П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1878/19
Категорія: 102020000 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 29.07.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання відповідача на звернення позивача від 12 травня 2019 року №ІЛ-9329439 повідомити пункт Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній електронній базі з питань освіти у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 25 жовтня 2016 року №1280 (далі Порядок №1280), відповідно до якого особі, яка втратила диплом, який видавався до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 12 травня 2019 року звернувся до Урядової гарячої лінії до Міністерства освіти і науки України, в якому просив повідомити пункт Порядку, в якому зазначено, що особі, яка втратила диплом, що видавався до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста. Однак, відповідач не повідомив позивачу пункт Порядку №1280, чим порушив його право на доступ до публічної інформації.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача №ІЛ-9329439 у листі. Таким чином, позивач отримав роз'яснення на своє звернення в повному обсязі.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання відповідача на звернення позивача від 12 травня 2019 року №ІЛ-9329439 повідомити пункт Порядку №1280, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, який видавався до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що висновок суду про те, що відповідь відповідача на його звернення є повною та розгорнутою не відповідає обставинам справи. Він просив повідомити йому пункт Порядку №1280, відповідно до якого особі що втратила диплом, отриманий до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста. Відповідач не повідомив йому такого пункту Порядку.
Суд першої інстанції в порушення норм матеріального права не застосував для вирішення спору п.17 Порядку №1280, відповідно до якого, документи про вищу освіту видаються випускникам відповідно до законодавства. Відповідно до п.13 Порядку №1280документи про вищу освіту видаються особі, яка успішно виконала акредитовану освітню програму та пройшла атестацію.
Суд першої інстанції виявився неспроможним зрозуміти, що видача позивачу дубліката диплома спеціаліста протиправна, бо він не виконував освітньої програми освітнього рівня "Спеціаліст" і не проходив атестації. Також, суд першої інстанції виявився неспроможним зрозуміти ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони не мають зворотної дії у часі, а значить диплом спеціаліста, який встановлений законом у 1991 році, не можна видати тому, хто закінчив навчання до 1991 року.
У відзиві Міністерства освіти і науки України на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та прийняв законне та об'єктивне рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.
12 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Урядової гарячої лінії, в якому просив повідомити пункт Порядку №1280, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, який видавався до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста.
Відповідач на звернення позивача №ІЛ-9329439 від 12 травня 2019 року направив лист - відповідь.
Зі змісту листа відповідача вбачається, повідомлення відповідачем позивачу, що замовлення та виготовлення дублікатів документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Порядку №1280. При цьому, відповідач зазначив, що наразі відсутні нормативно-правові акти, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року освітньо-кваліфікаційним (освітнім) рівням вищої освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр) та роз'яснено на якій підставі може бути видано дублікат диплома спеціаліста особі, яка здобула вищу освіту до 1991 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зазначив пункт Порядку, в якому передбачено, що особі, яка втратила диплом, який видавався до 1991 року, видається диплом спеціаліста, оскільки на зараз взагалі відсутній такий нормативно - правовий акт і більш того, надав роз'яснення, яким чином особі, яка втратила диплом про вищу освіту, виданого до 1991 року може бути видано дублікат диплома спеціаліста. Отже, відповідач повністю довів суду, що надав повну відповідь на звернення позивача від 12 травня 2019 року №ІЛ-9329439.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 1, 5 ,19, 22, 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частинами 1 та 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що це заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" не регулює відносин зі створення публічної інформації.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, визначено, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, на наукової, технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_3 від 12 травня 2019 року до Урядової гарячої лінії, Міністерство освіти і науки України листом від 03 травня 2019 року №3.4.3/8-19 повідомило позивача про те, що особі, яка втратила диплом, який видавався до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста. Разом з тим, з даного звернення неможливо становити, що Міністерство освіти і науки України повідомило позивача про те, такий дублікат видається саме на підставі Порядку №1280.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Позивачем, всупереч вимог ст. 77 КАС України не надано копію листа Міністерства освіти і науки України листом від 03 травня 2019 року №3.4.3/8-19 для надання йому більш детальної оцінки судом.
Судова колегія вважає, що вищезазначене звернення відтворює розуміння позивача змісту листа Міністерство освіти і науки України від 03 травня 2019 року №3.4.3/8-19, та необхідність його роз'яснення.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваної відповіді Міністерства освіти і науки України вбачається, що дублікат диплома, який видавався до 1991 року, можливо видати не лише на підставі положень Порядку №1280.
Натомість такий висновок відповідачем був зроблений на підставі аналізу вимог і інших нормативно-правових актів, крім Порядку №1280, зокрема, Закону України "Про вищу освіту", Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102, Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року №557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" та Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року №65.
Крім того, також висновку Міністерство освіти і науки України дійшло на підставі того, що наразі відсутній нормативно-правовий акт, що встановлює порядок видачі документів, які би були еквівалентними документам про вищу освіту, виданих до 1991 року, про що було зазначено у спірній відповіді.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено суду, що ним надано повну відповідь на звернення позивача від 12 травня 2019 року №ІЛ-9329439.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 26 вересня 2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації ", зокрема, зазначених в п.3.5, Закон України "Про доступ до публічної інформації" не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.