Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 445/1717/16-ц
провадження № 61-31833св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 січня 2017 року у складі судді Сивака В. М., ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 16/25 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 . Для обслуговування житлового будинку та господарських будівель їй належить 0,1000 га земельної ділянки. Суміжним землекористувачем із її земельною ділянкою є відповідач, який всупереч санітарним та будівельним нормам спорудив огорожу висотою 4 м, яка затіняє вікна її будинку з південної сторони, де знаходяться житлова кімната.
Позивач зазначає, що добровільно вирішити питання про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою відповідач відмовляється. Окрім того, за вказаною огорожею ОСОБА_2 посадив фруктові дерева яблунь та вишень, гілля та коріння яких створюють незручності у користуванні земельною ділянкою, затіняють її.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов'язати ОСОБА_2 у місячний термін демонтувати огорожу висотою 4 м між суміжними земельними ділянками по межових знаках «А»-«Б» плану земельної ділянки; обрізати гілки та корені фруктових дерев, які чинять перешкоди користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24 січня 2017 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 у місячний термін усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі висотою 4 м встановленої ним між суміжними земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 . у місячний термін обрізати гілки та корені фруктових дерев, які чинять перешкоди користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт наявності перешкод у користуванні земельної ділянкою, а відповідач порушив встановлені норми ДБН та ДСТУ-Н України, тому позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим та мотивованим.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що у порушення частини четвертої статті 10 ЦПК України суди не попередили сторін про наслідки вчинення або не вчинення певних процесуальних дій, враховуючи характер спірних правовідносин та з огляду на те, що відповідач заперечив факти, викладені у позові.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що спорудження ОСОБА_2 на спільній межі, належних їм на праві власності земельних ділянок огорожі з металопрофілю перешкоджає в природньому освітленні житлової кімнати належного позивачу будинку. Має місце проникнення на земельну ділянку позивача гілок фруктових дерев із земельної ділянки ОСОБА_2 .
Окрім того, відповідач в судовому засіданні надав особисті пояснення та підтвердив, що він дійсно спорудив на межі земельних ділянок сторін огорожу з металопрофілю та має фруктові насадження біля межі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 (16 /25 частки) та земельна ділянка, площею 0,1000 га, за цією ж адресою, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 449997.
Суміжним землекористувачем земельної ділянки є ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_2 .
Листом від 12 травня 2016 року, направленим як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , Золочівська міська рада Львівської області повідомила, що необхідно привести огорожу на суміжній межі відповідно до санітарних та будівельних норм. Крім того, рада повідомила, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев та кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004 року).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини сьомої статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Аналогічні приписи містяться у частині п'ятій статті 319 ЦК України.
У відповідності до частин першої, другої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно із частини третьої статті 13 Конституції України, частини четвертої статті 319 ЦК України, власність зобов'язує.
При цьому, у відповідності до приписів частини четвертої статті 13 Конституції України, захист прав усіх суб'єктів права власності забезпечує держава.
Разом із тим, згідно із статтею 391 ЦК України і сам власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Системний аналіз змісту вказаних норм права свідчить про те, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Законом передбачене право власника вимагати усунення будь-яких порушень такого права і будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на приписи Золочівської міської ради Львівської області № 665 від 12 травня 2016 року щодо дотримання правил добросусідства, а також на визнання відповідачем фактів, викладених у позовній заяві.
Однак при цьому суди не прийняли до уваги, що лист Золочівської міської ради Львівської області № 665 від 12 травня 2016 року не містить фіксування конкретних фактів порушення будь-яких правил добросусідства зі сторони ОСОБА_2 , а лише роз'яснює шляхи розв'язання таких спірних питань у разі їх наявності. Також необхідно враховувати, що вказаний лист адресовано не лише відповідачу, а й позивачці.
Крім того, відповідно до листа Золочівської міської ради Львівської області № 645 від 22 травня 2017 року, жодних звернень до Золочівської міської ради Львівської області від мешканців м.Золочева щодо демонтажу огорожі та вирубки дерев на АДРЕСА_2 не надходило.
Посилаючись на визнання відповідачем певних фактичних обставин, суди не прийняли до уваги, що ОСОБА_2 не заперечував лише той факт, що на його земельній ділянці впродовж межі з ОСОБА_1 дійсно ростуть дерева та кущі, але не визнавав, що вони знаходяться на відстані, яка допускає порушення встановлених діючим законодавством норм та правил.
Не заперечував відповідач також факт наявності паркану, виготовленого частково із металу, але наполягав, що його висота - 2 метри.
Належних доказів на підтвердження наявності між домоволодіннями сторін у справі металевої огорожі з технічними характеристиками, які зазначала позивачка у позові, та на порушення відповідачем норм інсоляції житлової кімнати у будинку позивачки суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження недотримання ОСОБА_2 . встановлених норм та правил щодо відстані знаходження дерев та кущів від меж сусідніх земельних ділянок.
Експертні дослідження, у тому числі судова будівельно-технічна експертиза, в межах розгляду вказаного судового спору не проводились.
Частиною четвертою статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередили сторони про наслідки невчинення процесуальних дій, не запропоновували призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу для встановлення дійсних обставин справи, зокрема, чи встановлена огорожа на суміжній межі земельних ділянок сторін у справі відповідно до санітарних та будівельних норм.
При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, не у повній мірі дослідив фактичні обставини справи, не дав належної оцінки відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених в позовній заяві, у зв'язку з чим розглянув справу з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що судами належним чином не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду судам належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 січня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило