Справа № 303/3393/17
Іменем України
30 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунич М.В.
суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Новікова Інна Станіславівна на рішення Мукачівського міськрайонного суду, ухваленого 23 травня 2019 року головуючим суддею Гейруш В.Б. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та визначення порядку користування квартирою, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1 та передачі йому ключів, визначення порядку користування зазначеною квартирою наступним чином: виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 11,90 кв.м. з балконом 1,00 кв.м., що максимально відповідає його частці у праві власності на квартиру та залишенні у користуванні відповідача ОСОБА_2 житлової кімнати площею 14,80 кв.м., що навіть перевищує в натурі його розміру частки у праві власності; а в загальному користуванні залишити кухню, вбиральню, ванну, коридор та комору.
Позов мотивує тим, що він є співвласником спірної квартири, однак відповідач не допускає його до квартири, чим чинить йому перешкоди в користуванні власністю та житлом. Наразі вони не можуть досягти домовленостей щодо порядку користування квартирою, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що відповідач створює перешкоди позивачу в користуванні квартирою та заперечує проти його вселення, а тому його право підлягає захисту шляхом вселення. Також суд безпідставно відмовив у вимозі про визначення порядку користування квартирою, пославшись на ст.ст. 364, 370 ЦК України, оскільки позивачем вимог про поділ майна не заявлялося.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з огляду на наступні підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що на підставі договору дарування від 28 липня 2016 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 3, 4), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №64821848 від 02.08.2016 року (а.с. 5).
Довідкою №1723, виданою КП "Мукачівське міське БТІ та ЕО" від 31.05.2016 року підтверджується, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мукачівською ДНК, в реєстрі за №I-1985 (а.с. 6).
Згідно технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 складається з двох житлових кімнат площею 14,20 кв.м. та 11,90 кв.м., кухні площею 5,10 кв.м., вбиральні площею 1,00 кв.м., ванної кімнати площею 2,30 кв.м., коридору площею 4,70 кв.м., комори площею 0,40 кв.м. (а.с.8, 9).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту створення йому відповідач перешкод у користуванні квартирою. Також суд послався на відсутність висновку експертизи щодо варіантів встановлення порядку користування.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з огляду на таке.
Так, відповідно до приписів ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, власник квартири має безумовне право на вселення в таку, а жодна інша особа, в тому числі й інший співвласник, не вправі перешкоджати цьому. У разі наявності певних перешкод для реалізації даного права, власник вправі вимагати їх усунення та вселення у належну йому квартиру.
З матеріалів справи прослідковується наявність перешкод у вселенні, зокрема позивач проживає за іншою адресою та не має доступу до спірної квартири і відповідачем це не заперечується, а отже, вимога про вселення підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Апеляційний суд вважає посилання суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи судової експертизи, як на підставу для відмови у задоволенні даної позовної вимоги, безпідставним. Оскільки така судова експертиза обов'язково потрібна лише при виділі частки (поділі майна) в порядку ст. 364 ЦК України, позаяк в таких випадках слід встановлювати можливість такого виділу, варіанти виділу, технічні роботи та їх вартість, які слід зробити для можливості виділу, тощо. При визначенні порядку користування житлом (ч.3 ст.358) відповідна експертиза не є обов'язковою. Такий порядок можна встановити виходячи з технічного паспорту на майно.
Згідно технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 , така складається з двох житлових кімнат площею 14,20 кв.м. та 11,90 кв.м., кухні площею 5,10 кв.м., вбиральні площею 1,00 кв.м., ванної кімнати площею 2,30 кв.м., коридору площею 4,70 кв.м., та комори площею 0,40 кв.м. (а.с.8, 9).
Позивач просить визначити наступний порядок користування зазначеною квартирою: виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 11,90 кв.м. з балконом 1,00 кв.м. та залишити у користуванні відповідача ОСОБА_2 житлову кімнату площею 14,80 кв.м.; а в загальному користуванні залишити кухню, вбиральню, ванну, коридор та комору.
Апеляційний суд констатує, що запропонований позивачем варіант є допустимим, оскільки пов'язаний з найменшим відхиленням від рівності часток. При такому варіанті кожний з співвласників отримує в користування окрему кімнату, з можливістю користування іншими приміщеннями квартири. Інших варіантів не запропоновано, а отже такий варіант береться до уваги.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позову, а тому рішення суду, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір понесений за пред'явлення позову в сумі 1280 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1920 грн., тобто на загальну суму 3200 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Новікова Інна Станіславівна, задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2019 року, скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити.
ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом вселення останнього у квартиру АДРЕСА_1 з передачею йому одночасно других екземплярів ключів від квартири.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у наступний спосіб:
виділити у користування ОСОБА_1 кімнату площею 11,9 кв.м. з балконом площею 1,0 кв.м., а у користування ОСОБА_2 кімнату площею 14,8 кв.м., а решту приміщень квартири таких як кухня, коридор, комора, ванна кімната і туалет залишити у спільному користуванні сторін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп., судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 04 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді