Ухвала
21 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 202/2666/19
провадження № 61-18214ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олена Володимирівна, Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 лютого 2019 року індексний номер 45358263, прийняте державним реєстратором Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос О. В. стосовно об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2019 року № 3013726, вчинений державним реєстратором Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос О. В. про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - АТ «Альфа-Банк», банк) та припинення права власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено до набрання рішенням у справі законної сили вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, дійшов обґрунтованих висновків про доцільність забезпечення позову, який обрав співмірний захід забезпечення позову, що забезпечить дотримання мети забезпечення позову та досягнення балансу інтересів сторін. Судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги, що нерухоме майно, стосовно якого вжито забезпечення позову, є предметом цього спору.
08 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами допущено порушення норм процесуального права. Зазначає, що договором іпотеки від 03 жовтня 2007 року № 800001996-И передбачені застереження, які є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договором порядку. Вважає, що суд першої інстанції в односторонньому порядку обмежує права та свободи АТ «Альфа-Банк» як власника та іпотекодержателя майна. У порушення частини сьомої статті 153 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного забезпечення позову.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом з тим, за правилом частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
Такий висновок суд зробив з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , а тому заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо державної реєстрації на зазначену квартиру є доцільним у межах цієї цивільної справи з огляду на заявлені у позові вимоги, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позовних вимог, і обґрунтовано забезпечив позов. Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Наведені у касаційній скарзі доводи АТ «Альфа-Банк» були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та їм дана належна правова оцінка.
Доводи заявника, що у порушення частини сьомої статті 153 ЦПК України судом першої інстанції не вирішено питання зустрічного забезпечення позову Верховним Судом відхиляються з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Положення частини першої наведеної статті визначають право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Винятки застосування зустрічного забезпечення, передбачені частиною третьою зазначеної статті, є предметом розгляду та перевірки поданого відповідачем клопотання (заяви), оскільки тягар доведення обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 154 ЦПК України, покладається саме на відповідача.
Право на зустрічне забезпечення відповідно до положень статті 154 ЦПК України АТ «Альфа-Банк» може реалізувати, звернувшись із відповідним клопотанням до суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, Верховний Суд зробив висновок, що застосування або незастосування зустрічного забезпечення згідно зі статтею 154 ЦПК України не може впливати на законність ухваленого рішення щодо забезпечення позову, оскільки суд у такому випадку керується положеннями статей 149, 150 ЦПК України, які визначають обставини та підстави, за яких допускається забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).Оцінюючи підставність доводів поданої касаційної скарги, Верховний Суд зобов'язаний врахувати, що її обґрунтовано аргументами необхідності переоцінки досліджених судом апеляційної інстанцій доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції та за межі його процесуальних повноважень.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
З урахуванням наведеного, Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року є необґрунтованою.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко