Справа N 2-1443-09
09.04.2009 року Ленінський районний суд м. Луганська
у складі:
головуючого судді Таранової О.П.,
при секретарі Великоцької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Луганську цивільну справу за первинним позовом і уточненим позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, Автогосподарству підпорядкованому ВРЗ ГУМВС України в Луганській області Головне Управління державного казначейства України в Луганській області, третій особі -ОСОБА_2М про відшкодування майнової шкоди, заподіяної ДТП та стягнення моральної шкоди
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до УВД України в Луганській області про відшкодування матеріальної й моральної шкоди в якому зазначив, що 28.12.2007 року о 9-20. на перехрещенні доріг на вул. Краснодонська сталася дорожньо-транспортна
пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1, яким керував він - ОСОБА_1 (Позивач), та автомобіля "Шкода" державний знак із 0028, яким керував працівник УМВС України в Луганській області ОСОБА_2.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Луганська Матвейшиної О.Б. № з - 1167 від 10.01.2008 року визнано, що порушення Правил дорожнього руху, яке призвело до зіткнення автомобілів, відбулося з боку ОСОБА_2, що підтверджується відповідними документами. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Автомобіль, яким керував ОСОБА_2, є власністю УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2М заподіяв ДТП у робочий час, виконуючи свої службові обов'язки.
Відповідно до пунктів 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 p.- № 6, особа яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин не і несе відповідальності перед потерпілим за заподіяну шкоду, а відповідальність юридичної особи -власника джерела підвищеної небезпеки має місце у тому випадку коли шкода заподіяна фізичною особою - працівником під час виконання нею трудових (службових) обов'язків. Тобто у даному випадку позовні вимоги щодо відшкодування шкоди заявляються позивачем до власника джерела підвищеної небезпеки - Управління внутрішніх справ України в Луганській області.
Внаслідок зазначеного вище ДТП автомобілю ЗАЗ - 110557 вантажний ПІКАП 2006 року випуску, колір білий, який є власністю громадянина ОСОБА_3, та яким позивач керував на підставі довіреності, завдані значні пошкодження. Позивач 04.01.2008 року звернувся до ПП Юридична контора „Максим -з приводу одержання експертного висновку щодо шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Відповідно до Висновку № 86/69 експертного авто товарознавчого дослідження від 08.01.2008 встановлено, що автомобіль у пред'явленому вигляді до експлуатації не придатний та підлягає відновлювальному ремонту, а також приведений кошторис (розрахунок) вартості ремонту
(відновлення). Вартість майнової шкоди за зазначеним кошторисом складає 5 481 грн. 55 коп.
В усних заявах Відповідач обіцяв позивачу у добровільному порядку відшкодувати майнову шкоду та оплатити відновлювальний ремонт. Однак, фактично цього не відбулося, Відповідачем на даний час відшкодовано лише кошти, витрачені на проведення експертизи та послуги евакуатора.
Оскільки автомобіль ЗАЗ - 110557 є для позивача засобом заробітку, то він був змушений позичити гроші та за власний рахунок здійснити ремонт, щоб мати змогу працювати далі та заробляти на життя.
Вартість відновлювального ремонту склала 5 717 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. До вартості ремонту увійшли витрати на придбання запасних частин, які підлягали заміні, на загальну суму - 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. та витрати на оплату безпосередньо ремонту автомобіля. Ремонтні роботи виконувалися приватним підприємцем ОСОБА_4, вартість ремонту (робота та матеріали) відповідно до акту виконаних робіт від 01.03.2008 року склала 4 500 (чотири тисячі п'ять сот) грн.
Таким чином розмір майнової шкоди, заподіяної Позивачу в наслідок ДТП становить 5 717 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн.
Крім майнової шкоди, Позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які заподіяні йому внаслідок відчуття непевності, нестабільності, фінансової небезпеки, хвилювання та страху за майбутнє, в стані яких позивач перебував позичивши гроші на ремонт автомобілю. В наслідок ДТП у позивача склалися напружені відносини з власником автомобіля ОСОБА_3 у зв'язку з чим він протягом довгого часу був занепокоєний тим, що власник автомобілю може відкликати довіреність, на підставі якої він керував автомобілем, та відповідно мав змогу працювати та отримувати заробіток.
З дня коли відбулася ДТП до початку березня поточного року позивач не мав змоги працювати та заробляти гроші на утримання родини, до складу якої входять дружина та малолітня дитина, яких повинен
забезпечувати. Увесь час коли позивач не працював він чекав, що Відповідач виконає свою обіцянку щодо добровільної оплати ремонту автомобіля, а потім втративши надію, запозичив велику для позивача суму грошей для ремонту автомобілю та поточних витрат на життя його родини, позичену суму він не мав змоги повернути дотеперішнього часу.
Відмова Відповідача у відшкодуванні позивачу майнової шкоди фактично призвела до того, що позивач тривалий час перебуває у знервованому стані, має порушені стосунки з рідними та друзями, які запозичили йому гроші, важко вражений тією несправедливістю та грубим порушенням його законних прав та інтересів, як добросовісного учасника дорожнього руху. Фактично ДТП призвело до того, що винна у ньому особа (ОСОБА_2 ) оштрафована на 17 грн., а він не винний у тому, що сталося „покарний" на 5 717 грн. На думку позивача, саме цей факт принижує його честь та гідність, оскільки відчуває себе безсилим та незахищеним перед беззаконням та свавіллям.
Позивач вважає, що такі довготривалі та важкі моральні та душевні страждання, мають бути відшкодовані відповідачем. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 (п'ять тисяч) грн., вважаючи таку оцінку адекватною глибині його страждань з урахуванням ступеню вини Відповідача.
В уточненій позовній заяві позивач посилається на те, що з моменту подання позовної заяви пройшов деякий час, за цей період грошові кошти під впливом інфляції знецінилися, що супроводжувалося ростом цін на товари та послуги. Таким чином, сума позовних вимог станом на 01.01.2009 року з урахуванням середнього індексу інфляції за період червень 2008 року - грудень 2008 року склала: 6105 (шість тисяч сто п'ять) гривень 76 копійок - відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою (розрахунок додається - додаток № і) та 5340 (п'ять тисяч триста сорок) гривень - відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою (розрахунок додається - додаток № 2) при цьому посилається на вимоги ст. 1192 Цивільного кодексу України відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню,
визначається до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.3 урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути з Управління внутрішніх справ України в Луганській області 6105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 76 коп. в якості відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, 5340 (п'ять тисяч триста сорок) грн в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, судові витрати у сумі 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) 337 (триста тридцять сім) грн. 17 коп. (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), які ним були сплачені при поданні заяви про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог.
Відповідач-1 УМВС України в Луганській області у судовому засіданні позов не визнав і просив у його задоволенні відмовити посилаючись на не, що він є неналежною стороною у справі. При цьому посилається на те, що позивачем не доведений факт стосовно того на якій підставі автомобіль, що належить Автогосподарству при УМВСУ, використовувався працівником УМВС України в Луганській області ОСОБА_2 Вважає, що Автогосподарство при УМВСУ є самостійною юридичною особою, то, відповідно, використання його майна іншою юридичною особою.
Другий відповідач-автогосподарство у судовому засіданні пояснив, що вважає позов не обгрунтованим і таким що не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Автогошодарство підпорядковане ВРЗ ГУМВС України в Луганській області Між ним та УМВС України в Луганській області існують договірні стосунки. Вважає, що він не може бути визнаним належним відповідачем по справі.Крім того другий відповідач
не погодився висновками авто товарознавського дослідження від 08.01.2008 № 86/96, яке було проведено ЧП Юридичною конторою «Максім-теко» щодо встановлення вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «3A3-110557 1.2 (пікап)» держ номер НОМЕР_2 до участі у якому не був запрошений власник автомобіля «Шкода» державний номер 13. 0028 - представник автогосподарства ГУМВСУ. Крім того, на його думку, в
автотоварознавськом дослідженні від 08.01.2008 № 86/96 зазначено: технічне обслуговування генератора, вартість складає 55, 80 грн., перевірка на стенді генератора -23.40 грн., проведення цієї роботи вважає недоцільною тому що пораховано ремонт генератора вартістю 102, 60 грн., внутрішнє прибирання - мийка автомобіля - 40, 20 грн. Згідно акту виконаних робіт від 01.03.2008 ПП ОСОБА_4 по ремонту автомобіля «ЗАЗ-110557 1.2 (пікап)» держ. номер НОМЕР_2 були придбані запчастини (стабілізатор за ціною 45 грн, краб - 35 грн., правий важіль - 48 грн.), та проведено їх заміну (важеля -150 грн., стабілізатора -50 грн., краба -50 грн.), на загальну суму 378 грн. В автотоварознавськом дослідженні 08.01.2008 № 86/96 не зазначені в переліку деформованих та підлягаючих заміни ці запчастини.
Що стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, автогосподарство ГУМВСУ вважає, що підстави для задоволення вказаних вимог відсутні, оскільки на його думку, позивач заподіяння йому моральної шкоди не підтвердив жодним доказом і його вимоги носять декларативний характер. Вважає, що належним відповідачем по справі у разі визнання судом позову обгрунтованим повинен бути перший відповідач по справі
Третій відповідач по справі - Головне Управління державного казначейства України в Луганській області позов не визнав і пояснив що він ніякого відношення до відшкодування моральної шкоди у разі її заподіянні позивачу з боку першого відповідача не має. У разі обгрунтованості вимог позивача матеріальну та моральну шкоду йому повинен відшкодовувати перший відповідач по справі.
3-я особа ОСОБА_2 підтвердив факт дорожньо-транспортної пригоди учасникомякої був він та позивач по справі, та пояснив, що 28.12.2007 року о 9.20. на перехрещенні доріг на вул. Краснодонська сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_3, яким керував позивач - ОСОБА_1 (Позивач), та автомобіля «Шкода" державний знак 13 0028, яким керував він, будучи працівником УМВС України в Луганській області, та яке сталося під час його робочого часу і виконання ним своїх службових обов'язків.
Автомобіль, яким він керував є власністю автогосподарства, яке підпорядковане ВРЗ ГУМВС України в Луганській області. Між автогосподарством та УМВСУкраїни в Луганській області існують договірні стосунки.
Підтвердив той факт, що у скоєнні ДТП саме він був визнаний винним, постановою судді Ленінського районного суду м. Луганська Матвейшиної О.Б. № 3 - 1167 від 10.01.2008 року відповідно до якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Ця постанова суду на теперішній час набрала законної чинності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, та оцінивши їх в їх сукупності, вважає, що первинний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні уточненого позову необхідно відмовити з наступних підстав:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, яка містить загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що 28.12.2007 року о 9-20. на перехрещенні доріг на вул. Краснодонська сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_4, яким керував працівник ОСОБА_1 (Позивач), та автомобіля «Шкода» державний знак 13 0028, яким керував працівник УМВС України в Луганській області ОСОБА_2.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Луганська Матвейшиної О.Б. № з - 1167 від 10.01.2008 року визнано, що порушення Правил дорожнього руху, яке призвело до зіткнення автомобілів, відбулося з боку ОСОБА_2, що підтверджується відповідними документами. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Автомобіль, яким керував ОСОБА_2, є власністю автогосподарства, яке підпорядковане УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2М заподіяв ДТП у робочий час, виконуючи свої службові обов'язки.
Відповідно до пунктів 4>5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92р. № 6, особа яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин не і несе відповідальності перед потерпілим за заподіяну шкоду, а відповідальність юридичної особи -власника джерела підвищеної небезпеки має місце у тому випадку коли шкода заподіяна фізичною особою - працівником під час виконання нею трудових (службових) обов'язків. Тобто у даному випадку позовні вимоги
щодо відшкодування шкоди повинні бути відшкодовані Управлінням внутрішніх справ України в Луганській області.
Посилання першого відповідача на те, що він не є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому не повинен відшкодовувати будь яку шкоду, суд визнає необгрунтованою оскільки у судовому засіданні встановлено, що автомобіль на якому була спричинена шкода позивачу належить автогосподарству, яке в свою чергу підпорядковане ВРЗ ГУМВС України в Луганській області.Між автогосподарством та УМВС України в Луганській області існують договірні стосунки. Водій ОСОБА_2 є працівником УМВС України в Луганській області і знаходиться з ним у трудових стосунках. ДТП було ним скоєно у робочий час, та під час виконання ним своїх службових обов'язків. Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Вирішуючи питання про наявність вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ним ДТП суд виходить з положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України де визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою..Відповідно до ст. 1187 ЦК України
Крім того, суд не може погодитись із ствердження відповідача -2 про завищення розміру заподіяної шкоди оскільки висновок авто технічної експертизи, який був доданий позивачем до свого позову згідно зі ст. 57 ЦПК є лише одним із доказів, який підлягає оцінці та дослідженню разом з іншими наявними у справі доказами. Доказів які б спростовували висновок авто товарознавчої експертизи, який ставить під сумнів відповідач -2, ним додано суду не було, а тому його заява носить декларативним характер і не найшла свого підтвердження у ході судового засідання.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача -1 моральної шкоди у тому розмірі про який він веде мову в уточненому позов суд розраховуючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди визначена з
урахуванням встановлених фактів і застосовує положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідно до яких саме юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім
Крім того, суд не має можливості погодитись із звеличеними позивними вимогами позивача в якіх він посилається на підвищення вартості життя та змінений індекс інфляції.. Вирішуючи це питання суд виходить із положень ст. 1208 ЦК України яка дозволяє лише за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, індексувати на підставі рішення суду. У даному випадку мало місце тільки пошкодження майна. Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати підлягає індексації на підставі рішення суду тільки у тому разі, коли мало місце відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, що не мало місце у даному випадку.
Відносно вимог позивача щодо стягнення судових витрат. Суд, вирішуючи це питання, виходить із вимог ст.. 88 ЦПК України відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. А тому суд, х урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені частково, вважає за необхідне стягнути з відповідача -1 судові витрати, які ним були понесені при зверненні до суду із первинним позовом, а саме 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. ю, н, 59, 6о, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1208, 1167, 1166, 1187 ЦК України Методичних рекомендацій „Відшкодування моральної шкоди від 13.05.2004р. № 35-
13/797, Постанов Пленуму Верховного Суду України У від
27.03-92р.№ 6, суд, -
Первинний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з УМВС України в Луганській області за рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 717 грн, моральної шкоди 5000 грн, судові витрати у розмірі 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)
У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, Автогосподарству підпорядкованому ВРЗ ГУМВС України в Луганській області, Головному Управлінню державного казначейства України в Луганській області, третій особі -ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної ДТП та стягнення моральної шкоди з урахуванням індексу інфляції і вартості життя - відмовити за необгрунтованістю.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.