Справа № 216/6162/19
Провадження № 1-кс/216/5356/19
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
24.10.2019 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040230001553 від 25.08.2019 року,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
підозрюваний ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
24.10.2019 року до суду надійшло вказане клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване таким.
Слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019040230001553 від 25.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучі раніше неодноразово засудженим, в тому числі за корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний, корисливий, злочин проти власності за таких обставинах.
24.08.2019 року приблизно 01.00 год. ОСОБА_5 , діючи повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на власну користь, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, прибув до приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом виставлення віконної рами проник до її приміщення. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 знаходячись в приміщені літньої кухні, де реалізуючи свій злочинний умисел та єдину мету спрямовану на викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій впевнившись в тому, що його дії носять таємний характер, та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю потерпілого та свідків, таємно викрав майно, а саме: газонокосарка марки « FORTE GARDEN TOOLS» модель БМК-1943М, помаранчевого кольору, вартість якої згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 978,33 гривень; спінінгове вудлище «Crocodile-210 C.W100-200g Art.NO.HY/2102 2.10m», вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 133,33 гривень; дві котушки для спінінга «big shark cb 1000», вартість яких згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 653,33 гривень; спінінгове вудлище «Crocodile-240», вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 160,00 гривень; титанове спінінгове вудилище «WINNER Riuer 400 C.W.30-80g Length: 4m Scction: 4 pos Apt:4004 вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 326,00 гривень; катушка до спінінгового вудилище «COBRA CB340», вартість якої згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 153,33 гривень; спінінгове вудилище SSH TAN LONG 2106, CARBON MIXTURE80% CARTING WT: 10-30g, вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 243,33 гривень; котушка STORM ST-200 Gear Ratio 5.1.1, вартість якої згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 85,00 гривень; спінінгове вудилище FISHING TACLE ALKANG 240, вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 163,33 гривень; дві котушки до спінінгового вудилище «COBRA CB340», вартість яких згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/816 від 16.10.2019 складає 306,67 гривень. Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свою користь, завдавши таким чином потерпілому ОСОБА_7 , матеріального збитку на загальну суму 3202,65 гривень.
Таким чином, встановлена достатність підстав для підозри ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно.
Крім того, 24.09.2019 року приблизно 23.00 год. ОСОБА_5 , діючи повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на власну користь, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, прибув до господарського приміщення, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом виставлення віконної рами проник до приміщення. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 знаходячись в господарському приміщені, де реалізуючи свій злочинний умисел та єдину мету спрямовану на викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій впевнившись в тому, що його дії носять таємний характер, та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю потерпілої та свідків, таємно викрав майно, а саме: садовий пилосос марки AL-KO Blower Vac 2200 E, вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/815 від 21.10.2019 складає 816,67 гривень; бензопила марки «Oregon» 1,5 КВ, помаранчевого кольору, вартість якої згідно судово-товарознавчої експертизи № 34/12.1/815 від 21.10.2019 не встановлено. Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свою користь, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_8 , матеріального збитку на загальну суму 816,67 гривень.
Таким чином, встановлена достатність підстав для підозри ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доводяться: протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 24.08.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 ; протоколом огляду предметів від 07.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_10 ; протоколом прийняття заяви ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 25.09.2019; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом огляду предметів від 30.09.2019.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Випасне, Белгород-Дністровського району, Одеської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, на утримані неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий:
28.06.1993 Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.143 КК України з покаранням у вигляді 2 роки позбавлення волі. Звільнився 18.03.1995 по відбуттю строку покарання;
23.11.1995 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.140 КК України з покаранням у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнився 31.07.1997 на підставі ст.5 закону про амністію;
21.05.1998 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.2 ст.141, ст.42 КК України з покаранням у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 13.01.2004 по відбуттю строку покарання;
05.04.2005 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України з покаранням у вигляді 3 років позбавлення волі;
14.06.2007 Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.395 КК України з покаранням у вигляді 6 місяців, згідно ч.4 ст.70 КК України частково приєднано не відбутий термін покарання за вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.04.2005 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 01.03.2008 по відбуттю строку покарання;
01.07.2010 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.309, ч.3 ст. 313, ч.3 ст.307, ч.2 ст.185, ч.1 ст.199, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України з покаранням у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 08.09.2017 по відбуттю строку покарання.
06.06.2019 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України з покаранням у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 , п. 1., п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
Підозрюваний ОСОБА_5 будучи неодноразово судимим, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, обґрунтовано підозрюється у вчинені вище зазначених кримінальних правопорушень, які, законодавцем віднесено до тяжких злочинів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України під час досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених у п.п. 1 ,5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є запобігання спробам підозрюваного ОСОБА_5 .
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний не одружений, на утримані неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, тобто не має належних та постійних засобів для існування. Також відсутність міцних соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, які б могли стримати останнього не покидати постійного місця мешкання та не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, свідчить про можливе виникнення у підозрюваного бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово засуджений за корисливі злочини, продовжує свою злочинну діяльність та у період випробувального терміну повторно вчинив умисні злочини проти власності.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, враховуючи майновий стан ОСОБА_5 , який, систематично вчиняє злочини пов'язані з викраденням чужого майна, отримуючи від даної діяльності стабільний дохід, а також беручі до уваги наявність вищевказаних ризиків, є об'єктивні підстави вважати, що для забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків у разі внесення застави, необхідно визначити максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, а саме - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене вище свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав і просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його заисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання й просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, враховуючи обставини справи та особу підозрюваного, зокрема недоведеність існування ризиків, визнання останнім вини та його щире каяття, позитивну характеристику за місцем проживання. При цьому підозрюваний зазначив, що заборонених методів досудового розслідування до нього не застосовувалось.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.
У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення. Не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. При цьому метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.
Слідчим суддею встановлено, що 24.10.2019 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно.
У судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.
Разом з тим обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.08.2019 року, копією протоколу огляду від 24.08.2019 року, копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.09.2019 року, копією протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 07.09.2019 року, копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.09.2019 року та копією довідки до нього, копією протоколу огляду предметів від 07.09.2019 року, копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 07.09.2019 року, копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.09.2019 року та копією довідки до нього, копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.09.2019 року, копією протоколу огляду від 25.09.2019 року, копією протоколу допиту потерпілої ОСОБА_8 від 30.09.2019 року, копією заяви ОСОБА_5 про добровільну видачу викраденого майна, копією протоколу огляду предмету від 30.09.2019 року.
З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги таке.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
При цьому підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий за аналогічні умисні злочини, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, з січня 2019 року перебуває на обліку в лікаря-нарколога з приводу вживання канабіоїдів зі шкідливими наслідками, за місцем проживання характеризується позитивно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об'єктивно існують, з огляду на таке.
Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує йому у разі доведеності вини, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки офіційно не працевлаштований, належного йому рухомого та нерухомого майна не має, тобто не має законних, належних і достатніх засобів для існування. При цьому останній неодружений, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, що в сукупності свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримувати його залишити межі міста.
Крім того, відсутність у підозрюваного законного джерела доходів і належного йому рухомого та нерухомого майна, перебування на обліку в лікаря-нарколога, притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів, наявність судимостей і повідомлення про підозру у вчиненні цього злочину під час іспитового строку, характеризують останнього як особу, схильну до вчинення протиправних дій і дають підстави вважати, що він є суспільно небезпечним та його подальше перебування на волі може призвести до вчинення ним ряду інших кримінальних правопорушень.
Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, щопідозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У справі «Смірнови проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельєр проти Франції»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Крім того, у справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Оцінюючи наведені вище обставини, слідчий суддя також зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Разом з тим ЄСПЛ звертає увагу, що вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. При цьому ЄСПЛ підкреслює, що визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який є тяжким злочином, а санкція зазначеної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, тому відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим ОСОБА_5 не є особою похилого віку, інвалідності не має, тяжкими або хронічними захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою не страждає, родини, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність даних, які б вказували на неможливість застосування до нього такого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступень суспільної небезпеки злочину, у вчиненні якого ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що останній ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, неодружений, утриманців не має, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено, що саме такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також є співмірним з реально існуючими ризиками, запобігти яким, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним і доцільним, оскільки застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому слідчий суддя не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому слідчий суддя вважає, що таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки й вирішенню питання про необхідність подальшого тримання особи під вартою.
Ураховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявні ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 100 000 грн. На думку слідчого судді, саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193-196, 369-372 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040230001553 від 25.08.2019 року задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 год. 40 хв. 22.12.2019 року, взявши його під варту негайно в залі суду.
Визначити заставу в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення підозрюваного з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на нього строком до 22.12.2019 року такі обов'язки:
- не відлучатися із м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Дія ухвали закінчується 22.12.2019 року.
Копії ухвали для виконання направити начальнику Криворізької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області (№3), слідчому та прокурору.
Копії ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному та захисникові негайно після її оголошення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Копію зазначеної ухвали мені ________________________________________________
_________________________________________________ (повне прізвище ім'я, по-батькові)
вручено “____” __________ 201__ року о “____” годині “____” хвилин...
Одночасно роз'яснено порядок її оскарження.
Підозрюваний __________________ (підпис)