Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/911/19
номер провадження № 2/147/561/19
30 жовтня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дудікова А.В.,
при секретарі Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 147/911/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2018року. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. На даний час з відповідачем проживають окремо. Також зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та спільне проживання. Спору про майно не мають. З огляду на викладене, позивач просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити позов. Після розірвання шлюбу бажає відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнав та просив суд розглянути справу без його участі .
Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 ЦПК України (частина четверта статті 200 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 14.02.2018р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб Тростянецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що 14.02.2018р. складено відповідний актовий запис № 4. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.07.2018р. Виконкомом Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (а.с. 5).
Згідно довідки №478 від 14.08.2019р., виданої виконавчим комітетом Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні (а.с. 6).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частини 1статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Позивач в заяві вказала, що шлюбні відносини фактично припинені, примирення неможливе, проживають окремо.
Відповідач у заяві визнав позовні вимоги в повному обсязі та підтвердив, викладені в позовній заяві обставини.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині розірвання шлюбу не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що сім'я сторін по справі розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, за таких обставин, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до вимог ст. 113 СК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
У своїй заяві від 30.10.2019р. позивач просила відновити їй дошлюбне прізвище.
Також, у позовній заяві позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 грн.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем до позовної заяви на підтвердження сплати нею гонорару адвокату у розмірі 600 грн. за надання професійної правничої допомоги долучено договір про надання правової допомоги від 19.08.2019р., попередній розрахунок витрат від 01.07.2019р., квитанцію № 87 від 19.08.2019р., акт виконаних робіт від 20.08.2019р. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №187.
Оскільки відповідач повністю визнав позовні вимоги, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, зважаючи на визнання відповідачем даного позову, суд застосовує частину першу статті 142 ЦПК України, за якою у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 200, 206, 211, 259, 264-268, 272 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 лютого 2018 року Тростянецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що 14.02.2018р. складено відповідний актовий запис № 4, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Тростянецькому районі Вінницької області повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків судового збору сплаченого у Приватбанку за квитанцією від 16.08.2019р. № 0.0.1438164790.1, що становить 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Торканівка, Тростянецького району Вінницької області, РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Торканівка Тростянецького району Вінницької області, ІПН - НОМЕР_4 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: