Провадження № 11-кп/803/160/19 Справа № 191/4262/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040390002057 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Синельникове Дніпропетровської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні у м. Синельникове Дніпропетровської області крадіжки за наступних обставин.
Приблизно в кінці вересня 2017 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, перебуваючи з дозволу господарів всередині будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , впевнившись у тому, що господарі будинку відсутні та в тому, що її дії носять таємний характер та за нею ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний умисел на викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, викрала з шафи спальної кімнати будинку каблучку з металу жовтого кольору, 585 проби, 20-го розміру, вагою 2,6 грамів, та каблучку з металу жовтого кольору, 585 проби, 20-го розміру, вагою 3,8 грамів, що належать потерпілому ОСОБА_8 . Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 розпорядилась викраденим майном, що належить ОСОБА_8 , на власний розсуд, чим спричинила останньому матеріальних збитків на загальну суму 4015 грн. 43 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді 120 громадських робіт. В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги перший заступник прокурора Дніпропетровської області посилається на те, що санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років. Втім суд першої інстанції, в порушення вищевказаних вимог, призначив покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області частково та просила вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечних діянь за обставин, викладених у вироку, правильність їх кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв'язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_7 апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Що стосується тверджень першого заступника прокурора Дніпропетровської області про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, вони ґрунтуються на матеріалах провадження, тому заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Так, за змістом ч. 1 ст. 65 КК України та роз'яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, санкція даної частини статті передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді одного обмеження волі та звільняючи її від покарання з випробуванням з іспитовим строком в один рік, суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаного кримінального закону і застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
В судові засідання, які призначались 10 грудня 2018 року, 21 грудня 2018 року, 30 січня 2019 року, 27 лютого 2019 року, 03 квітня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 05 червня 2019 року, 11 вересня 2019 року обвинувачена ОСОБА_7 до Дніпровського апеляційного суду не з'являлася, причини неявки не повідомляла, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.
В зв'язку з неявкою обвинуваченої ОСОБА_7 без поважних причин, до останньої було неодноразово застосовано привід до суду та 05 червня 2019 року було оголошено останню у розшук. Відповідно до матеріалів, які надійшли у зв'язку з виконанням розшуку обвинуваченої, було встановлено, що остання перебуває за своїм місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , але у зв'язку зі станом здоров'я не може з'явитися до суду, при цьому жодних доказів на підтвердження поганого стану здоров'я обвинуваченої до суду не надано.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що поведінка обвинуваченої ОСОБА_7 свідчить про те, що остання ухиляється від розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, тим самим суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті.
Враховуючи, що апеляційні доводи прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність погіршують становище обвинуваченої, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості у відсутність обвинуваченої винести новий вирок, апеляційний суд вважає необхідним вирок скасувати, а провадження направити на новий судовий розгляд.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог пунктів 2, 13 ст. 7, ст. 20 та ст. 26 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, а апеляційні скарги обвинуваченого, прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарження не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4