Справа № 307/2233/17
Іменем України
24 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.
з участю секретаря: Волощук В.І.
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Чопик В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Позов мотивовано тим, що позивач перебував у шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_2 з 01 травня 2006 р. до 08 грудня 2010 р., який в 2010 році розірвано за рішенням суду. Дітей від цього шлюбу не було, однак в період подружнього життя вони придбали квартиру АДРЕСА_1 договору купівлі-продажу від 08.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського нотаріального округу, реєстровий номер 4435.
Квартира однокімнатна, площа житлової кімнати складає 17.8 кв.м. В квартирі відсутні елементарні зручності: немає ванни, вбиральні. В цій квартирі відповідачка ніколи не проживала та не була зареєстрована.
Дана квартира розташована в будинку, який первинно був побудований для проживання однією сім'єю, однак в період радянської влади був пристосований та розділений на три квартири. Двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 позивач отримав в порядку спадкування за померлою бабусею. Квартира АДРЕСА_3 була подарована позивачу згідно договору дарування від 17 травня 2002 року. Таким чином, на даний час ОСОБА_1 являється власником квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 співвласником квартири АДРЕСА_6 в цьому ж будинку з часткою власності в розмірі Ѕ.
Після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_1 одружився вдруге. Нова сім'я складається із п'яти осіб - дружина та три доньки, двоє з яких малолітні.
Відповідачка дітей не має. Після розподілу спільно набутого майна у її власності залишився 2-х поверховий будинок із всіма зручностями для проживання.
Між позивачем та відповідачкою залишились вкрай напружені та неприязні стосунки. Тривалі намагання позивача мирно вирішити питання щодо придбання належної відповідачці 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 не принесли бажаних результатів. В той же час долю відповідачки в цій квартирі виділити неможливо. Квартира занедбана, без капітального ремонту, проживати в ній неможливо. Відповідачка ніколи не бажала проживати в цій квартирі. Крім того, ця квартира їй не потрібна. В той же час позивач має намір здійснити відповідні капітальні переобладнання всього будинку для відновлення його первинного стану та створення зручностей проживання в ньому однієї сім'ї, як це було передбачено при зведенні цієї будівлі.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 є неподільною, спільне володіння квартирою та проживання в ній позивача і відповідачки є неможливим, долю відповідачки неможливо виділити в натурі, сторони не пов'язані спорідненими узами, є абсолютно чужими сім'ями, відповідачка має інше зручне помешкання, ніколи в квартирі не проживала та не бажала там проживати, вважає, що є всі підстави для припинення частки відповідачки у спільній власності, а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки припинення частки відповідачки ОСОБА_2 у спільній власності на квартиру з відповідною грошовою компенсацією не завдасть їй істотної шкоди.
За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд припинити право відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку ОСОБА_2 в цій квартирі, а грошові кошти, що перераховані позивачем на рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області по квитанції від 07.09.2017 року в сумі 34934 грн. та по квитанції від 14.06.2018 року в сумі 80846 грн., разом в сумі 115 780 грн. стягнути на користь ОСОБА_2 в якості оплати вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням АДРЕСА_7 районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Припинено право ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю частку ОСОБА_2 в цій квартирі, а грошові кошти, що перераховані позивачем на рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області по квитанції від 07.09.2017 р. в сумі 34934 грн. та по квитанції від 14.06.2018 р. в сумі 80846 грн., разом в сумі 115 780 грн. стягнуто на користь ОСОБА_2 в якості оплати вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням від 28 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1600 грн.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправомірно позбавив її права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнав за ОСОБА_1 право власності на цю частину квартири, оскільки у відповідачки немає у власності на території України іншої нерухомості, крім спірної Ѕ частини вищевказаної квартири, а тому позбавлення її права власності на дане майно завдасть їй істотної шкоди. Судом також не враховано, що у власності позивача, окрім спірної квартири, перебувають 7 об'єктів житлової нерухомості (2 квартири на території України, а також 4 квартири і Ѕ частки житлового будинку на території Чеської Республіки).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 01.05.2006 року, який рішенням суду в 2010 році розірвано.
В період спільного проживання сторони придбали в рівних долях однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі - продажу від 08.08.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Тячівського нотаріального округу, реєстровий номер 4435.
На даний час ОСОБА_1 являється власником квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 співвласником квартири АДРЕСА_6 в цьому ж будинку з часткою власності в розмірі Ѕ, що стверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно з висновком експерта № 313/04-18 судової будівельно-технічної експертизи, розділити або встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі по Ѕ частині квартири кожному, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, є технічно неможливою. Вартість квартири АДРЕСА_1 , в цінах станом на час проведення даної експертизи становить 231558,36 грн.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
З такими висновками не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону .
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає, підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2)річ є неподільною; 3)спільне володіння і користування майном є неможливим; 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2014 року у справі № 6-68цс 14.
Матеріалами справи встановлено, що у власності позивача, окрім спірної квартири, перебувають 7 об'єктів житлової нерухомості: 2 квартири на території України, а також 4 квартири і Ѕ частки житлового будинку на території Чеської Республіки.
У власності відповідачки ОСОБА_2 після розподілу спільно набутого майна залишився 2-х поверховий будинок на території Чеської Республіки. На території України у відповідачки жодного нерухомого житлового майна, окрім спірної Ѕ частини квартири, не має. За стягнуті на користь відповідачки в якості оплати вартості Ѕ частини квартири 115 780 грн. вона не зможе придбати житлову нерухомість.
Позбавлення відповідачки права власності на частку у вищевказаному нерухомому майні призведе до того, що вона втратить єдине житло, яким володіє на території України, що беззаперечно завдасть її інтересам, як співвласника майна, істотної шкоди.
Посилання позивача в позовній заяві, що відповідачка ніколи не бажала проживати в цій квартирі і вона їй не потрібна, ґрунтується на припущеннях, і не може бути підставою припинення права відповідача на частку у даному майні.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та дійшов неправильних висновків про наявність підстав для задоволення заявленого позову.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.
У разі скасування рішення, ухвалене додаткове рішення втрачає силу і також підлягає скасуванню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 960 грн. Дана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 141, 374, 376, 382 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2018 року та додаткове рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2019 року.
Головуючий :
Судді: