Справа № 2-57
2010 рік
26 березня 2010 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мясоєдової О.М.,
при секретарі - Студнікові І.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ Дніпропетровської області (треті особи: ОСОБА_4, Управління Державного казначейства у Центрально-Міському районі) про відшкодування збитків, -
Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 6.10.2000 року з ОСОБА_4 на його користь на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були стягнені аліменти, але з тих пір більше ніж 7 років ніяких дієвих мір по виконанню рішення суду виконавчою службою не здійснювалося. На його клопотання нарахувати заборгованість боржниці з урахуванням пені, інфляції та річних, йому з порушенням законодавчо встановленого порядку, був повернений виконавчий лист № 2-1281 від 06.10.2000 p., а само виконавче провадження на підставі постанови від 11.04.2007 р. «закінчене». Такі дії ДВС, на його думку, є порушенням п.9 ст.129 Конституції України (про обов'язковість рішень суду), та ст.6(1) Європейської Конвенції з прав людини, ДВС є винною у невиконанні рішення суду, що підтверджується наступним. Боржниця хоча і мешкає у Італії, оскільки працює там за контрактом, однак кожен рік приїздить, та впродовж місяця проживає за місцем своєї реєстрації. Це підтверджується її особистими поясненнями по кримінальній справі № 1-9/2006, та встановлено вироком суду. Згідно з п.п. 2, 5 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», та п.п. 2 , 5 ст.22, ст.ст. 24, 25 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, о тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою КМУ № 231 від 31.03.1995 р - передбачено вилучення закордонного паспорта у боржника до повного виконання зобов'язань. ДВС не звернулася до жодного з органів, зазначених у наведених статтях, з метою вилучення закордонного паспорту до повного виконання зобов'язань боржницею. 2.11.04.2006 р. місцезнаходження боржниці було встановлено. 29.12.2006 року Міністерство Юстиції України (до складу якого входить ДВС) своїм наказом № 1390/13264 ввело в дію інструкцію «Про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном». В коло країн цієї конвенції входить також Італія. ДВС не застосувало можливості цієї інструкції. Згідно ст.ст. 5,7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, порушувати клопотання (до суду) про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення, вчиняти інші повноваження, передбаченні цим та іншими законами; державний виконавець зобов'язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб. На його думку, ДВС не виконала зазначені статті закону (не вчинила виконавчі дії у повному обсязі, чим порушила його права та законі інтереси). Згідно з п.4 ст.195 СК України розмір заборгованості по аліментам розраховується державним виконавцем, а у разі спору - судом. Відповідач, на його думку, від зобов'язань, покладених на нього приведеною нормою закону, ухиляється, тобто по даному питанню виник спір. Ним зроблений розрахунок розміру грошових втрат, яких він зазнав у зв'язку з закриттям («закінченням») виконавчого провадження, а сума втрат на 01.01.2010 р. за його оцінками дорівнює 445 006,14 грн. Крім того, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, він зазнав душевних страждань. Неправомірність дії відповідача щодо нього полягають у невиконанні рішення суду, що є порушенням Конституції України, а також Європейської Конвенції з прав людини та є фактичним звільненням боржниці від зобов'язань, покладених на неї судом. З метою повернення заборгованості, тобто ліквідації негативних наслідків, що до нього, він змушений, витрачаючи особисті кошти та час, займатися справами, якими він взагалі не повинен був займатися, якщо б відповідач діяв відповідно закону. Розмір відшкодувань моральної шкоди він оцінює в грошовій формі у розмірі 1600,0 грн. Тому він просить визнати ДВС винною у невиконанні постанови суду від 06.10.2000 p.; стягнути з ДВС на його користь збитки у розмірі 445006,14 грн. та моральну шкоду у розмірі 1600,0 грн.; зобов'язати відповідача вилучити з матеріалів виконавчого провадження та передати йому під опис завірені печаткою усі наявні у відповідача екземпляри довідок як з ЖБК «Центральний-3» від 13.08.2003 року, так і з квартального комітету №8 від 15.08.2003 року, а також передати відповідні матеріали до прокуратури для перевірки та вирішення питання відкриття кримінального провадження відносно співпрацівників відповідача.
Під час судового розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 звернулась до суду з письмовим клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення питання розгляду Дніпропетровським апеляційним судом рішення по суті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу судді Черкасенко Т.Г., якою адміністративний позов ОСОБА_1А до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби КМУЮ Дніпропетровської області на дії та бездіяльність державного виконавця, стягнення матеріальної та моральної шкоди, було задоволено частково. Необхідність зупинення викликано тим фактом, що позовні вимоги позивача в даному цивільному позові тісно пов'язані вже з розглянутими позовними вимогами, які були заявлені ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства, а саме - дії державних виконавців Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ, які нібито спричинили ОСОБА_1 негативні наслідки - душевні страждання та грошові витрати, які вже були предметом розгляду в цивільному процесі.
Позивач проти клопотання представника відповідача заперечував, вказавши про те, що питання, які вирішуються по цій справі, ніяк не пов'язані із питаннями, які вирішуються адміністративним судом. Будь-яке рішення Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду ні прямо, ні опосередковано не може впливати чи суперечити рішенню по цій справі, з наступних підстав: в адміністративному позові ставиться за основне питання про поновлення виконавчого провадження, яке закрите в протизаконному порядку, інші питання є вторинними, ним оскаржувалося застосування п. 6 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а в цьому позові основне питання - це відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди, тобто розглядається наявність факту заподіяння йому матеріальної шкоди, інші питання є вторинними, від того, чи визнає Дніпропетровський адміністративний апеляційний суд законним закінчення виконавчого провадження, чи ні, не залежить наявність факту заподіяння йому матеріальної шкоди ,і яка вже встановлена в ході судового процесу по даній справі, і спір йде лише про розмір цієї шкоди.
Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Згідно п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У відповідності до постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2008 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ (треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління державного казначейства у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу) на дії та бездіяльність державного виконавця, стягнення матеріальної та моральної шкоди позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано постанову начальника Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ ОСОБА_10 «Про закінчення виконавчого провадження» від 11.04.2007 року нечинною з моменту затвердження, зобов'язано Центрально-Міський відділ ДВС КМУЮ прийняти в ОСОБА_1 виконавчий лист та провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в решті позову ОСОБА_1 - відмовлено. Вказана постанова суду у адміністративній справі не набрала законної сили, оскільки оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду.
Згідно описової частини постанови, позивач просив визнати постанову начальника Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ ОСОБА_10 «Про закінчення виконавчого провадження» від 11.04.2007 року нечинною з моменту затвердження, зобов'язати Центрально-міський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції прийняти в ОСОБА_1 виконавчий лист та продовжити виконавче провадження до повного виконання зобов'язань, покладених на боржницю судом, зобов'язати відповідача здійснити розрахунок заборгованості боржниці ОСОБА_4 по аліментам на день проведення розрахунку з урахуванням пені, інфляції та 3% річних, зобов'язати відповідача визначити вірний розмір заборгованості станом на 4 грудня 2004 року та зазначити його у виконавчому листі, скасувавши невірний напис, визнати ОСОБА_1 постраждалим і передати матеріали справи до прокуратури, зобов'язати відповідача відшкодувати ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 790 грн. 30 коп., які складаються із витрат ОСОБА_1 необхідності придбання законодавчої літератури для захисту у суді, витрачення часу на вивчення законів. Прихід в судові засідання, складення скарг, поїздки до апеляційного суду, витрати на судові збори та комісії банку, на поїздки до суду, та моральну шкоду 1600 гривен, яка складається з страждань ОСОБА_1, які він зазнав в зв'язку з неправомірними діями відповідача, який протизаконно закрив провадження по справі, не зробив перерахунок заборгованості за виконавчим листом. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що державною виконавчою службою не прийняті всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання постанови судді Центрально-міського райсуду міста ОСОБА_3 ОСОБА_11 від 6 жовтня 2000 року про стягнення аліментів і на теперішній час за вказаним виконавчим листом не стягнуто взагалі будь-якої суми. Крім того, державний виконавець, на думку позивача ОСОБА_1, не мав права повернути виконавчий лист на тій підставі, що дітьми виповнилось по 18 років, оскільки такі підстави повернення виконавчого листа не передбачені законом, а також за тих підстав, що держвиконавець не зміг встановити місце роботи чи проживання боржниці. Крім того, не зважаючи на те, що боржниця ОСОБА_4 довгий час переховувалась від державних органів, не сплачувала аліменти, мірами розшуку було встановлено місце її знаходження в Італії, встановлений факт, що боржниця періодично повертається з Італії на Україну в м. Кривий Ріг до свого постійного місця проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1, але при цьому державною виконавчою службою не було прийнято необхідних заходів для стягнення з неї аліментів, щоб затверджувати, що стягнення аліментів неможливо. Також, позивач ОСОБА_1 зазначав, що державною виконавчою службою не було проведено розрахунку повної суми заборгованості по аліментам, яка підлягає стягненню з боржниці ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з урахуванням пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожну добу прострочення, втрати від інфляції і 3% річних. На думку позивача, згідно закону всі вищевказані розрахунки повинен проводити саме державний виконавець.
У мотивувальні частині постанови суд, зокрема, зазначив, що в судовому засіданні встановлено, що за час знаходження виконавчого листа в провадженні державної виконавчої служби не були прийняті всі необхідні заходи примусового виконання рішення. Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази в прийнятті заходів звернення стягнення на майно боржниці, боржниця постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, але державний виконавець не виходив до вказаного житла боржниці, не оглядав його, не проводив опис майна боржниці, не вилучав його, позивачем ОСОБА_1 було зазначено, що квартира АДРЕСА_1 приватизована і власником цієї квартири є боржниця, але вказаний факт відповідачем перевірено не було. Крім того, як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_9В, його мати - боржниця ОСОБА_7 постійно пересилала кошти з Італії в м. Кривий Ріг, зароблені нею, але державним виконавцем не було прийнято будь-яких заходів встановлення рахунків в банках боржниці, накладення арешту на грошові кошти боржниці. Заяви ОСОБА_4 про те, що позивач не утримував дітей, могли бути підставою для її звернення до суду про припинення стягнення аліментів з зазначених причин і ні в якому разі не як підстави не приймати заходи державним виконавцем стягнення аліментних платежів, вирішення питання про подання щодо порушення відносно ОСОБА_4 кримінальної справи за ухилення від сплати аліментних платежів, встановлення фактичного місця її проживання в Італії, попередження боржниці про відповідальність від ухилення від сплати аліментів. Повторно, був об'явлений розшук боржниці ухвалою Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу 15 жовтня 2004 року. Мірами розшуку боржниця була встановлена, як така, що проживає в Італії, постановою про поновлення виконавчого провадження від 20 квітня 2006 року поновлено виконавче провадження про стягнення аліментів, оскільки було встановлено місто проживання боржниці: Італія, м. Рим, / ОСОБА_8 бо/, 70, але державним виконавцем не було прийнято необхідних мір для перевірки вище зазначеної адреси, і встановлення фактичного місця її знаходження, перебування та проживання в Італії. Якщо вказана адреса є неправильною, повторно слід було вирішити питання про оголошення боржниці в розшук, але цього зроблено було. Таким чином, на думку суду, державною виконавчою службою не були прийняті необхідні заходи для виконання рішення суду щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4О, не прийняті міри для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментних платежів на протязі 2000-2007 в. В результаті таких дій державної виконавчої служби за вказаний період не було фактично стягнуто ані копійки аліментів.
Таким чином, суд в своїй постанові дав аналіз обставинам, якими позивач обґрунтовував свій адміністративний позов, і якими на теперішній час він обґрунтовує вимоги позовної заяви до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ Дніпропетровської області про відшкодування збитків, завданих невиконанням постанови судді Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу ОСОБА_11 про стягнення аліментів.
Зважаючи на той факт, що недопустимою є ситуація, при якій одним й тим самим обставинам різними рішеннями судів дається протилежна оцінка, суд приходить до висновку про необхідність зупинення на підставі п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ Дніпропетровської області про відшкодування збитків
Керуючись ст.ст. 201, 203 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ Дніпропетровської області (треті особи: ОСОБА_4, Управління Державного казначейства у Центрально-Міському районі) про відшкодування збитків - до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ (треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління державного казначейства у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу) на дії та бездіяльність державного виконавця, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження та подачі після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Мясоєдова О.М.