01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" грудня 2009 р. Справа № 10/228-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/228-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»,
м. Київ;
до приватного підприємства «Інтерхім КС», м. Вишневе;
про стягнення 24180,70 грн.
та за зустрічним позовом приватного підприємства «Інтерхім КС», м. Вишневе;
до товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер», м. Київ;
про стягнення 67141,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Суровцева С.О., довіреність
від 20.07.2009р. № 19;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Чолак С.Х., довіреність від
11.12.2009р. б/н.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, Господарським судом міста Києва була надіслана позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»(далі -позивач за первісним позовом) до приватного підприємства «Інтерхім КС»(далі -відповідач за первісним позовом) про стягнення 24180,70 грн. витрат, пов'язаних із понаднормованим простоєм автопоїзда, який здійснював доставку вантажу на замовлення відповідача, згідно з умовами Договору № 140218 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2009р., та перепробігом по території Бельгії.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2009р. порушено провадження у справі № 10/228-09 та призначено її розгляд на 15.09.2009р.
Ухвалою від 15.09.2009р. суд відклав розгляд справи на 06.10.2009р. за усним клопотання відповідача та в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.
24.09.2009р. на адресу Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємства «Інтерхім КС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»про відшкодування вартості товару та завданих збитків у загальній сумі 67141,94 грн. Дана позовна заява обґрунтована тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання і не надав позивачу належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та розписку про прийняття вантажу на підтвердження факту доставки вантажу на адресу вантажоотримувача, що, відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 23 Конвенції, є підставою для стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі 55 190,94 грн. та вартості транспортних послуг у розмірі 11 951,00 грн.
Ухвалою від 30.09.2009р., відповідно до ст. 60 ГПК України, суд прийняв зустрічний позов приватного підприємства «Інтерхім КС»для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки обидва позови взаємно пов'язані, зокрема, підставою позовних вимог -порушення умов Договору № 140218 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2009р., укладеного між сторонами.
Ухвалою від 06.10.2009 р. суд відклав розгляд справи на 03.11.2009 р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.
У судове засідання, призначене на 03.11.2009 р., представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився з невідомих причин та не подав витребувані судом документи.
Присутній у судовому засіданні 03.11.2009р. представник відповідача за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що за умовами перевезення вантажу, викладеними в транспортному замовленні-договорі № 140218 АВ від 07.04.2009р., платником за понаднормований простій автомобіля є вантажоотримувач. Таким чином, подання позову до ПП «Інтерхім КС»у цій частині є безпідставним. Щодо оплати вартості перепробігу по території Бельгії у розмірі 8656,20 грн., то позовні вимоги в цій частині не підтверджені належними доказами, зокрема, відсутнє документальне підтвердження факту належної доставки вантажу (товарно-транспортна накладна CMR з відміткою вантажоотримувача про одержання вантажу), подорожній лист міжнародного сполучення і відповідний рахунок-фактура на оплату.
Ухвалою від 03.11.2009р. суд відклав розгляд справи на 17.11.2009р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача за первісним позовом, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
В засіданні суду 17.11.2009р. представник позивача за первісним позовом надав письмові пояснення щодо заперечень, наданих відповідачем, та відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що у товарно-транспортній накладній CMR є підпис вантажоотримувача про отримання вантажу. Крім того, згідно ст. 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) від 19 травня 1956 року, термін подачі претензії вантажоотримувачем щодо втрати вантажу складає 7 днів, тобто, якщо до 13 травня 2009 року вантажоотримувач не пред'явив претензію щодо втрати вантажу, то це є первісним доказом його доставки.
Також представником позивача за первісним позовом було подано клопотання про витребування у відповідача договору або інших документів, в яких наявна печатка компанії вантажоотримувача -«Jorgerden BUBA».
Присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом повторно подав відзив на позовну заяву.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування документів, задовольнив його та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголосив перерву в засіданні суду на 18.11.2009р., у зв'язку з витребуванням у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) договору або інших документів, підписаних між ПП «Інтерхім КС»та компанією «Jorgerden BUBA», в яких наявна печатка компанії вантажоотримувача.
У судовому засіданні 18.11.2009р. судом була оголошена перерва на 08.12.2009р.
Крім того, сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору по суті, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.
За результатами розгляду поданих сторонами доказів по справі, суд виніс ухвалу від 08.12.2009р. про відкладення розгляду справи на 14.12.2009р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
У судовому засіданні 14.12.2009р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив, а також надав витребувані ухвалою від 08.12.2009р. документи, в тому числі клопотання про уточнення позовних вимог, згідно з яким просить суд стягнути з ПП «Інтерхім КС»: витрати, пов'язані із понад нормованим простоєм та перепробігом по території Бельгії в розмірі 24180,70 грн.; сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього в розмірі 556,80 грн.
Присутній в засіданні суду представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та повністю підтримав вимоги, заявлені у зустрічному позові.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
06.02.2009р. між товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»(за договором -перевізник) та приватним підприємством «Інтерхім КС»(за договором -замовник) було укладено Договір № 140218 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов'язується здійснити доставку довіреного йому замовником (або вантажовідправником за дорученням замовника) вантажу, обумовленого в замовленні, яке є невід'ємною частиною даного договору, у пункт призначення та видати його вантажоотримувачу, а замовник зобов'язується здійснити оплату за перевезення згідно з умовами даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору, перевезення вантажів здійснюється у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ), підписаної в Женеві 1956р. Транспортним відділом Європейської економічної комісії ООН, нормативно-правовими актами України -в частині, що не суперечать КДПГ, а також у відповідності з даним договором.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов договору, 07.04.2009р. між сторонами було оформлено транспортне замовлення-договір № 140218 АВ на організацію вантажоперевезення, згідно з яким позивач за первісним позовом зобов'язався доставити вантаж з м. Київ (Україна) -07.04.2009р. до м. Уі (Бельгія) -15.04.2009р. Вартість послуг перевезення склала 1150 євро, що за курсом НБУ на день оплати, а саме 13.04.2009р., становило 11 951,00 грн., які були перераховані відповідачем платіжним дорученням № 23 від 13.04.2009р.
13.04.2009р. автопоїзд, що перевозив вантаж, у складі автомобіля з д.н.з. АА 1680 СЕ та ніпвпричепа з д.н.з. АА 9537 ХХ прибув у м. Меер для проведення митних процедур, про що свідчить відмітка у рядку 13 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 000654, копія якої додана до матеріалів справи.
Листами від 27.04.2009р. за вих. № 27-04-01 та від 30.04.2009р. за вих. № 30/04 відповідач за первісним позовом повідомив позивача про зміну місця розвантаження вантажу, що вбачається зі змісту вказаних листів та відмітки у рядку 3 товарно-транспортної накладної CMR А № 000654.
Згідно п. 1 ст. 12 Конвенції КДПГ, відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від транспортера переривання перевезення, зміни місця, передбаченого для передачі вантажу, або передачі вантажу не тому отримувачу, який зазначений у накладній.
Вантаж було отримано вантажоодержувачем 02.05.2009р., про що свідчить підпис директора компанії «Jorgerden BUBA» у рядку 24 товарно-транспортної накладної.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Конвенції КДПГ, під час прибуття вантажу на місце, передбачене для його передачі, отримувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної та передачі вантажу, при цьому їм видається розписка про прийняття.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем за первісним позовом не надано належних доказів на спростування обставин, наведених позивачем стосовно зміни місця та строків розвантаження, а, отже суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт понаднормованого простою автопоїзда з вини замовника.
Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно п. 4.7. Договору № 140218 від 06.02.2009р., нормативний простій на митному терміналі для проходження митних процедур приймається сторонами в межах 24 годин, тобто однієї доби. Таким чином, понаднормований простій автопоїзда з 13.04.2009р. до 02.05.2009р. склав 18 діб.
Пунктом 2 транспортного замовлення-договору № 140218 АВ від 07.04.2009р. передбачено, що понаднормований простій, який визначається на підставі договору, оплачується замовником з розрахунку 80 євро за добу, по курсу НБУ на день проведення розрахунку, включаючи вихідні та святкові дні.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 7 Конвенції КДПГ, саме відправник несе відповідальність за всі витрати транспортера та завдані йому збитки, внаслідок неточності або недостатності даних, а саме: місце прийняття вантажу, ім'я та адреси одержувача, інструкції, необхідної для виконання митних та інших формальностей.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми боргу за понаднормований простій автопоїзда в розмірі 15524,50 грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача витрати в розмірі 8656,20 грн., які виникли з вини останнього, у зв'язку з переадресацією вантажу та перепробігом по території Бельгії. Вказані витрати за своєю правовою природою фактично є збитками. При цьому, в обґрунтування заявлених вимог у сумі 8656,20 грн. позивач за первісним позовом посилається на Калькуляцію транспортних витрат при здійсненні міжнародного перевезення, складеної посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»станом на 20.07.2009р.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не надано належних доказів на підтвердження понесених збитків у сумі 8656,20 грн., окрім їх розрахунку та подорожнього листа автомобіля, що не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.
За результатами розгляду зустрічного позову суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог, оскільки в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження втрати вантажу під час перевезення, виставлення претензій або штрафних санкцій зі сторони вантажоотримувача, у зв'язку з втратою вантажу, або неотримання грошових коштів від вантажоотримувача за доставлений вантаж.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються за первісним позовом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, за зустрічним позовом -на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Інтерхім КС»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 19; код ЄДРПОУ 33986966) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5-б; код ЄДРПОУ 25634036) 15 524 грн. 50 коп. -боргу за понаднормований простій автопоїзда, 155 грн. 25 коп. -державного мита та 202 грн. 24 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -25.01.2010р.