Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 461/728/16-ц
провадження № 61-37037св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Енергобанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року в складі судді Радченка В. Є. та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ
«Енергобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про
визнання недійсним договору іпотеки.
Позовна заява банку мотивована тим, що 28 травня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір про строковий банківський вклад № ДФ-100894-2612, за умовами якого банк прийняв від клієнта вклад у розмірі 444 907,99 дол. США на строк розміщення 292 дні з 28 травня 2014 року до 16 березня 2015 року зі сплатою 11,50 % річних.
У забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів та сплати нарахованих процентів за користування вкладом ПАТ «Енергобанк» передало відповідачу в іпотеку згідно з договором іпотеки від 18 вересня 2014 року з урахуванням внесених до нього додатковим договором № 1 від 13 жовтня 2014 року змін приміщення магазину загальною площею 221,6 кв. м по АДРЕСА_1 , що належать банку на праві власності.
На підставі постанови правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12 лютого 2015 року прийнято рішення № 29 про запровадження з 13 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Енергобанк».
Укладений сторонами договір про строковий банківський вклад від 28 травня 2014 року є нікчемним на підставі статті 633 ЦК України, оскільки укладений банком із відповідачем на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками (забезпечений іпотекою). Оскільки недійсність (нікчемність) основного зобов'язання спричиняє й недійсність правочину щодо його забезпечення, позивач просив про задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року позов ПАТ «Енергобанк» задоволено, визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , зі змінами відповідно до договору про внесення змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Енергобанк» про нікчемність договору про строковий банківський вклад від 28 травня 2014 року № ДФ-100894-2612, укладеного між сторонами, ґрунтується на положеннях закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року змінено, викладено його резолютивну частину в такій редакції: «Договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , зі змінами, викладеними у договорі про внесення змін, визнати недійсним. Стягнути з ПАТ «Енергобанк» на користь ОСОБА_1 444 907,99 дол. США».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок укладення договору іпотеки відповідачу створено додаткові переваги порівняно з іншими вкладниками банку, внаслідок чого договір банківського вкладу є нікчемним та додаткового визнання недійсним не потребує. Відповідно договір іпотеки підлягає визнанню недійсним у зв'язку з нікчемністю основного договору. Встановивши факт нікчемності договору банківського вкладу, суд першої інстанції зобов'язаний був застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи та повернути відповідачу внесені нею грошові кошти в розмірі 444 907,99 дол. США, неповернення яких достеменно встановлено банківською випискою та визнано сторонами.
Короткий зміст касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій 25 травня 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Енергобанк» просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в частині стягнення з ПАТ «Енергобанк» на користь ОСОБА_1 444 907,99 дол. США.
У касаційній скарзі, поданій 31 травня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасуватизаочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року і залишити позов банку без розгляду як такий, що поданий від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Паламарчука В. В. на постановуапеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року.
07 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Енергобанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1
09 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «Енергобанк».
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду.
10 грудня 2018 року та 14 січня 2019 року до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення ПАТ «Енергобанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали скарги та доводи відзивів на касаційні скарги
Касаційна скарга ПАТ «Енергобанк» мотивована тим, що застосування апеляційним судом односторонньої реституції є порушенням принципу справедливості та рівності учасників судового процесу. Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив права банку, який звернувся з цим позовом. Відповідач не позбавлена права звернутися до суду з позовом до банку про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином у загальному порядку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтовано, винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зміст постанови апеляційного суду не відповідає встановленим ЦПК України вимогам до її змісту.
Відзив та додаткові пояснення до відзиву ПАТ «Енергобанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовані тим, що не може бути скасоване правильне по суті законне рішення з одних лише формальних міркувань. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки доводи її касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та є необґрунтованими, уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом, уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банком, а відтак і наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку як юридичної особи на представництво його інтересів.
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «Енергобанк» мотивований тим, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про банки і банківську діяльність». Саме по собі рішення банку про визнання правочину нікчемним не підлягає оскарженню, бо є внутрішнім документом банку та не порушує права іншої сторони правочину, а тому вона як інша сторона такого правочину не може вважати врегульовані цим правочином права порушеними і звернутися за захистом до суду. ПАТ «Енергобанк» не зверталося до суду з позовом про визнання укладеного з ОСОБА_1 договору банківського вкладу недійсним, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки з підстави недійсності договору вкладу є безпідставними і передчасними.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 13 березня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір про строковий банківський вклад № ДФ-103183-2612, за умовами якого відповідач передала банку 484 455 дол. США на строк до 16 березня 2015 року зі сплатою 10,5 % річних, до якого 26 травня 2014 року укладено додаткову угоду № 1.
28 травня 2014 року договір розірвано із поверненням вкладу шляхом його перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий у цьому банку.
28 травня 2014 року між сторонами укладено договір про строковий банківський вклад № ДФ-108894-2612 з щомісячною виплатою відсотків строком до 16 березня 2015 року зі сплатою 11,5 % річних, на виконання умов якого банком частину вищевказаних грошових коштів у сумі 444 907,99 дол. США перераховано з поточного рахунку ОСОБА_1 на депозитний рахунок, відкритий у зв'язку із укладанням цього договору на ім'я ОСОБА_1
18 вересня 2014 року в забезпечення належного виконання банком умов договору про строковий банківський вклад № ДФ-103183-2612 від 13 березня 2014 року з унесеними до нього змінами банк на підставі договору іпотеки передав в іпотеку відповідачу приміщення магазину по АДРЕСА_1 загальною площею 221,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 456531946101.
30 жовтня 2014 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, яким указаний об'єкт нерухомості залишився у іпотекодержателя (відповідача) в забезпечення договору № ДФ-108894-2612 про строковий банківський вклад від 28 травня 2014 року.
Грошові кошти в розмірі 444 907,99 дол. США за договором про строковий банківський вклад № ДФ-108894-2612 ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 за
закінченням строку дії договору 16 березня 2015 року не повернув.
На підставі постанови правління Національного банку України від 12 лютого 2015 № 96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12 лютого 2015 прийнято рішення № 29 про запровадження з 13 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Енергобанк».
На підставі постанови правління Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12 червня 2015 року прийнято рішення № 115 про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» з 12 червня 2015 року.
05 червня 2015 року на адресу відповідача надіслано лист-повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Енергобанк» № 1899/5 про визнання договору про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків № ДФ-108894-2612 від 28 травня 2014 року нікчемним.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку відсутність передбачених законом підстав для
задоволення касаційних скарг ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору іпотеки,
укладеного на забезпечення належного виконання банком умов договору банківського вкладу, який є нікчемним в силу закону.
Відповідно до статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «Енергобанк» посилався на те, що укладений сторонами договір про строковий банківський вклад від 28 травня 2014 року є нікчемним на підставі статті 633 ЦК України, оскільки укладений банком з відповідачем на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками (забезпечений іпотекою). Оскільки недійсність (нікчемність) основного зобов'язання спричиняє недійсність і правочину щодо його забезпечення (частина друга статті 548 ЦК України), позивач просив визнати недійсним договір іпотеки, що укладений на забезпечення нікчемного договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Відповідно до змісту частин першої-третьої статті 633 ЦК України договір банківського обслуговування є публічним договором, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, при укладенні та при виконанні публічного договору встановлені цивільним законодавством норми є обов'язковими для сторін, від яких вони відійти не можуть. Такі норми можуть мати форму типових договорів, які забезпечують однакове оформлення договірних відносин.
Відповідно до частини шостої статті 633 ЦК України умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку про те, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників банку, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У правовідносинах з особами, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж у правовідносинах з іншими вкладниками.
Банк як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов'язаний здійснювати свою діяльність відповідно до вимог законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних умов свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта.
Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 38 Закону № 4452-VI (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, зокрема, з підстав укладення банком договорів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16) та від 13 березня 2019 року (справа № 636/99/17-ц), від 04 червня 2019 року (справа №916/3156/17).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Долучені позивачем внутрішні документи ПАТ «Енергобанк», зокрема Положення «Про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в національній та іноземній валютах в ПАТ «Енергобанк», затверджене рішенням правління від 02 листопада 2010 року № 20, та рішення правління від 10 жовтня 2011 року № 39 не містять положень, які б передбачали можливість забезпечення виконання депозитного зобов'язання банку іпотекою та надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ «Енергобанк».
Частиною першою статті 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина третя статті 653 ЦК України).
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі основного договору, на забезпечення якого укладено договір іпотеки, який невід'ємно пов'язаний з ним, оскільки має похідний характер від основного зобов'язання.
Уклавши оскаржуваний договір іпотеки, сторони істотно змінили умови та порядок виконання договору про строковий банківський вклад від 28 травня 2014 року № ДФ-108894-2612, які обумовили його нікчемність (недійсність).
Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (частина друга статті 548 ЦК України).
Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, про наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного 18 вересня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 договору іпотеки, є обґрунтованим.
Такі висновки судів узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 554/8916/15-ц (провадження № 61-13312св18) та від 03 жовтня 2018 року у справі №752/10961/15-ц (провадження № 61-20352св18).
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про наявність передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з огляду на наступне.
Так, у абзаці 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Тлумачення абзацу 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України свідчить, що суду надається можливість самостійно застосувати правові наслідки недійсності тільки нікчемного правочину.
Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків з урахуванням інтересів обох сторін у справі.
Аргументи касаційної скарги банку про порушенням принципу справедливості та рівності учасників судового процесу; вихід за межі позовних вимог банку; відповідач не позбавлена права звернутися до суду з позовом до банку про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином у загальному порядку, спростовуються вищенаведеними нормами матеріального права, які регулюють правові наслідки недійсності нікчемного правочину, обґрунтуванням заявлених банком позовних вимог та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 216 ЦК України, а зводяться до тлумачення норм матеріального права на свою користь.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить залишити позов банку без розгляду як такий, що поданий від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи, однак доводи її касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі
встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
передбачені статтею 403 ЦПК України відсутні.
Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Енергобанк», ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
В. П. Курило