Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 640/10233/16-ц
провадження № 61-33615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківський національний педагогічний університет імені
Г. С. Сковороди,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року
у складі колегії суддів: Кругової С. С., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Харківського Національного педагогічного університету імені
Г. С. Сковороди (далі - ХНПУ імені Г. С. Сковороди) про стягнення вихідної допомоги при звільненні на наукову пенсію в розмірі шести окладів
в загальній сумі 7 128 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 126 433, 86 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 26 вересня 2005 року він був звільнений з роботи у ХНПУ імені Г. С. Сковороди у зв'язку
із розірванням контракту по виходу на наукову пенсію.
При звільненні він не отримав вихідну допомогу всупереч
статті 116 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ХНПУ імені Г. С. Сковороди на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні на наукову пенсію в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат (розмір одного окладу складає 806 грн) в розмірі 4 836 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сума вихідної допомоги, яка підлягає виплаті складає 4 836 грн, а позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку не підлягають до задоволення, оскільки позивач звернувся до суду з відповідним позовом через одинадцять років, тому
у нього відсутнє право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, передбачене статті 117 КЗпП України, а у суду відсутні підстави для поновлення строку відповідно до статті 234 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано.
Стягнуто з ХНПУ імені Г. С. Сковороди на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 7 130, 60 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7 130, 60 грн та судовий збір у розмірі
44, 26 грн, а всього 14 305, 46 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення грошової допомоги у розмірі шести окладів без врахування надбавок і доплат, як визначено статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Також суд першої інстанції помилково вважав пропущеним строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, оскільки цей строк незалежно від тривалості розпочинає спливати після проведення фактичного розрахунку. При визначенні розміру середнього заробітку за порушення строку виплати вихідної допомоги судом апеляційної інстанції, з урахуванням обставин справи, застосовано принцип співмірності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги з 26 вересня 2005 року по час ухвалення рішення судом касаційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував принцип співмірності, дійшов неправильного висновку про часткове задоволення позову щодо визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку
в сумі 7 130, 60 грн, що дорівнює сумі невиплаченої вихідної допомоги, вимоги про стягнення якої повністю задоволені судом.
Заявник оскаржує судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому
в силу статті 400 ЦПК України не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У запереченні на касаційну скаргу ХНПУ імені Г. С. Сковороди просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку
за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 640/10233/16-ц передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 вересня 2005 року був звільнений з роботи у ХНПУ імені Г. С. Сковороди, у зв'язку із розірванням контракту та виходом на наукову пенсію.
Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів
та утриманих податків позивач за другий квартал 2005 року отримав дохід 3 565, 30 грн. Розмір вихідної допомоги у розмірі шести окладів з доплатами і надбавками визначений судом апеляційної інстанції у розмірі 7 130, 60 грн.
У червні 2016 року позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення
з відповідача заборгованості з виплати грошової допомоги у розмірі шести окладів із врахуванням надбавок і доплат, яка йому не була виплачена
в день звільнення - 26 вересня 2005 року, а також середнього заробітку
за весь час затримки розрахунку в розмірі 126 433, 86 грн.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган
в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити
неоспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум
у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про
їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»
(у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено,
що під час виходу на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при звільненні позивача
з роботи у 2005 році у зв'язку із виходом на пенсію ХНПУ імені Г. С. Сковороди не провів з ним повний розрахунок, розмір належної звільненому працівникові допомоги при звільненні був встановлений під час судового розгляду справи у сумі 7 130, 60 грн.
Принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, застосування якого є правом суду, полягає у дотриманні пропорційності між сумою, на яку працівник мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Встановивши, що при звільненні у 2005 році у зв'язку із виходом на наукову пенсію позивачу не була виплачена вихідна допомога у сумі 7 130 грн, врахувавши, що позивач звернувся з позовом до суду майже через одинадцять років після звільнення на пенсію, тривалий час не заявляв про порушення своїх прав, після виходу у 2005 році на пенсію працював в ХНПУ імені Г. С. Сковороди до 2014 року, суд апеляційної інстанції з урахуванням принципу співмірності обґрунтовано визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 7 130 грн (100 відсотків від суми невиплаченої вихідної допомоги).
Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович