Справа № 357/9256/19
2/357/3933/19
Категорія 49
іменем України
21 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І. ,
за участі секретаря - Сокур О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання дружини,-
19 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання дружини, посилаючись на наступні обставини.
03 квітня 2019 року між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 282.
Від даного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після розірвання стосунків між ними, відповідач ухиляється від утримання дитини, добровільно не надає матеріальної допомоги на його утримання. Син ОСОБА_4 знаходиться на її повному утриманні. Вона на даний час не працює, так як знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною і потребує матеріальної допомоги. Відповідач має працездатний вік, інших аліментних зобов'язань не має, має мінливі доходи, але вони є достатніми для участі в утриманні дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 3000,00 грн. щомісячно. На даний час її син знаходиться на грудному вигодовуванні і позивач повністю позбавлена можливості отримувати будь-які додаткові доходи для свого забезпечення.
Просила суд стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення ним повноліття. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на її утримання в розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 2-5).
Ухвалою судді від 10 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме: в частині стягнення аліментів на утримання дитини визнав в повному обсязі, а в частині стягнення коштів на утримання дружини визнав в розмірі 600,00 грн. щомісячно.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину та коштів на особисте утримання, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03 квітня 2019 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 282, про що свідчить в матеріалах справи наявна копія зазначеного свідоцтва про шлюб (а.с. 9).
Встановлено, що від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , видана Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 19 липня 2019 року, актовий запис № 865, де батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та матері, матеріальне становище платника аліментів, який не заперечував в судовому засіданні щодо стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання малолітнього сина є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти на її користь на особисте утримання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною - сином ОСОБА_4 трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
За змістом частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
З наявної у матеріалах справи копії акту № 84/2019 про фактично проживаючих осіб, яка видана комунальним підприємством Білоцерківської міської ради ЖЕК - 6 від 07.08.2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 фактично проживаючих осіб три, з яких позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3до досягнення сином 3-х річного віку, що підтверджується довідкою № 1429/10, виданої управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради від 14.08.2019 року.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не працює, та останній не має стабільного доходу.
Відповідач ОСОБА_2 наголошував, що на даний час не працює, так як в нього проблеми із здоров'ям, проходить курс лікування.
Наголосив на тому, що його мати є підприємцем і він фактично знаходиться на її утриманні. Він допомагає своїй матері, за що отримує на кармані витрати на місяць приблизно 3000,00 гривень. Оскільки, він на даний час не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини в тому розмірі, в якому остання просила, визнав вимоги частково, не заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача аліменти на її особисте утримання у розмірі 600,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Звертаючись до суду з позовними вимогами в частині стягнення аліментів на особисте утримання у розмірі 3000,00 гривень, позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно спроможній сплачувати таку суму.
Не знайшло свого підтвердження зазначеному і в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тому, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на її особисте утримання підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню аліменти в розмірі 600,00 гривень щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_4 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 84, 141, 160, 179, ст. ст. 180-183, ч.1 ст. 191 СК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76, 77,81, 82, 128, 130, 133, 141, 206, 211, 247, 263, 265, 273, 274, 353, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства», ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання дружини, - задовольнити частково.
Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення ним повноліття.
Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на її утримання в розмірі 600,00 гривень, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави в сумі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов