01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" грудня 2009 р. Справа № 35/492/10/276-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 35/492/10/276-09
за позовом приватного підприємства «Баядєра», м. Горлівка
до закритого акціонерного товариства «Фріззант», с. Музичі
про стягнення 21834,91 грн.
за участю представників
від позивача: Жидко О.В. -довіреність б/н від 10.07.2009 р.;
від відповідача: Дренжик В.В. -довіреність № 21 від 05.10.2009 р.
Приватне підприємство «Баядера»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Фріззант»(далі -відповідач) про стягнення 21834,91 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиплату відповідачем винагороди за надані маркетингові послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 21834,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2009р. порушено провадження у справі № 35/492.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. справу № 35/492, на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2009р. справу № 35/492 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно їй № 35/492/10/276-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2009р.
Присутнім у судовому засіданні 13.10.2009р. представником позивача підтримано позовні вимоги.
Представником відповідача у судовому засіданні 13.10.2009р. надано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що строк позовної давності за актом виконаних робіт за січень 2006р., закінчився 01.02.2009 р.; позивачем не виконані зобов'язання по сплаті поставленої продукції, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 25.03.2009 р.; позивач не виконав своїх зобов'язань за Агентською угодою від 01.01.2006р., а тому не має підстав вимагати сплати грошових кошт за невиконану роботу.
Також, у судовому засіданні представником позивача надано заперечення на відзив б/н від 13.10.2009р., в яких позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві б/н від 13.10.2009 р., посилаючись на ст. 261 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Крім того, предметом даної позовної заяви не є оплата послуг, які надавались за Агентською угодою від 01.01.2006р.
Ухвалою Господарського суд Київської області від 13.10.2009р. відкладено розгляд справи на 03.11.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою витребування нових доказів у справі.
У судовому засіданні 03.11.2009р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2009р., надано письмові пояснення б/н від 03.11.2009р., в яких позивач наполягає на справжності підпису представника відповідача, наявного на актах виконаних робіт; зазначає, що акти виконаних робіт за 2006 рік №№ 20, 21 були підписані лише 01.07.2008р., оскільки при проведенні внутрішнього аудиту на підприємстві позивача виявлено відсутність актів надання маркетингових послуг за січень 2006 р., за липень 2006 р. та жовтень 2008 року; як на доказ належного надання маркетингових послуг посилається на надані відповідачем докази реалізації товару.
Присутнім у судовому засіданні 03.11.2009 р. представником відповідача надано суду відзив б/н, б/д, в якому відповідач заперечує проти позову з тих же підстав, що були зазначені раніше у відзиві на позов, наданого 13.10.2009р.
Крім того, представниками сторін надано суду клопотання, в порядку ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, про розгляд справи у строк більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 03.11.2009р. оголошено перерву до 24.11.2009р.
20.11.2009р. сторін у справі телефонограмою повідомлено про перенесення розгляду справи на 01.12.2009р.
20.11.2009 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання № 1811/09 від 18.11.2009р. про залучення до матеріалів справи копії листа товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО».
Ухвалою від 01.12.2009р. суд відклав розгляд справи на 14.12.2009р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
У судовому засіданні 14.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на домовленість сторін про надання відповідачу маркетингових послуг у період з 2003 року по жовтень 2007 року, в підтвердження чого посилається на акти виконаних робіт № 195 від 01.11.2006р. за жовтень 2006 року на суму 17903,83 грн., № 20 від 01.07.2008 р. за січень 2006 року на суму 1209,37 грн., № 21 від 01.07.2008р. за липень 2006 року на суму 2721,71 грн., всього на загальну суму 21834,91 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Приписами частини 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1).
У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
На виконання вимог ухвали суду від 13.10.2009р. позивачем надано пояснення стосовно підписання актів виконаних робіт лише в липні 2008 року за маркетингові послуги, надані у січні, липні та жовтні 2006 року, в яких зазначається, що в ході проведення внутрішнього аудиту на підприємстві виявлено відсутність підписаних актів за надані послуги у вказаний період. З метою усунення виявлених недоліків, акти виконаних робіт було направлено позивачем відповідачу для підписання, в підтвердження чого надані суду копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення та поштової квитанції. Акти робіт № 21 від 01.07.2008 р. на суму 2721,71 грн., № 195 від 01.11.2006 р. -17903,83 грн., № 20 від 01.07.2008 р. -1209,37 грн., які були повернуті на його адресу, з боку відповідача підписані головою правління ЗАТ «Фріззант»Жигінас С.А.
Крім того, ще, як на доказ надання відповідачеві маркетингових послуг, позивач посилається на лист ТОВ «Еко», в якому зазначено, що у 2006 році в мережі супермаркетів «Еко-маркет»позивачем проводились маркетингові заходи, спрямовані на збільшення попиту на продукцію відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, наданими позивачем доказами доведено, що правовідносини, які виникли між ПП «Баядера»та ЗАТ «Фріззант», слід вважати, як укладення господарського договору про надання послуг у спрощений спосіб, що породжує виникнення господарського зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
13.07.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 195 від 03.07.2009р. з проханням сплатити заборгованість за надані послуги у сумі 21834,91 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують проведення розрахунків за надані маркетингові послуги в сумі 21834,91 грн., а також не спростовано правомірність підписання актів виконаних робіт № 21 від 01.07.2008р. на суму 2721,71 грн., № 195 від 01.11.2006р. -17903,83 грн., № 20 від 01.07.2008р. -1209,37 грн. належними та допустимими доказами.
Отже, позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позову, наведені у відзиві, до уваги судом не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5).
У даному випадку, право пред'явити вимогу у позивача виникло після підписання актів виконаних робіт, тобто з 02 листопада 2006 року та 02 липня 2008 року, а отже строк позовної давності на день звернення позивача до суду 31.07.2009р. не сплив.
Щодо невиконання позивачем зобов'язань, передбачених Агентською угодою від 01.01.2006р. та не сплати коштів за поставлену продукцію, то в даному випадку відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Крім того, відповідачем не доведено належними доказами той факт, що спірні акти виконаних робіт укладались на виконання умов договору № 15-Б від 26.05.2003р. та Агентської угоди від 01.01.2006р.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08125, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Музичі; код 24923175) на користь приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; код 13491057) 21 834 грн. 91 коп. -боргу, 218 грн. 35 коп. -держмита, 315 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата підписання повного тексту рішення -25.01.2010 р.