Єдиний унікальний номер 227/3615/17 Номер провадження 22-ц/804/2586/19
Єдиний унікальний номер 227/3615/17
Номер провадження 22-ц/804/2586/19
22 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Халаджи О. В.
суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В.
секретар Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності у спільному майні (суддя Левченко А.М. повний текст рішення виготовлено 27 липня 2019 року),
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності у спільному майні. Уточнивши заявлені вимоги просив припинити право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , припинити право власності ОСОБА_2 на ? частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 . Присудити на користь відповідача грошову компенсацію вартості ? частки вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 у розмірі 22869,00 грн. внесені на депозитний рахунок суду.
Відповідач ОСОБА_2 , після уточнення позивачем його позовним вимог, у своїх запереченнях позов визнала частково. Зазначила, що спірні об'єкти нерухомості слід розглядати окремо один від одного, оскільки вони використовуються у різний спосіб: квартира відноситься до житлового фонду, а магазин до нежитлового фонду та має на меті отримання доходу.
Також зазначає, що позивач приховав від суду той факт, що магазином він особисто не займається, а здає його в оренду, а тому власники спільно можуть користуватись цим об'єктом та разом отримувати прибуток. Позбавляючи ОСОБА_2 права власності на магазин позивач фактично позбавляє її також отримувати дохід від цієї нерухомості.
Не заперечувала проти припинення права власності ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_3 та визнати за нею право власності на ? частину зазначеної вище квартири, яка належала позивачу.
Магазин залишити у спільній частковій власності, як було розподілено згідно рішення Добропільського міськрайонного суду від 12.12.2006 року (т. 1 а.с. 233-234).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності у спільному майні відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає висновки суду першої інтенції не відповідають дійсним обставинам справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції було встановлено всі підстави, передбачені ст. 365 ЦПК України для припинення права відповідача на належну їй частку у спірному майні. Тобто, це його неподільність, неможливість виділу частки в натурі та неможливість спільного володіння і користування ним. Втрата інтересу відповідачем до приміщення магазину протягом зазначеного часу підтверджує відсутність заподіяння їй шкоди внаслідок припинення її права на частку у приміщенні магазину.
Наголошує на тому, що після припинення права власності на належну йому ? частку квартири, відповідач зобов'язана сплатити йому компенсацію її вартості. Сума зарахування є рівною вартості частки позивача, що в грошовому еквіваленті складає 14 081,00 грн., а розмір необхідної для сплати відповідачу в рахунок її частки в приміщенні вбудованого магазину складає 36 950,00 грн. ОСОБА_3 внесена на депозит суду 22 869,00 грн., що становить різницю між вартістю ? частки магазину та ? частки квартири. Вважає, попереднє внесення саме різниці між вартістю частки магазину, право власності на яку у відповідача припиняється та вартості частки квартири, на яку право власності позивача також припиняється, на депозитний рахунок суду з урахуванням фактичних обставин цієї справи, зокрема необхідності стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації ? належної йому частки квартири, не будуть суперечити вимогам ч.2 ст. 365 ЦПК України.
Просив рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що з апеляційною скаргою ОСОБА_1 не погоджується, судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачем було внесено не повну суму на депозитний рахунок суду вартості ? частки на спірне майно. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі (т.2 а.с.56).
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.58).
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Добропільського міськрайонного суду від 12.12.2006 року, та ухвали від 02.12.2013 року про виправлення описки в рішенні суду від 12.12.2006 року визнано право власності у розмірі 1/2 частини майна спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вбудований магазин у будинку АДРЕСА_4 , м'яких меблів, телевізора, комп'ютера, холодильника, зального гарнітуру, гарнітура прихожого, гарнітура кухонного, за дружиною ОСОБА_2 .
З копії акта від 04.10.2017 року складеного головою ОСББ «Молодіжний» м. Білозерське, встановлено, що гр. ОСОБА_4 не зареєстрований та не мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , з 2010 року.
З довідки наданої виконкомом Білозерської міської ради від 20.11.2017 року № 02/02-1186 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_5 , з 29.06.2006 року по теперішній час зареєстрована ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку № 267-1 судової будвельно - технічної експертизи складеного 20.04.2018 року, надати технічні варіанти поділу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 кв.м з урахуванням нормативних вимог (ДБН В 2.2-15-2005 п.2.22) 4 (ДБН В 3.2-2.2009 п.8.11) 5 не уявляється можливим. Надати технічні варіанти поділу нежитлового приміщення вбудованого магазину у буд. АДРЕСА_2 , згідно з нормативними вимогами (ДБН-2-2-23-2009) 7 не уявляється можливим.
Відповідно до висновку № 271-1 судової будівельно - технічної експертизи складеного 27.12.2018 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , на момент проведення експертизи становить 28162 грн. без ПДВ.
Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку нежитлового вбудованого приміщення, виконаного ТОВ «Консулат» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 705/16 від 16.09.2016 року) вартість нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , складає 73900 грн. без ПДВ.
Згідно копії звіту про оцінку майна, виконаного ФОП « ОСОБА_5 » (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 59/16 від 05.02.2016 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі № 2709 від 25.04.2005 року) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 42,8 м.кв. складає 67814,00 грн. без ПДВ.
Відмовляючи в задоволені позовної заяви суд першої інстанції прийшов до висновку, що спосіб захисту порушеного права як взаємозалік, не передбачений діючим законодавством. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із ч.1 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частинами 1, 3 ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 4 статті 71 Сімейного кодексу України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частик на депозитний рахунок суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок Добропільського міськрайонного суду Донецької області суму в розмірі 22 869 грн., як частину грошової компенсації вартості ? частки вбудованого магазину у будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.231).
Так, ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок суду лише різницю між вартістю ? частки магазину та ? частки квартири ( 36950,00 грн.-14081,00грн).
Оскільки, згідно висновку № 267-1 судової будівельно - технічної експертизи складеного 20.04.2018 року, надати технічні варіанти поділу нежитлового приміщення вбудованого магазину у буд. АДРЕСА_2 , згідно з нормативними вимогами (ДБН-2-2-23-2009) 7 не уявляється можливим та ОСОБА_1 було внесено не повну суму на депозитний рахунок суду на ? частку магазину, суд першої інтенції вірно дійшов висновку про відмову в задоволені позову.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
До того ж слід зазначити, що дійсно квартира та приміщення магазину є різними об'єктами по цільовому використанню, а тому припинення права власності на магазин завдасть істотної шкоди співвласнику.
Також суд зазначає, що часткове визнання відповідачем позову не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки таких позовних вимог позивачем окремо заявлено не було, а відповідача з зустрічним позовом з цього питання до суду не звертався.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
В.Б. Азевич
І.В. Кішкіна
Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2019 року.
Суддя-доподвіач О. В. Халаджи