Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 367/2524/15-ц
провадження № 61-19683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , Управління Держземагентства у місті Ірпені Київської області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , Управління Держземагентства у місті Ірпені Київської області, про визнання недійсним рішення про затвердження проекту землеустрою, державного акту на право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,
за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2016 року у складі судді Шестопалової Я. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Олійника В. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та просив: визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217578, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101 : 0037 площею 0,1000 га з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0037 площею 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області прокуратурою області вказував, що за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 217578 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0037, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у місті Ірпінь за № 011096601150. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217578. За договором купівлі-продажу земельної ділянки її вартість становить 36 671,20 грн. Спірна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»)», а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Лісового кодексу України (далі - ЛК України). Вказана земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, знаходиться на території національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Про допущені порушення прокуратура довідалася лише після перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови від 16 травня 2014 року № 51, тому позовну давність при пред'явленні позову прокурором не пропущено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 21 грудня 2016 року відмовив в задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що при виділенні земельної ділянки було порушено норми ЗК України та ЛК України, проте прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Оригінали рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по вулицях Київській та Щорса в селищі Гостомелі Київської області, а також повний пакет документів, на підставі яких приймалися вказані рішення, були надані для вивчення прокурору міста Ірпеня Київської області в 2011 році, коли був чинним пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і позовна давність не поширювалася на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Оскільки 15 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким було виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, то саме з цієї дати почався відлік позовної давності, яка спливла 15 січня 2015 року.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 28 лютого 2017 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2016 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2017 року перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що відчуження спірної земельної ділянки, яка є власністю Українського народу та не може перебувати у приватній власності, є триваючим правопорушенням і положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. Суди не врахували, що листом Гостомельської селищної ради від 23 жовтня 2010 року до прокуратури направлено 50 рішень про надання радою безкоштовно у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_3 , без вказівки на період прийняття таких рішень, їх реквізити та осіб, яких вони стосуються. Лише за наслідками проведених перевірок прокурором було встановлено, що право Кабінету Міністрів України на розпорядження та речове право на спірну земельну ділянку порушено. Судами не встановлено дійсного моменту, з якого у Кабінету Міністрів України та у прокурора виникло право на звернення до суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 квітня 2018 року справу № 376/2524/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що селище міського типу Гостомель було утворено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1938 року № 39/22 в існуючих межах Гостомельської сільради.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 22 липня 1967 року № 566 село Мостище було віднесено до складу і в підпорядкування Гостомельської селищної ради Київської області.
Рішенням виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено адміністративні межі Ірпінського регіону разом з адміністративними межами селища Гостомель, який входив до складу міста Ірпінь.
На підставі рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 1298-50-V від 11 березня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217578, виданого на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1298-50-V від 11 березня 2010 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2010 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 за 36 671,20 грн.
Відповідно до Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 01 травня 2014 року змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача. За цим Указом Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.
На запит прокуратури Київської області Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області повідомило, що в зв'язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський», Управління немає можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку «Голосіївський» (в тому числі з кадастровим номером 3210945900:01:101:0037 згідно з запитом від 27 лютого 2015 року № 05/1-378).
КП «Святошинське лісопаркове господарство» у відповіді від 21 листопада 2014 року № 873 зазначило, що згідно із статутом підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року воно є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також в цьому листі зазначено, що з листа прокуратури міста Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років було пред'явлено 18 позовів на площу 2,7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок.
Постановою Прокуратури Київської області від 16 травня 2014 року № 51 постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків загальною площею 12,75 га.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Згідно з частиною першою статті 303 та частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що земельна ділянка передана ОСОБА_2 з порушенням вимог ЗК України та ЛК України, оскільки на момент відведення спірна земельна ділянка відносилась до лісів та перебувала у користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку із пропуском прокурором позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено стороною спору.
Вирішуючи спір, суди не врахували наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно із частиною другою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, 2004 року, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред'явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідачі заявили клопотання про застосування строку позовної давності.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року, суд повинен з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з вищезазначеним позовом. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Кабінету Міністрів України, право якого порушене, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.
Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Ураховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суди не з'ясували, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Суди на зазначені положення закону достатньої уваги не звернули, а вирішуючи спір, виходили лише із того, що органам прокуратури було і могло бути відомо про порушення прав держави у 2010 році, що підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме запитами прокуратури Київської області від 06 жовтня 2010 року та безпосереднім направленням на адресу прокурора оспорюваного рішення і повного пакету документів, які стосувалися надання у власність громадянам земельних ділянок по непарній стороні вулиці Київська та Щорса від 13 січня 2011 року, 11 лютого 2011 року, 04 липня 2011 року, 05 листопада 2011 року.
Крім того, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).
Місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, не надали належної оцінки письмовим запереченням ОСОБА_1 на позовну заяву та не встановили чи містять вони заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог пред'явлених до нього.
Суди також залишили поза увагою, що спір стосується земельної ділянки лісогосподарського призначення, такі землі перебувають під посиленою правовою охороною держави. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незаконне набуття у власність земель лісогосподарського призначення приватними особами без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватної власності без згоди Уряду України.
Таким чином, суди у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року, вищевказаних положень закону та обставин справи не врахували, належним чином доводів прокурора не перевірили.
В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун В. П. Курило