Головуючий у суді першої інстанції Мицик Ю.С.
Єдиний унікальний номер справи № 753/2764/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/11480/2019
17 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди, завданої неналежним наданням житлово-комунальних послуг.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Утримання будинку і споруд, прибудинкової території здійснює ТОВ Фірма «Компас» . Позивач з товариством уклав договір 06 серпня 2012 року. Відповідно до умов договору, товариство зобов'язано забезпечувати обслуговування та експлуатацію будинку, шляхом надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, а він своєчасно сплачувати комунальні послуги.
Відповідач зазначає, що в порушення умов договору, відповідач протягом 2013 -2017 років неналежно надавало комунальні послуги та допустило протиправну бездіяльність, не вживаючи заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, не здійснюючи контроль за технічним станом інженерного обладнання будинку , а також його своєчасний ремонт та обслуговування. Відповідач не проводив підготовку будинку та його технічного обладнання до осінньо-зимового періоду. Про ці порушення позивачу стало відомо 08 листопада 2017 року після аварії у вказаному будинку, внаслідок якої було затоплено його квартиру, чим йому заподіяно шкоди в розмірі 9 616,38 грн .
На всі претензії, надіслані позивачем, відповідач не реагував, ніяких заходів по усуненню наслідків аварії не вживалось.
На вимогу від 15 січня 2018 року, надати йому доступ до інформації про вжиті товариством заходи, спрямовані на ліквідацію аварії, та документів ,що її містять, відповіді позивач не отримав.
Враховуючи, що відповідач ухиляється від надання відповіді на його запити, позивач просив визнати протиправною бездіяльність ТОВ Фірма «Компас», яка полягає у невжитті протягом 2013-2017 років заходів до запобігання аварійних ситуацій та їх ліквідації, не здійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання, внутрішньо - будинкових мереж, їх технічного обслуговування та ремонту, а також несвоєчасній підготовці будинку за адресою: АДРЕСА_2 , і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Стягнути з ТОВ Фірма «Компас» на користь позивача майнову шкоду в розмірі 9 616,38 грн, завдану неналежним наданням комунальних послуг, та судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання бездіяльності ТОВ Фірма «Компас» протиправною. Ухвалити в цій частині рішення про часткове задоволення вимог позивача - визнати протиправною бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю фірми « Компас» , яка полягає у нездійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання житлового будинку, житлових та інших приміщень,їх профілактичного та технічного обслуговування та ремонту у житловому будинку АДРЕСА_2 , стягнути судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду є правильним, постановлено з дотриманням вимог закону.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 8/.
Як зазначає позивач у позовній заяві 08 листопада 2017 року відбулося залиття його квартири.
Вказана обставина відображена у копії акту про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання від 13 листопада 2017, затвердженого директором ТОВ Фірма «КОМПАС» ОСОБА_2 .
Відповідно до вказаного акту, в результаті огляду квартири позивача виявлені сліди залиття у спальній кімнаті - ламінат S=10 м, у вітальній кімнаті - паркетна дошка S=22 м. Причиною залиття є порив цангового з'єднання між краном та підвідною трубкою підводу до змішувача на кухні у квартирі АДРЕСА_3 /а. с. 71/.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З цього випливає, що обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, а на відповідача - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Так, ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, власник житла зобов'язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Відповідно до ч. З ст. 1 вказаного Закону внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, що обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікація до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
Точкою приєднання до квартири у розумінні закону являється перша запірна арматура (вхідний кран) у квартиру, зокрема належну позивачу.
Як встановлено судом , у квартирі позивача мало місце самовільне втручання у сантехнічне обладнання, на якому відбулося виривання з'єднання крана-трубки підводної до змішувача, що зображено на фотознімку /а.с. 72/. Вказане підтверджується і схемою водопроводу В1 ІІ по 22 поверх, на якій зображено передбачену компоновку внутрішньоквартирної системи холодного водопостачання /а.с. 117/.
Згідно відповіді генерального директора ТОВ «Фірма «Девелопер» від 14 вересня 2018 року № 92 на запит ТОВ Фірма «Компас» щодо будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до проекту монтаж мереж холодного, гарячого водопостачання та каналізації в санвузлах та ванних кімнатах не виконувався. Згідно проекту та технічної характеристики житлового будинку встановлення сантехприладів та відповідно підключення до систем водопостачання та каналізації виконувалось самими інвесторами (окрім лічильників на холодну та гарячу воду вузлів та сушарок, які передбачені проектом) /а.с. 159-160/.
Судом вірно встановлено , що позивач не надав доказів щодо того ,що дії відповідача були неправомірними, що між діями відповідача і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, натомість відповідачем повністю спростована вина товариства у заподіянні шкоди позивачу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду ,що є доведеним факт залиття квартири, де проживає позивач і внаслідок вказаного залиття, останньому спричинено матеріальні збитки. В свою чергу відповідачем спростована вина у залитті квартири позивача, оскільки мало місце самовільність дій власника помешкання. В даному випадку власник квартири несе відповідальність за неналежну експлуатацію (втручання) у сантехнічне обладнання - труби, яка знаходиться в його квартирі.
Доводи апеляційної скарги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача протягом 2013-2017 років, є безпідставними, оскільки представник позивача в суді апеляційної інстанції визнав ту обставину, що протягом вказаного періоду із жодною скаргою, претензією, або будь-якими іншими скаргами до відповідача не звертався. Лише після аварії, яка сталася 08 листопада 2017 року, він звернувся із претензіями до відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, позивач ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги, жодного доказу на підтвердження того, що відповідач протягом 2013 - 2017 років не здійснював контролю за технічним станом інженерного обладнання житлового будинку, житлових та інших приміщень, не проводив профілактичного та технічного обслуговування та ремонту у житловому будинку АДРЕСА_2 , а відтак правові підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні. Слід зазначити що протягом вказаного періоду позивач сплачував рахунки за комунальні послуги, (а.с.18-68) і будь-яких заперечень з приводу несвоєчасного і неякісного обслуговування з боку відповідача, позивач не висловлював, і суду не надав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374,375. 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 24 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді