Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2019 р. Справа№805/2438/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (надалі - ТУ ДСА в Донецькій області, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року, зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з вересня по грудень 2014 року, та звернення постанови до негайного виконання, в межах суми платежу за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, наказом голови Амвросіївського районного суду Донецької області від 28.08.2014 безстроково, до завершення антитерористичної операції встановлено простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області. Згідно цьому наказу, який був доведений до відома відповідача, збережено у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 25.05.2015 року позивача прикріплено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області і лише з того часу розпочато виплату суддівської винагороди до дня звільнення, згідно з постанови Верховної ради України (ВРУ) в зв'язку з поданням заяви у відставку. В період з вересня 2014 року по квітень 2015 року суддівська винагорода позивачу не виплачувалась і не нараховувалась. На звернення до Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації України, відповідач виплатив заборгованість лише за період з січня 2015 року по квітень 2015 року, однак за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем заборгованості з суддівської винагороди не виплачено. З урахуванням наведеного, позивач просить у судовому порядку визнати протиправними дії відповідача та нарахувати і виплатити суддівську винагороду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задоволено, визнано дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року неправомірними та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 805/2438/17-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №805/2438/17-а, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, а також зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення з доказами їх обґрунтування, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 серпня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надати суду витребувані докази.
08 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що рішенням № 76 Ради суддів України від 23.12.2014 року зобов'язано, зокрема, забезпечити виплату суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення та суддівської винагороди до моменту переведення в установленому законом порядку в судах, до яких судді тимчасово прикріплені. Пунктом 3 резолютивної частини рішення визначено головам відповідних судів видати накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів судів у порядку та на умовах, визначених пунктом 2 рішення. Однак, позивач не вчинив передбачених рішенням дій і не був прикріплений до суду того ж рівня, у зв'язку з чим законних підстав для виплати позивачу суддівської винагороди з вересня 2014 року по грудень 2014 року не було. При тому, що незважаючи на досягнення позивачем віку, який є підставою для звільнення судді з посади, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.05.2015 №38/зп-15 позивача було прикріплено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, тому починаючи з 20.04.2015 року і до звільнення з посади, позивачу виплачувалась суддівська винагорода без доплат. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про розгляд адміністративної справи № 805/2438/17-а за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
21 жовтня 2019 року до суду надійшли пояснення від відповідача, в яких представник зазначив, що виплата суддівської винагороди на той період була передбачена рішенням №76 виключно у випадку прикріплення суддів до судів того самого рівня і спеціалізації, яке мало відбутись шляхом видання головою такого суду відповідного наказу, проте позивача не було прикріплено у встановленому порядку до суду того ж рівня, тому ТУ ДСА в Донецькій області не мало правових підстав для виплати йому суддівської винагороди з вересня 2014 року по квітень 2015 року.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 29 липня 1993 року працювала на посаді судді Амвросіївського районного суду Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 6-12).
27 серпня 2014 року Амвросіївським районним судом Донецької області прийнято наказ № 11 «Про встановлення простою у роботі суду» у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, з метою збереження життя та здоров'я працівників Амвросіївського районного суду (а.с. 16).
У пункті 1 Наказу зазначено: «Встановити простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області з 28.08.2014 безстроково, до завершення антитерористичної операції»
Пунктом 3 вказаного вище наказу визначено: «Зберегти у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою».
Відповідно до довідки від 06.05.2015 року № 7115000187, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Відповідно до додатку 2 до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.05.2015 № 38/зп-15, ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду (заява надійшла до Комісії 20.04.2015 року; а.с.47).
Довідкою про доходи ОСОБА_1 , яка працювала на посаді слідчого судді у Амвросіївському районному суді Донецької області підтверджується, що за період з вересня 2014 року по липень 2015 року суддівська винагорода останній виплачена за період з квітня 2015 року по липень 2015 року в загальній сумі 35354,78 грн. Разом з тим, у довідці відсутні відомості про виплату позивачу суддівської винагороди з вересня 2014 року по грудень 2014 року (а.с. 28, 196, 198).
Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посад суддів, зокрема, з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1 (а.с. 14).
Наказом Територіального управління ДСА України в Донецькій області від 15.03.2016 № 16-к «Про звільнення суддів» з метою виконання постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII «Про звільнення суддів» та наказу Державної судової адміністрації України від 15.01.2016 № 7 відраховано з 16.07.2015 року зі штату судів, зокрема, суддю Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1 (а.с. 15).
В подальшому позивач зверталась до Державної судової адміністрації України із заявою, в якій просила виплатити суддівську винагороду за період вересень-грудень 2014 року, однак за результатами розгляду її звернення Державною судовою адміністрацією 16.02.2016 року за вих. № Л 77-16-158/16 надано відповідь, що оскільки позивача звільнено з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області у встановленому законодавством порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року № 636-VIII, виплату їй суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно здійснити територіальне управління ДСА у Донецькій області (а.с. 19-20).
Із зверненням про виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року позивач також зверталась до Ради суддів України, яка, за результатами розгляду звернення позивача, листом № 9рс-52/16 від 21.03.2016 року, надала відповідь, що здійснити позивачу виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно ТУ ДСА у Донецькій області (а.с. 21).
24 січня 2017 року позивач зверталась до відповідача з проханням виплатити суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, на яку відповідач листом № 05-260/17 від 27.02.2017 повідомив позивача, що оскільки наказ голови місцевого суду, що функціонує на території, підконтрольній українській владі про прикріплення позивача до такого суду в ТУ ДСА України в Донецькій області не надходив, у зв'язку з чим законних підстав для виплати їй суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року не вбачається (а.с. 17-18).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області діє на підставі Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженого Головою ДСА України від 25.09.2015 року (далі - Положення) та ст. 148 глави 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 14 ст. 92 Конституції України визначено, що судоустрій, судочинство і статус суддів визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки па утримання судів.
На підставі статті 143 Закону № 2453-VI держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає :
1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
За змістом статті 145 цього ж Закону, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористичної операції.
В Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснює свої повноваження, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, зазначено, зокрема, місто Амвросіївка Донецької області (на території якого розміщено Амвросіївський районний суд Донецької області, де працювала позивач).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).
Згідно пункту 3 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
Відповідно до пункту 4 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюється, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.
Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).
Отже, заробітна плата за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи після повернення такої території під контроль органів державної влади або переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» було змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам. Зокрема, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і кримінальні провадження підсудні Амвросіївському районному суду Донецької області передано для забезпечення розгляду Добропільському міськрайонному суду Донецької області.
Рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 року № 76 встановлено вважати такими, що тимчасово прикріплені до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.
Головам відповідних судів видати накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів у порядку та на умовах, визначених п. 2 Рішення.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення у встановленому законом порядку в судах, до сяких вони тимчасово прикріплені. Підставою для прикріплення судді до штату суду є відповідна заява судді, підставою для виплата суддівської винагороди є прикріплення судді до штату відповідного суду.
Таким чином, виплата суддівської винагороди за період, коли установа (суд) розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території можлива лише у разі повернення території під контроль органів державної влади, або переміщення установи в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, якщо така продовжує функціонувати і її працівники виконують свої обов'язки.
Судом встановлено, що відповідно до додатку 2 до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.05.2015 № 38/зп-15, ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду (заява надійшла до Комісії 20.04.2015) (а.с.47).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відомості про прикріплення позивача до Добропільському міськрайонному суду Донецької області відповідно до рішення Ради суддів України № 76, так само, як і копія наказу голови Добропільському міськрайонному суду Донецької області до відповідача не надходили, а тому у відповідача не було законних підстав для виплати позивачу суддівської винагороди з вересня 2014 року по грудень 2014 року, оскільки Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-ІІІ (набув чинності 28.03.2015 року) передбачено виплату суддівської винагороди судді тільки після прикріплення до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2017 № 149/170/2017, ОСОБА_1 суддя Амвросіївського районного суду Донецької області ніколи не була прикріплена до Добропільського міськрайонного суду Донецької області та відповідно наказ щодо такого прикріплення відсутній (а.с. 41).
Разом з тим, на момент спірних правовідносин (вересень-грудень 2014 року) діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який вирішував питання про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди.
Нормами вказаного Закону не поставлено в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території до отримання таким суддею суддівської винагороди, оскільки зазначене суперечить п. 14 ст. 92 Конституції України та ст. 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Крім того, позивачем виконані всі вимоги порядку, встановленого рішенням №76, і ОСОБА_1 було прикріплено до Добропільського міськрайонного суду.
Також, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 серпня 2019 року, судом були витребувані письмові докази ухвалами від 20 вересня 2019 року та від 07 жовтня 2019 року, однак, наведені вище докази по справі суду надані не були.
Таким чином суд дійшов висновку, що Територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області неправомірно відмовлено позивачу в нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, а тому наявні правові підстави для зобов'язання Територіального управління ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
Щодо позовних вимог про звернення постанови до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або поза бюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, у зв'язку з чим, вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі не стягуються.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
4. Рішення в частині зобов'язання нарахувати та виплати суддівську винагороду за один місяць підлягає негайному виконанню.
5. Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко