24 лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й., суддів Миніч Т.І.
Забродського М.І.,
при секретарі судового засідання Никончук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" про стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати її частини у зв'язку із порушенням термінів її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року, -
встановила:
В липні 2008 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в останній редакції якого просила стягнути з відповідача на її користь індексацію заробітної плати в сумі 1486грн. 80коп., компенсацію втрати її частини у зв'язку із порушенням термінів її виплати в сумі 650грн. 25коп., середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку в сумі 2244грн. 60коп., відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 1500грн. та понесені витрати по оплаті наданої правової допомоги в сумі 420грн.
Справа № 22 ц - 542
Головуючий у суді 1 інст. Михалюк О.П.
Категорія 51 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
Зазначала, що з 1994 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод". Відповідач з березня 2003 року не проводив індексацію заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства та порушував строки виплат. 05 березня 2008 року звільнилась з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, однак заробітна плата та індексація їй не виплачені. Це змусило звернутися до суду та просити задовольнити, позовні вимоги.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати за період роботи з 01 березня 2003 року по 05 березня 2008 року в сумі 1486грн. 80коп., компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати даної індексації в сумі 650грн. 25коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 13 березня 2008 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2244грн. 60коп., а також понесені витрати за надання правової допомоги в сумі 312грн. 83коп., разом 4703грн. 48коп. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. Вважає, що у суду не було підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не зверталась до підприємства про невиплату заробітної плати при звільненні, а суд не звернув уваги на порушення позивачкою строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України.
Крім цього вказує, що суд після оголошення перерви в судовому засіданні, продовжив розгляд справи та ухвалив рішення без участі представника відповідача, який з поважних причин не міг прийняти участь у розгляді справи, про що повідомив суд.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 1994 року по 05.03.2008 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах і наказом №50п від 05 березня 2008 року була звільнена з роботи.
Суд встановив, що на день звільнення з роботи позивачка мала право на виплату індексації заробітної плати в сумі 1486грн. 80коп. та компенсації у зв'язку із порушенням термінів її виплати на суму 650грн. 25коп., тому суд стягнув вказані суми.
Приймаючи до уваги вимоги ст.117 КЗпП України, а також ту обставину, що в день звільнення позивачка працювала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за період затримки виплати індексації та компенсації з 13 березня 2008 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2244грн. 60коп. При цьому суд обґрунтовано визначив цей середній заробіток, виходячи з пропорційного відношення розміру компенсації та індексації до заробітку позивачки.
Однак, згідно роз'яснень, що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки
Стягуючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 13 березня 2008 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2 244грн. 60коп., суд першої інстанції названих роз'яснень не врахував і не звернув уваги на те, що позивачкою пропущений строк на звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, оскільки позивачка отримала розрахункові кошти в сумі 1300грн. 11.03.2008 року, що визнано останньою, а звернулася до суду лише 21.07.2008 року, тобто після спливу передбаченого законом строку на звернення до суду. Питання про поновлення вказаного строку позивачкою не порушувалось.
Доводи представника відповідача про те, що суд після оголошення перерви в судовому засіданні, продовжив розгляд справи та ухвалив рішення без участі представника відповідача, який з поважних причин не міг прийняти участь у розгляді справи, про що повідомив суд, в зв'язку з чим були порушені процесуальні права відповідача, безпідставні. Вказане повідомлення було отримане судом, який розглядав справу, після закінчення її розгляду та ухвалення оскаржуваного рішення (а.с.115-117, 123).
З врахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 13 березня 2008 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2 244грн. 60коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" задовольнити частково.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 13 березня 2008 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2244грн. 60коп. скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги за пропуском строку звернення до суду.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.