Номер провадження: 22-ц/813/3362/19
Номер справи місцевого суду: 493/38/18
Головуючий у першій інстанції Бодашко Л. І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
15.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Віцько А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бузовського Олега Ігоровича та представника ДП „Сетам” - Конепуди Дмитра Васильовича на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до Державного підприємства „СЕТАМ” Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно,
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до вищевказаних відповідачів, в якому просив визнати недійсними електронні торги, проведені
28.02.2017 року Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України з продажу квартири АДРЕСА_1 , визнати недійсним протокол № 239236 проведення електронних торгів від 28.02.2017 року та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів щодо продажу вищевказаної квартири, визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів реєстр № 539, серії НМА № 077660, що складається з квартири АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П. 14.03.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.1995 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
18.03.2007 року за спільні сімейні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , яку за спільною домовленістю було оформлено на дружину ОСОБА_3
28.02.2017 року Балтським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в рахунок погашення заборгованості в сумі 74380 грн. 93 коп. за виконавчим провадженням № 51474421, боржником за яким є його дружина ОСОБА_3 було реалізовано з електронних торгів належну їм вищевказану квартиру.
Відповідно до протоколу №239236 проведения електронних торгів від 28.02.2017 року їх переможцем став ОСОБА_1 .
На підставі протоколу проведення електронних торгів від 28.02.2017 року, державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів.
Він вважає, що відповідачі, реалізувавши з публічних електронних торгів вищевказану квартиру, 1/2 частина якої належить йому, без його відома та згоди, без виділу частки боржника у виконавчому провадженні, порушили його права та законні інтереси як її співвласника.
Про те, що квартира реалізована з електронних торгів йому стало відомо від ОСОБА_3 на початку грудня 2017 року і ніхто інший його про це не повідомив.
Грошові кошти від реалізації його частки квартири, йому також ніхто не сплачував.
Вважає, що такими діями державним виконавцем грубо порушені його права, як співвласника квартири та вважає, що останній порушив саму процедуру проведения електронних торгів, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсними електронні торги, проведені 28.02.2017 року Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України з продажу квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол № 239236 проведення електронних торгів від 28.02.2017 року та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів реєстр №539, серії НМА №077660, що складається з квартири АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_1 придатним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою Інною Петрівною 14.03.2017 року.
Стягнуто з відповідачів: Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, з ОСОБА_1 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати з кожного по 837 грн. 15 коп., а всього 3348 грн. 61 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бузовський Олег Ігорович та представник ДП „Сетам” - Конепуда Дмитро Васильович подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та відзиву на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб 28.04.1995 року з ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_5 ;
- відповідно до рішення Балтського районного суду Одеської області від 26.04.2007 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладання угоди купівлі-продажу між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 і ця угода судом була визнана дійсною і право на неї ОСОБА_3 зареєструвала в Балтському БТІ 22.05.2007 року, реєстраційний номер 18558221;
- рішенням Балтського районного суду Одеської області від 15.09.2009 року, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було розірвано, однак відповідно до ст. 115 СК України в редакції, що діяла на час вступу рішення суду в законну силу, державна реєстрація в органі державної реєстрації актів цивільного стану вказаного судового рішення у встановленому порядку за заявою колишньої дружини або чоловіка здійснена не була;
- згідно з свідоцтвом про реєстрацію шлюбу виданого повторно 15.06.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 28.04.1995 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції в Одеській області (т.1 а. с.12);
- згідно з відомостями, які зазначили позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 , вони проживають в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що узгоджується з відмітками про реєстрацію місця у проживання за цією адресою з вересня 2003 року на відповідних сторінках паспорту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копії яких додані до справи (т.1 а. с. 9-11);
-11.08.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено правочин у формі розписки щодо купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до досягнутих між ними домовленостями ОСОБА_7 зобов'язався сплатити ОСОБА_5 14 000 доларів США на протязі трьох років (до серпня 2016 року), тобто фактично придбав квартиру у розстрочку, яка надана була йому в користування ОСОБА_5 . При цьому він відразу ж сплатив ОСОБА_3 частину коштів в розмірі 3 500 доларів США. ОСОБА_3 , в свою чергу, відповідно до досягнутої між ними домовленості, прийняла сплачені їй кошти, надала зазначену квартиру в користування ОСОБА_1 та дозволила в ній проживати;
- в межах розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення з квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підтвердила факти: існування домовленості з ОСОБА_1 11.08.2013 року щодо відчуження в розстрочку квартири АДРЕСА_1 , яка оформлена у вигляді відповідної розписки; прийняття нею від ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді першого внеску у вигляді розрахунку за квартиру 3 АДРЕСА_4 доларів США; заселення у спірну квартиру ОСОБА_1 Спір, що виник у подальшому між сторонами стосувався непорозуміння щодо валюти розрахунку і курсу гривні до долару США в разі, якщо такий розрахунок буде відбуватися у гривні.
При цьому обґрунтовуючи позов про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зазначала себе власником всієї квартири і вимагала усунути перешкоди у користуванні всією квартирою, а не лише її Ѕ частиною;
-під час розгляду справи в суді сторонами досягнуто мирову угоду, що визнана ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 28.05.2015 року, за якою ОСОБА_3 зобов'язалась повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3500 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ на день укладення мирової угоди (2104,1285 гр. за 100 доларів США) еквівалентно 73644,4975 грн., які вона отримала від нього у якості частини платежу за квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язався звільнити дану квартиру не пізніше наступного дня від моменту отримання від ОСОБА_3 грошових коштів, зазначених у пункті «1» цієї мирової угоди, а за умови попереднього повідомлення (не раніше чим за дві доби) ОСОБА_3 ОСОБА_1 про готовність сплатити дану грошову суму - в день отримання вказаних грошових коштів;
-заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.05.2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задоволено. Застосовано до договору купівлі-продажу квартири укладеному в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 73 644,49 грн. а також судовий збір в сумі 736,44 грн..
- за заявою ОСОБА_1 було відкрито примусове виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Балтським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.;
- 28.02.2017 року Балтським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в рахунок погашення заборгованості в сумі 74380,93 грн., за виконавчим провадженням № 51474421, боржником яким є ОСОБА_3 , було реалізовано з електронних торгів належну подружжю ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 ;
- відповідно до протоколу №239236 проведення електронних торгів від 28.02.2017 року їх переможцем став ОСОБА_1 ;
- на підставі протоколу проведення третіх електронних торгів від 28.02.2017 року, державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів ОСОБА_1 було оплачено кошти за придбання квартири у розмірі 113 462 грн. 30 коп.;
- згідно з листом від 10.03.2017 року за підписом начальника Балтського ВДВС головного територіального управління юстиції в Одеській області на адресу організатора торгів ДП «СЕТАМ», стягувача ОСОБА_1 (він же переможець торгів) та боржника ОСОБА_3 направлено Акт про проведені електронні торги від 10.03.2017 року щодо двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа № 493/255/16-ц від 13.06.2016 року, виданого Балтським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 73 644 грн. 49 коп., а також судового збору 736 грн. 44 коп., а всього 74 380 грн. 93 коп.;
-05.01.2018 року ОСОБА_3 звернулася до начальника Балтського ВДВС головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про повернення їй коштів, які залишилися після реалізації її майна в межах виконавчого провадження, а її чоловік ОСОБА_2 - до Балтського районного суду Одеської області з позовом про визнання електронних торгів недійсними з підстав порушення права власності на належну йому частку у квартирі.
Задовольняючи позов, визнаючи недійсними електронні торги, протокол проведення торгів, акт про реалізацію нерухомого майна та свідоцтво про право власності на майно, суд першої інстанції виходив з порушення самої процедури проведення електронних торгів, оскільки:
-у відповідачів не було підстав для продажу з публічних торгів всієї квартири, частка в якій належить чоловікові боржника ОСОБА_8 ОСОБА_2 , який сам не є боржником;
-належна боржнику ОСОБА_3 1/2 частина спірної квартири, не набула статусу самостійного об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку і тому також не могла бути реалізована з електронних торгів, а реалізація всієї квартири, в якій знаходиться і частка позивача не відповідає вимогам закону.
Тобто, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України суд пов'язував з недодержанням державним виконавцем і ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України під час проведення електронних торгів норм закону та Порядку щодо визначення об'єкта цих торгів, у результаті яких відбулось відчуження всієї спірної квартири, у тому числі і частки, яка належить ОСОБА_2 , чим порушені були його права.
При цьому суд в оскаржуваному рішенні посилався на те, що державний виконавець повинен був встановити коло осіб, які мають право на користування даним майном, чого державним виконавцем належним чином зроблено не було, хоча відповідно до паспорту на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , копія сторінок якого перебувало в розпорядженні державного виконавця є данні про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 , що зобов'язувало б державного виконавця з'ясувати сімейний стан боржника, а також чи не є спірна квартира у сумісній власності подружжя і чи є співвласники даної квартири і у разі встановлення іншого співвласника звернутися до суду з поданням для визначення частки боржника і можливість звернення стягнення на частку майна боржника, що є необхідним для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно.
Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з такого.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Укладення договору без згоди другого з подружжя свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.
При цьому закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.
Разом з тим добросовісність поведінки того з подружжя, який оскаржує дійсність договору з підстав ненадання ним згоди, оцінюється в кожному конкретному випадку на підставі належним чином встановлених у справі обставин та наданих сторонами доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції вірно вказав, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу у зв'язку з чим така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 ЦК Украіни ( ч. 1 ст. 215 ЦК України), тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів. Тому підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених в даному випадку Тимчасовим порядком.
Встановивши, що рішення суду про розірвання шлюбу від 15.09.2009 року сторонами не було зареєстроване в державному органі РАЦС, свідоцтво про розірвання шлюбу не видавалося і ні ОСОБА_2 , і ні ОСОБА_3 за заявою в органи державної реєстрації актів цивільного стану не зверталися, а продовжували шлюбні відносини і продовжують їх до теперішнього часу, суд першої інстанції з посиланням на ст. 115 СК України в редакції станом на час ухвалення судового рішення дійшов до висновку, що розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не відбулося.
Встановивши зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_3 отримала частину грошових коштів від ОСОБА_1 за продаж квартири, заселила у квартиру ОСОБА_1 , а потім після виникнення спору щодо квартири, вчиняла дії щодо їх виселення, фактично перекривала газопостачання, перебувала в стані тривалого судового спору, як за власним позовом до ОСОБА_1 , так і за позовом ОСОБА_1 , де виступала відповідачем, укладала з ним мирову угоду, яка визнавалася судом, а в подальшому перебувала в якості боржника за відкритим виконавчим провадження щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих в якості першого внеску за продаж квартири, суд першої інстанції не надав справедливої юридичної оцінки всім цим обставинам в контексті добросовісності поведінки самого позивача ОСОБА_2 , який, як встановлено судом весь час проживав разом з ОСОБА_3 однією сім'єю у кв. АДРЕСА_5 і який, якщо дійсно вважав себе співвласником спірної квартири, яка розташована на цій же вулиці АДРЕСА_6 , міг знати і в будь-яком випадку зобов'язаний був проявляти розумний інтерес до свого майна, утримувати це майно і приймати участь у визначенні його долі.
Між тим ОСОБА_2 після продажу квартири з електронних торгів і направлення ОСОБА_3 до ВДВС заяви про повернення різниці коштів, що залишилася після продажу її майна, погашення заборгованості та виконавчого збору, лише тоді звернувся до суду з позовом до організатора торгів, державного виконавця, що виконував судове рішення, до переможця торгів, який одночасно є стягувачем про визнання недійсними електронних торгів у зв'язку з порушенням його прав співвласника проданої квартири, але при цьому вимог до самої ОСОБА_3 не заявив, залучивши її у справу третьою особою.
Як вже зазналося судом підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Згідно з відзивом ДП «СЕТАМ» дані торги відбулися у чіткій відповідності з приписами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 28831/5, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється, за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заяві, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби, що саме виконавча служба несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена в системі, оскільки організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці органу державної виконавчої служби.
З урахуванням наведених норм та доводів позивача, що стосуються порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника державної виконавчої служби при виконанні рішення суду ОСОБА_3 ніколи не повідомляла про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і що 1/2 частина квартири належить її чоловіку ОСОБА_2 Державним виконавцем був витребуваний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з якого було видно, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 і відповідно до довідки міської ради № 4219 від 02.07.2016 року було встановлено, що ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 і її сім'я складається з доньки ОСОБА_9 Відомостей про ОСОБА_2 не було. Крім того, продажу квартири з електронних торгів передував її арешт, який ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 в судовому порядку не оскаржувався.
Сама по собі недобросовісність поведінки ОСОБА_3 не може впливати на можливість реалізацією ОСОБА_2 свого права на оскарження результатів торгів, якщо він вважає, що цим порушені його права та інтереси - в даному випадку право на 1/2 частку у спірній квартирі.
Але, як вже зазначалося для задоволення заявленого позову має значення добросовісність поведінки самого позивача ОСОБА_2 , який не дотримуючись положення закону, що власність зобов'язує і зловживаючи обов'язком, який закон покладає на власника майна, не втручався в юридично значимі дії своєї дружини, які та вільно здійснювала щодо всієї квартири в цілому та не втручався в рішення компетентних державних органів щодо всієї квартири аж до її фактичного продажу з електронних торгів, оформлення результатів торгів та видачі свідоцтва про право власності переможцю торгів після перерахування останнім коштів та подання ОСОБА_3 заяви про повернення їй різниці коштів за продаж всієї квартири після погашення заборгованості та виконавчого збору.
Так, ОСОБА_2 проживаючи у шлюбі разом з ОСОБА_3 , що встановлено судом і ними не заперечувалося, жодним чином протягом кількох років не втручався в наступні дії дружини і в такі події щодо долі квартири, яка розташована по тій же вулиці в м. АДРЕСА_6 , де позивач має місце реєстрації разом з дружиною ОСОБА_3 , зокрема:
- визнання ОСОБА_3 в судовому порядку дійсним нікчемного договору купівлі-продажу спірної квартири (порушення вимоги закону про нотаріальне посвідчення) та визнання права власності на всю квартиру за ОСОБА_3 одноосібно в тому числі і щодо частки ОСОБА_2 ;
- укладення ОСОБА_3 угоди з ОСОБА_1 щодо продажу останньому всієї квартири, отримання за це частини грошових коштів з розстрочкою виплати решти обумовленої суми, надання дозволу ОСОБА_1 на заселення у квартиру;
-подання позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод та виселення його разом з сім'єю з квартири;
- перекриття газопостачання у квартиру під час спору з ОСОБА_1 , який там проживав з сім'єю;
- неповернення грошової суми отриманою в якості частини коштів за продаж квартири після ухвалення судом рішення про повернення сторін у первісний стан за позовом ОСОБА_1 ;
- відкриття державною виконавчою службою примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 ,
- арешт державним виконавцем всієї квартири в том числі і частки, яку позивач вважає своєю;
- неодноразове проведення торгів по квартирі, яка була реалізована за результатами третіх торгів.
Враховуючи наведене, немає підстав для висновку, що поведінка позивача, як співвласника квартири, яким він себе вважає, була добросовісною до ОСОБА_1 , який будучи фактично заселеним у квартиру і проживаючи у квартирі з сім'єю, після виникнення спору щодо порядку розрахунку з ОСОБА_3 тривалий час в судовому порядку намагався повернути свої кошти, які ОСОБА_3 частково отримала від нього в межах домовленості про продаж всієї квартири, після чого намагався звільнити квартиру. При цьому така поведінка ОСОБА_2 була недобросовісною до ОСОБА_1 не лише як до стягувача грошових коштів з ОСОБА_3 за рішенням суду, яке вступило в законну силу, а і як до переможця торгів. При цьому з часу відкриття виконавчого провадження недобросовісність поведінки ОСОБА_2 проявилася також і до державного виконавця і потім і до організатора торгів.
При наведених обставинах, посилання ОСОБА_2 на необізнаність протягом всього часу з діями своєї дружини ОСОБА_3 щодо квартири, яку він вважав частково своєю, з діями компетентного органу, який примусово виконував рішення суду, з діями організатора торгів, які проводилися тричі, є неспроможними.
Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що недобросовісність поведінки проявилася не лише у ОСОБА_3 , яка весь час аж до звернення свого чоловіка ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання проведених електронних торгів недійсними, умисно замовчувала про право ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної вланості, а і у самого ОСОБА_2 з підстав, що викладені в цій постанові апеляційного суду.
Оскільки у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 (як стягувача і одночасно переможця електронних торгів), а також до державного виконавця з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів і організатора електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України недобросовісність була спільною, зазначені обставини не давали районному суду підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.
Судова колегія звертає особливу увагу, що визначальним у висновку апеляційного суду є саме недобросовісність самого позивача ОСОБА_2 . При цьому, як встановлено апеляційним судом недобросовісність позивача ОСОБА_2 та його дружини була спрямована проти ОСОБА_1 , і як стягувача за рішенням суду, і як переможця торгів з продажу спірної квартири.
Враховуючи все наведене, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Ухвалюючи нове судове рішення, судова колегія враховуючи встановлені обставини та зазначені в цій постанові апеляційного суду висновки та обґрунтування щодо недобросовісності поведінки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до Державного підприємства „СЕТАМ”, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.
При цьому апеляційним судом не встановлено обставин, які б спростовували проведення прилюдних торгів щодо реалізації спірної квартири без дотримання вимог Тимчасового положення та інших норм, якими врегульовано процедуру проведення прилюдних торгів, та одночасно були би достатніми в якості підстави для скасування торгів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про ухвалення рішення неналежним складом суду є неспроможними, не відповідають обставинам розгляду справи і ухвалення оскаржуваного рішення і засновані на невірному розумінні законодавства.
У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками розгляду апеляційних скарг у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, судові витрати, понесені відповідачами за подачу апеляційних скарг підлягають відшкодуванню на їх користь з позивача.
Так, на користь ОСОБА_1 стягненню підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057 грн. 20 коп., а на користь Державного підприємства „СЕТАМ” судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5022 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бузовського Олега Ігоровича та апеляційну скаргу представника Державного підприємства „Сетам” Конепуди Дмитра Васильовича - задовольнити частково.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до Державного підприємства „СЕТАМ” Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства „СЕТАМ” судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 022 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено: 04.11.2019 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова