проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" жовтня 2019 р. Справа № 922/3159/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Калугін О.Ю., довіреність 04.03.2019 року;
відповідача - адвокат Харченко В.С., ордер ХВ №000678 від 29.03.2019 року, свідоцтво №2179 від 17.01.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м.Київ (вх. № 2688 Х/1-18) та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, м.Харків (вх. № 2736 Х/1-18).
на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі №922/3159/18 ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Калантай М.В.) повний текст якого складено 05.08.2019 року
за позовом Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані",м.Київ
про визнання недійсним повідомлення про дострокове розірвання договору оренди
Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.12.2018 року, просить суд визнати недійсним повідомлення ТОВ "Крона Компані" від 25.10.2018 року №01/25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі №922/3159/18 позов задоволено; визнано недійсним повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Компані" від 25.10.2018 року №01/25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на користь Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни 1762,00грн., судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані"( Далі- апелянт 1) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про визнання недійсним повідомлення від 25.10.2018 року №01/25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1 відмовити.
Апелянт 1, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив лише з преюдиціального значення постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року у справі №922/3248/18 для розгляду даної справи.
Проте, постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №922/3248/18 було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року, висновки викладені в якій було покладено в основу оспорюваного рішення та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову ФОП Байдакової А.Ю. до ТОВ "Крона Компані" про визнання недійсним пункту 41.3 ст.41 Договору оренди, укладеного між сторонами 01.12.2016 року №№Е-1/Х-1.
Суд першої інстанції не з'ясував, що сторони договору №Е-1/Х-1, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам ст.ст.6,525,598,697,651 ЦК України та ст.ст.188, 291 ГК України, у зв'язку з чим неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі; позивачу встановлено строк до 27.09.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 02.10.2019 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.
Фізична особа-підприємець Байдакова Анна Юріївна (Далі-апелянт 2) з рішенням суду першої інстанції також не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі шляхом зміни його мотивувальної частини, а саме встановленням фактичних обставин наявності або відсутності порушень з боку позивача вимог підпунктів 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст.41 Договору №Е-1/Х-1, обов'язку наявності таких порушень для складання оскаржуваного повідомлення та обов'язку відповідача довести наявність таких порушень, а також обов'язковості приписів ст.188 ГК України щодо розірвання Договору №Е-1/Х-1 в судовому порядку за відсутності згоди позивача на його розірвання за згодою сторін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на користь Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн.
Апелянт 2, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
В порушення п.1 ч.4 ст.38 ГПК України суд першої інстанції не з'ясував наявність або відсутність обставин, що стали підставою для складання та направлення відповідачем позивачу оскаржуваного повідомлення від 25.10.2018 року №01-25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1.
Передбачене договором №Е-1/Х-1 право відповідача на одностороннє розірвання договору виникає у останнього виключно у разі наявності визначених договором обставин і саме відсутність таких обставин стала підставою для звернення до суду з позовом.
Посилання відповідача на наявність порушення з боку позивача підпункту 41.3.6 п.41.3 ст.41 договору №Е-1/Х-1 не знаходить свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.
Підпункт 41.3.6 п.41.3 ст.41 договору №Е-1/Х-1 не відповідає вимогам ст.4 ГК України, ст.ст.1,2,16 ЦК України, тобто, орендар не може порушити вимоги підпункту 41.3. ст.41 договору №Е-1/Х-1, оскільки будь-якими своїми діями він не може завдати шкоди репутації Торгівельному центру внаслідок відсутності останньої у Торгівельному центру.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року клопотання Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі; призначено справу до розгляду на 02.10.2019 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115 разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", об'єднавши скарги в одне провадження; учасникам справи встановлено строк до 27.09.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі №922/3159/18 зупинено.
26.09.2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9181), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року, який долучено до матеріалів справи.
27.09.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9214), в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги ФОП Байдакової А.Ю. про зміну мотивувальної частини рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі відмовити, який долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 року оголошено перерву у розгляді справи до 21.10.2019 року о 10:30 год.
В судовому засіданні 21.10.2019 року представник позивача просив змінити рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року по справі шляхом зміни його мотивувальної частини, а саме встановленням фактичних обставин наявності або відсутності порушень з боку позивача вимог підпунктів 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст.41 Договору №Е-1/Х-1, обов'язку наявності таких порушень для складання оскаржуваного повідомлення та обов'язку відповідача довести наявність таких порушень, а також обов'язковості приписів ст.188 ГК України щодо розірвання Договору №Е-1/Х-1 в судовому порядку за відсутності згоди позивача на його розірвання за згодою сторін; представник відповідача просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про визнання недійсним повідомлення від 25.10.2018 року №01/25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1 відмовити.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
01.12.2016 року між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди № Е-1/Х-1 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в оренду приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених Договором.
Згідно пункту 1.1 Договору терміни, які вживаються у Договорі, використовуються у такому значенні:
Відповідно до п.1.1.8 Договору дата початку - дата передачі приміщення та обладнання в оренду.
У п.1.1.8 Договору зазначено, що оренда - строкове платне користування приміщенням в порядку та на умовах, встановлених Договором.
Згідно п. 1.1.24 Договору, приміщення - нежитлове приміщення, частина торгового центру, яке передається в оренду відповідно до умов цього Договору;
Відповідно п. 1.1.32 Договору Торговий центр - будівля торгово-розважального центру "Караван Megastore", розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі торгового центру, - секція № Е-1. Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану торгового центру (додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням.
За умовами пункту 8.1, 8.4 Договору, він набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку оренди. Строк оренди становить 1090 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Акт прийому-передачі приміщення підписано сторонами 09.12.2016 року, а тому останнім днем строку оренди є 03.12.2019 року.
Відповідно до п.41.3 Договору, орендодавець має право припинити дію договору, письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення договору. В такому випадку, договір вважається розірваним на 31 (тридцять перший) календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання договору. В цілях договору істотним порушенням орендарем своїх зобов'язань за договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов'язань за договором, буде наявність будь-якої з наступних обставин, зокрема:
Згідно п. 41.3.6. Договору - орендар не виконує своїх зобов'язань щодо страхування;
За умовами п. 41.3.8. Договору - орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до орендодавця або до інших орендарів торгівельного центру, яке завдає шкоди репутації торгівельного центру.
Позивач посилається на те, що 02.11.2018 року вона отримала повідомлення відповідача №01/25-10 від 25.10.2018 року про дострокове розірвання Договору, згідно з яким у зв'язку з порушенням орендарем своїх зобов'язань щодо страхування та враховуючи, що орендодавець розцінює ставлення орендаря до орендодавця як неприйнятне, що завдає шкоди репутації торговельного центру, ТОВ "Крона-Компані" на підставі пункту 41.3 та пунктів 41.3.6, 41.3.8 Договору повідомляє про розірвання Договору на 31 календарний день з моменту відправлення повідомлення, а оскільки вказане повідомлення було направлено 25.10.2018 року, розірвання Договору відбудеться 25.11.2018 року.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області, в якому вона, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.12.2018 року, просить визнати недійсним повідомлення ТОВ "Крона Компані" від 25.10.2018 року №01/25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1, оскільки у відповідача згідно ч.1 ст. 291 ГК України відсутнє право на односторонню відмову від договору, а вказані у оспорюваному повідомленні обставини не можуть бути підставою для розірвання договору найму, оскільки не передбачені приписами статей 782, 783 ЦК України.
24.07.2019 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Компані" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов, послався на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року у справі №922/3248/18 за позовом ФОП Байдакової А.Ю. до ТОВ "Крона-Компані" про визнання недійсними пункту 41.3 (в цілому) договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1, якою було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2019 року у цій справі за яким у задоволенні позову було відмовлено та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Байдакової А.Ю. задоволено та визнано недійсним пункт 41.3 статті 41 договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1 та, що при цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки частиною 1 статті 291 ГК України прямо встановлено заборону на односторонню відмову від договору оренди, враховуючи положення статей 6, 627 ЦК України, сторони за договором № Е-1/Х-1 від 01.12.2016 року позбавлені можливості відступити від положень цієї норми, а тому зміст спірного пункту 41.3 вказаного договору, яким передбачено право на односторонню відмову орендодавця від договору суперечить наведеній імперативній нормі ч. 1 статті 291 ГК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені висновки господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У даному випадку оспорюване повідомлення відповідача є одностороннім правочином, оскільки тягне за собою розірвання Договору в односторонньому порядку та впливає на права та обов'язки сторін.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За матеріалами справи, оспорюване повідомлення відповідача про розірвання Договору здійснено відповідачем на підставі пункту 41.3, підпунктів 41.3.6 та 41.3.8 Договору.
Так, згідно ст. 782 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює право наймодавця відмовитися від договору найму, єдиною підставою відмови від договору встановлено лише обставину невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, в той час як всупереч цій нормі всі підпункти пункту 41.3 спірного договору містять інші підстави такої відмови.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3248/18 набрала законної сили 28.05.2019 року, тобто, на час розгляду справи в місцевому господарському суді.
А за таких підстав, виходячи зі змісту ч. 4 статті 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, господарський суд першої інстанції, взяв до уваги, що обставини, встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року у справі №922/3248/18, щодо недійсності пункту 41.3 статті 41 Договору, як такого, що суперечить частині 1 статті 291 ГК України та статті 782 ЦК України, мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи №922/3159/18 та дійшов висновку, що оскільки оспорюване повідомлення відповідача, як односторонній правочин, ґрунтується саме на підпунктах 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 ст. 41 Договору, який визнано недійсним у судовому порядку, повідомлення про розірвання також суперечить частині 1 статті 291 ГК України та статті 782 ЦК України, що є також підставою для визнання його недійсним з огляду на положення частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
А отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Також, відповідно до частини 1 статті 188 ГК Україн, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, встановленим чинним як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Згідно з частинами 1 і 3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Тобто, за загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Колегія суддів враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 916/1684/18 .
Матеріалами справи підтверджено той факт, що спірним пунктом 41.3 договору № Е-1/Х-1 сторони погодили право орендодавця припинити дію цього договору шляхом письмового попередження про це орендаря не менш ніж за 30 календарних днів.
Отже, сторони договору № Е-1/Х-1, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.
За таких обставин не приймаються аргументи апелянта 2 на те, що в порушення п.1 ч.4 ст.38 ГПК України суд першої інстанції не з'ясував наявність або відсутність обставин, що стали підставою для складання та направлення відповідачем позивачу оскаржуваного повідомлення від 25.10.2018 року №01-25-10 про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2016 року №Е-1/Х-1та що
передбачене договором №Е-1/Х-1 право відповідача на одностороннє розірвання договору виникає у останнього виключно у разі наявності визначених договором обставин .
Погоджене сторонами умовами спірного пункту 41.3 договору № Е-1/Х-1 право орендодавця припинити дію цього договору не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання недійсним повідомлення відповідача щодо розірвання договору на підставі зазначеного пункту договору відсутні.
Передбачене сторонами договору право орендодавця припинити дію договору № Е-1/Х-1 з підстав, зазначених у спірних підпунктах 41.3.6 та 41.3.8 цього договору, є підставою для припинення дії договору оренди в односторонньому порядку без погодження сторонами такого припинення.
Між тим, постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №922/3248/18 було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року, висновки якої було покладено в основу оспорюваного рішення господарського суду першої інстанції та залишено в силі рішення господарського суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову ФОП Байдакової А.Ю. до ТОВ "Крона Компані" про визнання недійсним пункту 41.3 ст.41 Договору оренди, укладеного між сторонами 01.12.2016 року №№Е-1/Х-1.
А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта на те, що підпункт 41.3.6 п.41.3 ст.41 договору №Е-1/Х-1 не відповідає вимогам ст.4 ГК України, ст.ст.1,2,16 ЦК України, тобто, орендар не може порушити вимоги підпункту 41.3. ст.41 договору №Е-1/Х-1, оскільки будь-якими своїми діями він не може завдати шкоди репутації Торгівельному центру внаслідок відсутності останньої у Торгівельному центру.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову повністю, не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити.
Щодо апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни, слід зазначити, що апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання, однак, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги позивачу слід відмовити.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Отже, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2019 року у справі №922/3159/18 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1,4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 року у справі №922/3159/18 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22.10.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін