Україна
Іменем України
4 березня 2009 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Снітка C.O.
суддів Олексієнка М.М.,
Кашапової Л.М.
секретаря Ганько Ю.І.
з участю позивача, відповідачки та її представника
з участю прокурора Слівінського О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП „Житловик" фірми „Житомирінвест" ВАТ, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи органу опіки та піклування Житомирської міської ради про виселення без надання іншого житла за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 3 грудня 2008 року,
23.08.2007 р. ОСОБА_4 пред'явив позов до ДП „Житловик" фірми „Житомирінвест" ВАТ, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення та виселення.
Позивач зазначив, що є наймачем кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку по вул. Бальзаківській, 4 в м.Житомирі.
У зазначеній кімнаті були прописані та проживають колишня дружина та донька - відповідачі по справі.
Після розірвання шлюбу у 2005 році вони відмовились звільнити кімнату, тому позивач просив суд про задоволення позову.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 3 грудня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено та постановлено виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати НОМЕР_1 будинку №4
Справа №22ц-444/09
Головуючий у суді 1-ої інстанції Сингаївський О.П.
Категорія 42 Доповідач : Снітко С.О.
2 по вул.Бальзаківській у м. Житомирі без надання іншого житла.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вона з дочкою проживають в спірній кімнаті на підставі ордеру №168 від 15.05. 2006р. та у зв'язку з укладенням договору найму. Тому висновок суду про самоправне зайняття ними кімнати є необгрунтованим та таким, що суперечить обставинам справи. Застосування ст. 116 ЖК України при вирішенні спору є безпідставним, оскільки ДП „Житловик" не стверджувало, що воно як власник приміщення, вважає незаконним її проживання у спірній кімнаті, а навпаки заперечувало проти позову.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково, виходячи із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та виселяючи відповідачів з кімнати гуртожитку без надання іншого житла, суд виходив з того, що відповідачі з 10.05.2007р. самоправно займають жиле приміщення тому на підставі ч.4 ст. 116 ЖК України підлягають виселенню.
Колегія суддів не може погодитись з висновками районного суду, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст.129 ЖК України ордер є підставою для вселення на надану жилу площу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням.
Позбавлення такого права або виселення особи можливе лише на підставах, передбачених законом, зокрема статтями 59,72,107,109 ЖК України.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_4 поселились в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку № 4 по вул. Бальзаківській у м.Житомирі на підставі ордеру №160 від 15.05.2006 року (а.с.20) та з відповідачкою фактично укладено договір найму кімнати ( відкритий особовий рахунок, вона користується цією кімнатою в даний час, сплачує кошти за користування та комунальні послуги ( а.с. 72). Раніше проживала в цій кімнаті в якості дружини позивачка та як колишній член сім'ї ОСОБА_4 також має право користування житловою площею.
Районний суд зазначених обставин не врахував, зібраним доказам належної оцінки не дав та ст. 116 ЖК України до правовідносин, що виникли між сторонами, застосував неправильно, помилково.
Всупереч вимогам ст. 59 ЖК - у позасудовому порядку ордер анульований і визнаний недійсним не може не залежно від того, які написи на ньому посадовими особами власника житла вчинені.
Крім того, відповідно до Закону України „Про охорону дитинства" неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
З метою охорони прав дітей законодавець визначив, що для здійснення будь-яких дій стосовно нерухомого майна право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки і піклування. Такої згоди органу опіки і піклування на виселення неповнолітньої ОСОБА_4 позивач не отримував і у справі немає. Навпаки представник цього органу заперечував проти виселення на що суд уваги не звернув.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 3 грудня 2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку №4 по вул. Бальзаківській у м.Житомирі відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього моменту може бути протягом двох місяців оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.