29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8541/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Носа С.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 140/1715/19 за адміністративним позовом приватно-орендної агрофірми «Колос» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
суддя в 1-й інстанції - Каленюк Ж.В.,
час ухвалення рішення - 08.07.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 08.07.2019 року,
Приватно-орендна агрофірма «Колос» звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17 травня 2019 року №1740 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА «Колос»».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 травня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області на підставі статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було винесено наказ №1740 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА «Колос» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2018 рік та податку на додану вартість за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року тривалістю 10 робочих днів з 20 травня 2019 року. Підставою для проведення перевірки слугувало ненадання пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних на запит від 05 березня 2019 №7498/10/03-20-14-04-15.
Позивач вважає такий наказ протиправним, оскільки він суперечить нормам податкового законодавства. Зазначив, що листом від 01 квітня 2019 року №01/04-1 надіслав контролюючому органу пояснення та копії документів (первинної документації за 2018 рік на 283-ти аркушах), одночасно зазначивши, що запит не відповідає вимогам підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 ПК України, пунктам 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245; просив ГУ ДФС у Волинській області оформити запит відповідно до вимог чинного податкового законодавства та конкретизувати виявлені аналізом Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) розбіжності між податковим зобов'язанням та податковим кредитом. У листі-відповіді ПОА «Колос» також зауважило на те, що хоча ГУ ДФС у Волинській області й посилається на норми підпункту 73.3 статті 73 ПК України, але не вказує на факт порушення податкового законодавства, з приводу якого пропонується надати пояснення. Також запит не містить посилань на підстави надання інформації платником податку. Здійснення господарських операцій не є законною підставою для надання документів, а виявлення ГУ ДФС у Волинській області на підставі аналізу даних фінансової звітності та декларації з податку на прибуток за 2018 рік та податкових декларацій з податку на додану за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року декларування витрат у розмірі 99,7% від суми доходу жодним чином не дають змогу встановити порушення ПОА «Колос» норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що у запиті містилася вимога і щодо надання документів фінансово-господарської діяльності за 2017 рік. Проте відповідачем вже було проведено документальну виїзну перевірку ПОА «Колос» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, що підтверджується рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі №0340/1931/18. В силу вимог пункту 78.2 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
На думку позивача, про протиправність оскаржуваного наказу також свідчить те, що у ньому не вказано реквізити ПОА «Колос» (повне найменування і правильний ідентифікаційний код юридичної особи).
З огляду на те, що запит був оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а позивачем було надано пояснення та документи, як це можна було зрозуміти із такого запиту, то у відповідача відсутні підстави призначати документальну позапланову виїзну перевірку згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 140/1715/19 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у запиті вказано на виявлене контролюючим органом порушення податкового, валютного та іншого законодавства, а ПК України не встановлено конкретної форми запиту а також ступеня деталізації обставин, які зумовили направлення такого запиту платникові. Апелянт зазначає, що відповідь на запит не містила запитуваної інформації. А отримання відповіді на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 140/1715/19 та прийняти нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту запиту не можливо встановити, які господарські операції та з якими контрагентами відповідач вважає такими, що свідчать про порушення податкового чи іншого законодавства, чи які конкретно показники податкової звітності платник податків має підтвердити з огляду на цей перелік. Наведене дало підстави для висновку про недобросовісність та непослідовність дій відповідача як контролюючого органу та недотримання встановлених ПК України процедур під час реалізації функцій, визначених податковим законодавством.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05 березня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області на адресу ПОА «Колос» надіслано письмовий запит №7498/10/03-20-14-04-15 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» (а.с.13-16), в якому посилаючись на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України, просило протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту надати пояснення та його документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів), що підтверджують правомірність декларування показників у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за 2018 рік та податку на додану вартість за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. У запиті ГУ ДФС у Волинській області зазначило, що проведено аналіз даних фінансової звітності та декларації з податку на прибуток за 2018 рік та податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року ПОА «Колос» та встановлено декларування витрат у розмірі 99,7% від суми доходів; також аналізом даних ЄРПН встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Процитовано норми пункту 47.1 статті 47, пункту 50.1 статті 50, абзацу четвертого пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України стосовно відповідальності платника податків за недостовірність інформації, наведеної у податковій звітності; про обставини, які засвідчують факт вручення запиту; про наслідки ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів наступного за днем отримання відповідного запиту та про обов'язок платника податків за самостійно з'ясованим фактом заниження податкового зобов'язання у раніше поданій ним податковій декларації (після закінчення граничного строку подання декларації) надіслати уточнюючу декларацію і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такої уточнюючої декларації.
Листом від 01 квітня 2019 року №01/04-1 ПОА«Колос» надало ГУ ДФС у Волинській області письмову відповідь на запит, в якій зазначило, що вважає цей запит контролюючого органу оформленим з порушенням вимог податкового законодавства: не вказано на факт порушення податкового законодавства ПОА«Колос», з приводу якого пропонується надати пояснення; підставу для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, тому відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України у нього не виник обов'язок щодо надання пояснень та документів. При цьому платник податків зауважив, що посилання контролюючого органу на проведення аналізу даних фінансової звітності та декларації з податку на прибуток, декларацій з податку на додану вартість за 2018 рік і виявлення декларування витрат у розмірі 99,7% від доходів не вказує на порушення норм податкового та іншого законодавства, а у таблиці розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом незрозуміло, які саме розбіжності виявило ГУ ДФС у Волинській області. Разом з тим, частково надало документи на підтвердження доходів та витрат у 2018 році, а саме: договори (специфікації, додаткові угоди, додатки, протоколи погодження цін), видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, довіреності, приймальні квитанції та інші первинні документи бухгалтерського обліку, всього на 283-ти аркушах. Також ПОА «Колос» просило оформити запит відповідно до вимог чинного законодавства та конкретизувати виявлені ГУ ДФС у Волинській області при аналізі ЄРПН розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом (а.с.17-19). Відповідь на запит до ГУ ДФС у Волинській області надіслано поштовим зв'язком цінним листом та отримано останнім (а.с.20-22). Цей факт не заперечується відповідачем.
17 травня 2019 року на підставі статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку із ненаданням ПОА «Колос» пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних, на запит від 05березня 2019 року №7498/10/03-20-14-04-15, начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято наказ №1740 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОА «Колос»» (а.с.11). Цим наказом встановлено провести з 20 травня 2019 року перевірку тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року з метою дослідження питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
Перевірка контролюючим органом не проведена, так як позивач, не погодившись із даним наказом та вважаючи його протиправним, не допустив перевіряючих до перевірки. Натомість звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати вищезазначений наказ протиправним та скасувати.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1статті1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 19-1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Право контролюючого органу на отримання інформації кореспондується з відповідним обов'язком платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
У свою чергу, за змістом пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Цим же пунктом ПК України визначені вимоги до оформлення письмового запиту контролюючого органу. Зокрема, такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Пунктом 73.3 статті 73 ПК України також визначено підстави для запиту контролюючого органу. Так письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно достатті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 73.2 та 73.3 статті 73 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі Порядок №1245), яким так само обумовлено вимоги до письмового запиту контролюючого органу про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.
Пунктом 10 Порядку №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
З наведеного слідує, що вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Абзац шістнадцятий пункту 73.3 статті 73 ПК України встановлює обов'язок платника податків та інші суб'єктів інформаційних відносин подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Разом з тим, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічне положення містить пункт 16 Порядку №1245.
Ненадання інформації, визначеної в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, складеного з дотриманням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим пункту 73.3 статті 73 ПК України має юридичні наслідки для платника податків - є підставою для здійснення документальної позапланової перевірки, право на проведення яких визначене статтею 75 ПК України.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 ПК України. Цей перелік є вичерпним.
Відповідно до абзацу першого пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно зі пункту 81.1 статті 81 ПК України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
У спірному наказі зазначено, що його прийнято на підставі статті 75 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України у зв'язку із ненаданням пояснень та документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних на запит від 05 березня 2019 року №7498/10/03-20-14-04-15.
Підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для здійснення документальної позапланової перевірки у зв'язку із виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отже, з наведеного слідує, що для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України необхідно, щоб одночасно виконувалися такі умови:
1) контролюючий орган виявив недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
2) платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
3) письмовий запит контролюючого органу відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України та пункту 10 Порядку №1245, при цьому у запиті має бути зазначена недостовірність даних та відповідна декларація. Тобто, відсутні підстави, які звільняють платника податків від обв'язку надавати відповідь на письмовий запит, оформлений з порушенням встановлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що використання податкової інформації як привід для направлення запиту платнику податків є правомірним, разом з тим наявність такої інформації сама по собі не позбавляє податковий орган обов'язку дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту відповідного запиту. Норми податкового законодавства свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №813/1041/18.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, у запиті від 05 березня 2019 року №7498/10/03-20-14-04-15 не вказано фактів, про які йдеться в пункті 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України. Реалізація пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачає необхідність наведення податковим органом у запиті конкретних порушень, вчинених цим платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання апелянта на відсутність законодавчо регламентованої форми запита та деталізації інформації у ньому, оскільки зі змісту запиту не можливо встановити, які господарські операції та з якими контрагентами відповідач вважає такими, що свідчать про порушення податкового чи іншого законодавства, чи які конкретно показники податкової звітності платник податків має підтвердити з огляду на цей перелік.
Щодо посилань відповідача на те, що відповідь на запит не містила запитуваної інформації. колегія суддів наголошує, що запит не був зрозумілим для виконання, оскільки запитувати необхідно не всю інформацію у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а конкретно визначену, тобто ту, яка пов'язана із встановленими контролюючим органом на підставі аналізу податкової інформації фактів, що свідчать про порушення з боку платника податків законодавства. В іншому випадку, виконання запиту ніколи не буде можливим і завжди матиме наслідок проведення позапланової документальної перевірки.
З огляду на це, твердження апелянта не спростовують вірно зроблених висновків суду першої інстанції.
Щодо можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей у відповідь на запит, як доводу апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, справді отримання податковим органом відповіді платника податків на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки, але лише у випадку недостатності наданих відомостей чи якщо така інформація не спростовує виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства.
В даному випадку податковим органом у запиті не було зазначено конкретних порушень, вчинених цим платником податків, а лише вжито загальні формулювання та посилання на норми податкового законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача, як контролюючого органу були недобросовісними, непослідовними та з недотриманням встановлених ПК України процедур під час реалізації функцій, визначених податковим законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 140/1715/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді С. П. Нос
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 01.11.2019 року