацію за 2018 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинивши адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією», як на те, що суб'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у формі умислу (прямого чи непрямого), та стосується складу правопорушення, який передбачений - неподання декларації, відповідно до якого предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Доводи апеляційної скарги, що департамент УЗЕ Національної поліції України не є суб'єктом, який має право на збирання доказів та складання протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, відповідно до розділу І Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого Наказом Голови Національної поліції № 81 від 07.11.2015 року (далі - Положення), Департамент захисту економіки Національної поліції України (далі ДЗЕ, Департамент) є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України.
Згідно з ч. ч. 1, 3 розділу ІІ Положення, основними завданнями Департаменту є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю, захисту економіки та об'єктів права власності; боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування; протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Відповідно до п. 3 ч. 2 розділу IV Положення, працівники Департаменту мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до судових органів у встановленому законодавством порядку.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема за ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З системного аналізу вказаних положень Закону України «Про запобігання корупції», положень КУпАП, а також Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України слідує, що посадові особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України, відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», як спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені на підставі отриманих матеріалів складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до судових органів у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 Закону України правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 172-6 КУпАП встановлює відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
Наведе свідчить, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, може полягати як у формі прямого та непрямого умислу.
Лише вчинення такого діяння через необережність, тобто коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи без діяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати, виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 заперечуючи свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, проте не наводить жодних доводів, які б свідчили, що він виконав вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо своєчасного подання декларації.
Ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не навела переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №1422 від 23.08.2019 року (а.п. 1-8); рапортом оперуповноваженого УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України Черненко Г.О. (а.п. 41); витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.п. 42-44); та іншими доказами, що містяться в матеріалах провадження.
Жодних інших даних про намагання ОСОБА_1 подати декларацію вчасно, апелянтом не надано.
Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт несвоєчасного без поважних причин подання декларації поза строком, визначеним законом, а саме в строк до 01.04.2019 року.
Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та з диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_2 містять ознаки саме такого правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Під виявленням правопорушення необхідно розуміти встановлення певних обставин, які вказують на ознаки адміністративного правопорушення в діях конкретної особи та дають підстави для провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що діючим законодавством не встановлено протягом якого строку після виявлення правопорушення уповноважений суб'єкт повинен скласти відповідний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, однак з урахуванням змісту ст. 38 КУпАП доходжу висновку, що цей строк не може виходити за межі строків, встановлених вказаною статтею.
Днем виявлення правопорушення відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП необхідно вважати день, коли посадові особи, які у відповідності до вимог діючого законодавства мають право складати протокол про вчинення відповідного правопорушення, встановили або повинні були встановити обставини, які свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення в діях конкретної особи.
Враховуючи, що уповноваженим на складання відповідного протоколу органом, матеріали перевірки щодо несвоєчасного подання ОСОБА_3 декларації, отриманні 01.08.2019 року (а.п. 12), вважаю саме цю дату - датою виявлення правопорушення.
Отримані матеріали свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в діях ОСОБА_1 та давали підстави для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що тільки 23.08.2019 року оперуповноваженим УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України майор поліції Черненко Г.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи наведене та приймаючи до увагу, що з дня виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП пройшли строки встановлені ч. 3 ст. 38 КУпАП, вважаю за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, проте належним чином не встановивши дату виявлення правопорушення, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, у зв'язку зі відсутністю складу і події правопорушення, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 - відсутні. Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції, та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 6, 7ст. 126 Конституції України, Законом України "Про запобігання корупції", ст. ст. 7, 9, 10, 11, ч. 1 ст.172-6, ст. ст. 247, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - скасувати.
Винести нову постанову, якою провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко