Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/898/19
номер провадження № 2/147/556/19
25 жовтня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Дудікова А.В.
при секретарі: Свистун А.П.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ..
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/898/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ,
встановив:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , яка з 2002 року проживала разом з матір'ю та знаходилась на її утриманні, батько ОСОБА_2 сплачував аліменти на її утримання до досягнення нею повноліття. На даний час позивач досягла повноліття та навчається у Навчально-науковому інституті менеджменту та підприємництва спеціальності «Менеджмент» Державного університету телекомунікацій, з фінансуванням за рахунок коштів фізичної особи, денного відділення. Згідно договору про надання освітніх послуг, щорічна плата за навчання складає 14700грн., а загальна вартість освітньої послуги - 58800грн. Так як вона навчається на денній формі навчання, у неї не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Також зазначила, що відповідач фінансової допомоги не надає, хоча працює та отримує заробітню плату. У зв'язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до закінчення навчання чи до досягнення 23-річного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою, стягнути додаткові витрати на оплату навчання в розмірі 29400грн. та судові витрати.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.09.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено перше судове засідання.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позов.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав повністю. Зазначив, що сплачує аліменти на утримання ще однієї дитини.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 10.06.2001р. виконавчим комітетом Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (а.с. 5).
Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження №31615288 від 26.06.2019р., виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-669 від 15.07.2002р. про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 1/2 частини неоподаткованих доходів громадян щомісячно,починаючи з 12.06.2002р. і до досягнення повноліття закінчено, у зв'язку з тим, що дитина досягла повноліття. Борг по сплаті аліментів відсутній (а.с. 13).
Згідно копії договору №18-МН-1к/558 від 31.08.2018р. про навчання студентів, фінансування підготовки яких проводиться за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, між Державним університетом телекомунікацій та ОСОБА_5 укладено договір про надання освітньої послуги ОСОБА_1 за спеціальністю 073 «Менеджмент», Навчально-наукового інституту Менеджменту та підприємництва, початок навчання з 01.09.2018р. Загальна вартість освітньої послуги становить 58800грн., 7350грн. за один семестр (а.с. 7).
Відповідно до копії довідки №417 від 19.06.2019р. ОСОБА_1 , дійсно є студенткою першого курсу денної форми навчання Навчально-наукового інституту менеджменту та підприємництва спеціальності «Менеджмент» Державного університету телекомунікацій, з фінансуванням за рахунок коштів фізичної особи. Термін навчання для отримання ступеня вищої освіти «Бакалавр» з 01.09.2018р. по 30.06.2022р. (наказ на зарахування № 03-29 ст. від 10.08.2018р.) Стипендію не отримує (а.с. 6).
Згідно копії квитанції №0.0.1100309628.1 від 03.08.2018р., ОСОБА_5 сплатила кошти в сумі 7350грн. за навчання ОСОБА_1 , 1 курс, 1 семестр, спец. менеджмент, навч. рік 2016/2017 (а.с. 9).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, так як її мати не в змозі в повному обсязі самостійно забезпечити дочку на період її навчання.
Відповідно до ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням полягає у необхідності її харчування в учбовому закладі, придбання необхідної літератури, канцелярських предметів, оплаті за гуртожиток, навчання тощо.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення 23-річного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою. Відповідач позов не визнав, однак доказів того, що він не має можливості утримувати доньку та те, що у нього на утриманні перебувають інші діти, непрацездатні батьки, що має значення для визначення розміру аліментів, суду не надав.
Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, стягненню підлягають аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період її навчання щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, оскільки остання самостійного доходу не має, у зв'язку з чим і потребує таку допомогу.
На думку суду, такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення утримання повнолітньої дочки на період її навчання, а саме до 30.06.2022р.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тому значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Щодо стягнення додаткових витрат, про які просить позивач, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до частини другої статі 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст. 185 СК України, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.
Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові кошти на оплату навчання у Навчально-науковому інституті менеджменту та підприємництва спеціальності «Менеджмент» Державного університету телекомунікацій, з фінансуванням за рахунок коштів фізичної особи, денного відділення, в розмірі 1/2 вартості освітньої послуги, тобто 29400грн., згідно договору про надання освітніх послуг до закінчення навчання чи до досягнення 23-річного віку, у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою. Відповідач позовні вимоги не визнав.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд, довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
В матеріалах справи міститься копія квитанції №0.0.1100309628.1 від 03.08.2018р. про сплату ОСОБА_5 за навчання ОСОБА_1 , однак в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_1 .
Окрім того, судом встановлено, що 11.05.2019р. позивач досягла 18 років.
Таким чином, враховуючи те, що судом вже вирішено питання про стягнення на користь позивача аліментів на її навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що має забезпечити нормальні матеріальні умови проживання (навчання) ОСОБА_1 , тобто по суті вказані грошові кошти, що будуть стягуватись з відповідача на користь позивача, на її утримання, у зв'язку із навчанням включають до своєї правової природи ті обставини, на які позивач вказує як додаткові витрати, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.
Згідно копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №766 ОСОБА_6 має право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору від 16.08.2019р. 500 грн., що підтверджується квитанцією про сплату гонорару від 16.08.2019р.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її утримання на період навчання у Державному університету телекомунікацій, аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 16.08.2019 р. по 30.06.2022 р., але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП - НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 30.10.2019 р.
Суддя: