Ухвала
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 204/7369/17
провадження № 61-18019ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Регіональна газова компанія Дніпрогаз Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі судді Городничої В. С.,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіональної газової компанії Дніпрогаз Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), у якій просив зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» усунути порушення прав споживача і відновити незаконно припинені послуги газопостачання, зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» усунути порушення прав споживача та скасувати незаконно нараховану суму до сплати у розмірі 22 249,23 грн згідно з актом від 30 травня 2017 року № 347г.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
01 липня 2019 року ОСОБА_1 із пропуском строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року та просив вказане судове рішення скасувати.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху для виконання вимог статті 357 ЦПК України, а саме для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску, із наданням терміну для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.
02 серпня 2019 року ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, позивач посилався на те, що копію рішення суду першої інстанції отримано ним 11 травня 2019 року, проте він не міг попередити свого представника - адвоката Іванову В. М. про бажання оскаржити судове рішення, оскільки був вимушений поїхати з м. Дніпро у зв'язку з сімейними обставинами, а повернувся лише 01 липня 2019 року і у той же день була подана апеляційна скарга на вищевказане рішення.
Наведені обставини не можна вважати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, та не свідчать про те, що у позивача існували труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування у нього важких сімейних обставин.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року подано ОСОБА_1 лише 01 липня 2019 року, останнім не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що відмова апеляційного суду в прийнятті апеляційної скарги є порушенням права заявника на судовий захист, Верховний Суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Апеляційний суд постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до норми пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист жодним чином непорушене.
Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності рішення суду.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної газової компанії Дніпрогаз Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про усунення порушень прав споживача відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик