31 жовтня 2019 року Справа № 160/8613/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій позивач просила суд:
- рішення, оформлене листом відділу з питань призначення та перерахування пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.08.2019 р. № 767/03-12/26 в частині відмови виплати грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв'язку з незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи: з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі та зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що виходячи із листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.08.2019 р. № 767/03-12/26, підставою відмови у виплаті грошової допомоги стало не зарахування до спеціального педагогічного стажу періоду роботи останньої: з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі. Відповідач вказав, що в Постанові КМУ № 909 від 04.11.1993 року "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Постанова № 909) відсутня посада "концертмейстера" тому призначити виплату згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не можливо. Означена відмова й слугувала підставою звернення позивача до суду із позовною заявою.
19.09.2019 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що основною умовою зарахування певного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення такої пенсії, є, передовсім, робота в закладах і установах згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами), наявність відповідної посади в цьому Переліку. Таким чином, до стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.08.1984 по 28.08.1994 на посаді концертмейстера в Сумському музичному училищі, оскільки зазначена посада не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років». В жодному із зазначених в розділі "Освіта" закладах та установах Переліку посада концертмейстер не передбачена. До стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.08.1984 по 28.08.1994 на посаді викладача загального Фортепіано Сумському музичному училищі, оскільки документами не підтверджено, зазначена посада є основною. До стажу роботи, що дає право на вислугу років, зараховано періоди роботи з 01.09.1994 по 28.08.1997, з 29.08.1997 по 31.08.1999, з 01.09.2000 по 31.03.2019, що підтверджується витягом з протоколу від 05.05.2019 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають відповідний страховий стаж (жінки 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, в розмірі їхніх десяти місячних пенсій. Одночасно, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується порядком, який визначається Кабінету Міністрів України, незалежно від віку. Стаж позивача на посадах працівника закладів освіти складає 23 роки 10 місяців. Отже, підстави для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні. Відтак, вимоги позивача в частині зобов'язання управлінням зарахувати останній періоди роботи з 01.08.1984 по 01.09.1994 до стажу, який дає право на вислугу років, а також виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій є безпідставними, оскільки Головне управління не має для цього правових підстав. До того ж, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків.
24.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач доводи, які викладені пенсійним органом вважає безпідставними та необґрунтованими та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.1984 р. по 28.08.1997 р. перебувала на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі; з 29.08.1997 р. по 31.08.1999 р. працювала на посаді викладача з класу фортепіано в Сумському вищому училищі мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського; з 01.09.1999 р. по 31.08.2000 р. працювала на посаді викладача з класу фортепіано в Вільногірській дитячій музичній школі; з 01.09.2000 р. по 10.07.2007 р. перебувала на посаді директора Вільногірської дитячої музичної школи; з 10.07.2007 р. по 28.12.2011 р. перебувала на посаді директора Вільногірської дитячої музичної школи відділу культури і туризму; з 28.12.2011 р. і по теперішній час перебуває на посаді директора комунального закладу «Дитяча музична школа» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.
З 05.05.2019 року позивачу було призначено пенсію за віком. Раніше на будь-яку іншу пенсію ОСОБА_2 не виходила.
Так, як видно із матеріалів справи, педагогічний стаж роботи ОСОБА_1 складає 34 роки 9 місяців 5 днів (до моменту досягнення пенсійного віку, тобто станом на 04.05.2019 р.)
07.05.2019 року позивач звернулася до Вільногірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком та грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівник освіти, що має стаж понад 30 років та вийшла на пенсію за віком.
Листом від 20.08.2019 року за №767/03-12/26 пенсійний орган повідомив позивачу про те, що пенсія останній призначена за віком. В статті 43 Закону України «Про освіту» визначено статус вищого навчального закладу освіти, надано їх перелік, згідно якого училище відноситься до вищого навчального закладу І рівня акредитації. В жодному із зазначених в розділі «Освіта» закладах та установах Переліку посада «концертмейстера» не передбачена. Робота на посадах, передбачених вищезазначеним переліком, дає право на пенсію за вислугу років незалежно від педагогічного навантаження, але за умови, що це була основна робота. Відповідно до акту перевірки обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії від 01.08.2019 № 2415/10.2-02, виданого ГУ ПФУ в Сумській області зазначено, що позивач працювала на посадах: 1984-1994 роках на посаді викладача, концертмейстера, в 1994-1997 навчальних роках на посаді викладача. Отже, під час призначення пенсії зараховано стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи: з 01.09.1994 по 28.08.1997, 29.08.1997 по 31.08.1999, 01.09.2000 по 31.03.2019 роки.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Отже, періоди роботи ОСОБА_1 щодо яких виник спір, відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону №1788-ХІІ.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а).
При цьому, оскільки інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зазначало, суд вважає відмову відповідача у зарахуванні спірного періоду до спеціального стажу протиправною.
При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 у справі № 804/14800/14.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просить зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення, оформлене листом відділу з питань призначення та перерахування пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.08.2019 р. № 767/03-12/26 в частині відмови виплати грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв'язку з незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи: з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі.
Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункту 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Ураховуючи наведене, та те, що листом від 20.08.2019 року за №767/03-12/26 гУ ПФУ в Дніпропетровській області фактично відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, чим порушило право ОСОБА_1 на отримання гарантованих державою коштів, суд вважає, що її позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі адміністративного позову ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 9 від 03.09.2019р.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення, оформлене листом відділу з питань призначення та перерахування пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.08.2019 року № 767/03-12/26 в частині відмови виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв'язку з незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи: з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.08.1984 р. по 01.09.1994 р. на посаді викладача та концертмейстера в Сумському музичному училищі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплачені згідно квитанції № 9 від 03.09.2019р.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник