Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 404/9761/14-ц
провадження № 61-19055св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якого діють законні представники: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ), Кіровський районний відділ в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року у складі судді Панфілової А. В., рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якого діють законні представники: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . , Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, заборону вчинення певних дій та стягнення штрафу.
Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2007 року між ТОВ «ЦЕНТР-НАФТА» і ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 400 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошті в строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому пунктом 3.1 кредитного договору.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 12 червня 2007 року до 06 липня 2009 року шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника. На виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику позичковий рахунок з лімітом 1 400 000 грн та в період дії кредитного договору в межах відновлювальної кредитної лінії видав 1 399 511,98 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 12 липня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Водяницькою А. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2735. Згідно з іпотечним договором ОСОБА_1 виступила іпотекодавцем за кредитним договором, за умовами якого третій особі було відкрито кредитну лінію на суму 1 400 000 грн, та передала в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в місті Кіровограді , на АДРЕСА_2 .
11 квітня 2008 року між ТОВ «Центр - Нафта» та банком було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 410 000 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому пунктом 3.1 договору.
У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Водяницькою А. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1286. Згідно з Іпотечним договором ОСОБА_1 виступила іпотекодавцем за договором про відновлювальну кредитну лінію від 12 липня 2007 року, за умовами якого ТОВ «ЦЕНТР-НАФТА» відкрито кредитну лінію на суму 1 400 000 грн, договором про відновлювальну кредитну лінію від 11 квітня 2008 року, за умовами якого товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-НАФТА» відкрито кредитну лінію на суму 410 000 дол. США.
В якості забезпечення виконання вищеназваних зобов'язань іпотекодавцем було передано в іпотеку банку спірний житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Станом на час звернення до суду з цим позовом зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними позичальником не виконано.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року у справі № 404/845/13-ц задоволено позов банку до позичальника та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами в сумі 9 090 648,28 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 276 кв. м, що належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05 липня 2007 року, визначено спосіб звернення стягнення - шляхом публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05 листопада 2013 року, не виконане, винесена постанова про повернення виконавчого документа, оскільки немає можливості виконати рішення, так як в будинку зареєстровані інші особи: мати відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , брат відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 .
На підставі вказаного, уточнивши вимоги, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило в рахунок погашення кредитної заборгованості (пропорційно вартості предмета іпотеки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Нафта» перед AT «Банк Фінанси та Кредит» у загальному розмірі 9 090 648,28 грн (складається із заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3 911 454,81 грн, у тому числі 1 399 511,98 грн - основний борг по кредиту, 1 326 987,64 грн - проценти за користування кредитом (станом на 26 червня 2012 pоку), 1 080 221,22 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) та договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469 077,79 дол. США та 1 429 854,69 грн, що у гривневому еквіваленті загалом становить 5 179 193,47 грн, у тому числі 250 000 дол. США, що еквівалентно 1 998 250,00 грн - основний борг по кредиту, 219 077,79 дол. США, що еквівалентно 1 751 088,78 грн - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26 червня 2012 pоку), 1 429 854,69 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) ) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2 загальною площею 276,0 кв. м, у тому числі житловою площею 127,3 кв. м, має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к», шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, що буде визначена на момент державної реєстрації права власності за позивачем на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити з вказаного житлового будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які там зареєстровані і проживають; заборонити Кіровському районному відділу у м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у зазначеному житловому будинку до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2013 року по справі № 404/845/13-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року позов задоволено.
В рахунок погашення кредитної заборгованості (пропорційно вартості предмета іпотеки) ТОВ «Центр-Нафта» перед AT «Банк Фінанси та Кредит» у загальному розмірі 9 090 648,28 грн (складається із заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3 911 454,81 грн (у тому числі 1 399 511,98 грн - основний борг по кредиту, 1 326 987,64 грн - проценти за користування кредитом (станом на 26 червня 2012 pоку), 1 080 221,22 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) та договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469 077,79 дол. США та 1 429 854,69 грн, що у гривневому еквіваленті загалом становить 5 179 193,47 грн (у тому числі 250 000 дол. США, що еквівалентно 1 998 250 грн - основний борг по кредиту, 219 077,79 дол. США, що еквівалентно 1 751 088,78 грн - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26 червня 2012 pоку), 1 429 854,69 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) ) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 площею 276,0 кв. м, у тому числі житловою площею 127,3 кв. м, має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к» шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, що буде визначена на момент державної реєстрації права власності за позивачем на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.
Виселено з житлового будинку в АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані та проживають в АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» - 2 272 662,07 грн штраф за порушення умов Іпотечних договорів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про заборону вчинення певних дій та в іншій частині позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував зобов'язань за кредитними договорами, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості шляхом набуття права власності за іпротекодержателем, виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі спірного будинку, а також стягнення з іпотекодавця штрафних санкцій за порушення умов іпотечних договорів щодо вселення і реєстрації вказаних осіб без згоди іпотекодавця.
Вирішуючи спір в частині вимог про виселення без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному будинку, який є предметом іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги відповідають вимогам статті 109 ЖК України та частині першій статті 39, 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки примусове виселення здійснюється при зверненні стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду за умови, що іпотекодавець з членами сім'ї добровільно не звільнили житловий будинок, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та без згоди іпотекодавця вселив і зареєстрував інших осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що наявний позасудовий спосіб захисту порушеного права, яким позивач не скористався.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виселення, апеляційний суд послався на положення частини другої статті 109 ЖК УРСР.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», 'посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення місцевого суду, виклавши абзац другий резолютивної частини в іншій редакції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вказує, що банк може визнати право власності на предмет іпотеки тільки в судовому порядку, оскільки вже є рішення, яке набрало законної сили, а саме - рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2013 року у справі № 404/845/13-ц, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок на АДРЕСА_2 ) шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження початковою ціною 827 000 грн.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 12 липня 2007 року між ТОВ «Центр - Нафта» та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року на загальну суму 1 400 000 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 69-01-07 12 липня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Водяницькою А. В. Відповідно до пункту 2 іпотечного договору, житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , переданий в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 69-01-07, процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди, неустойки, як за основним зобов'язанням, так і за іпотечним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів.
Відповідно до пункту 10.3.1 Іпотечного договору від 12 липня 2007 року задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
11 квітня 2008 року між ТОВ «Центр - Нафта» та банком укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № 52-01-08 банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 410 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому пунктом 3.1 кредитного договору № 52-01-08.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 52-01-08, 11 квітня 2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір № 49і/0408.
В якості забезпечення виконання вищеназваних зобов'язань Іпотекодавцем було передано в іпотеку банку спірний житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями. Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору № 52-01-08, забезпеченням виконання зобов'язань за цими договорами є іпотека нерухомості, а саме: житлового будинку майнового поручителя ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 276,0 кв. м., заставною вартістю 2 000 000 грн, а також земельна ділянка, на якій розташований будинок, загальною площею 600 кв. м.
Відповідно до пункту 4 іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05 липня 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради згідно рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04 лютого 2005 року № 231. Право власності зареєстровано Кіровоградським ООБТІ в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 липня 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер запису 22053 в реєстровій книзі 146, витяг № 15129254 від 05 липня 2007 року.
Відповідно до пункту 10.3.1 Іпотечного договору від 11 квітня 2008 року задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Установлено, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року у справі № 404/845/13-ц задоволено позов ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до позичальника та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, яка станом на час розгляду справи склала 9 090 648,28 грн (складається із заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3 911 454,81 грн (у тому числі 1 399 511,98 грн - основний борг по кредиту, 1 326 987,64 грн - проценти за користування кредитом (станом на 26 червня 2012 року), 1 080 221,22 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) та договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469 077,79 дол. США та 1 429 854,69 грн, що у гривневому еквіваленті в загальній сумі становить 5 179 193,47 грн (у тому числі 250 000 дол. США, що еквівалентно 1 998 250 грн - основного боргу по кредиту, 219 077,79 дол. США, що еквівалентно 1 751 088,78 грн - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26 червня 2012 року), 1 429 854,69 грн - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 276 кв. м, у тому числі житловою площею 127,3 кв. м, має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к», що належать відповідачу - ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05 липня 2007 року, визначено спосіб звернення стягнення: шляхом публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, з метою вжиття заходів щодо збереження предмета іпотеки, передано його в управління AT «Банк «Фінанси та Кредит», виселено із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 осіб, які там зареєстровані. В решті позовних вимог відмовлено та вирішено питання розподілу судових витрат.
Вказане судове рішення набрало законної сили 05 листопада 2013 року, є невиконаним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України)
Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», яка має назву: «Позасудове врегулювання», передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону України «Про іпотеку».
У свою чергу, статтею 37 Закону України «Про іпотеку», яка має назву: «Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки», передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. Таким чином, суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, на яку містить посилання в оскаржуваному рішення апеляційного суду, а також висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 21 березня 2018 року № 14-38цс18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, крім того, вказала наступне.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Установлено, що відповідно до пункту 10.3.1 Іпотечного договору від 12 липня 2007 року та пункту 10.3.1 Іпотечного договору від 11 квітня 2008 року задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, відповідно до якого позивач має право реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Доводи касаційної скарги про те, що банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі за рішенням суду, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до суб'єктивного тлумачення заявником норм Закону України «Про іпотеку» та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи щодо вказаних позовних вимог зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, касаційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Щодо позовних вимог про виселення Верховний Суд вважає наступне.
Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.
При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15.
Зазначену правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).
Встановивши, що житловий будинок, про виселення відповідачів з якого просив позивач, є іпотечним майном, але яке було придбане до укладення кредитних договорів про відкриття відновлювальної кредитної лінії, тобто кредит було отримано позичальником не для придбання спірного нерухомого майна, переданого в іпотеку банку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з цього будинку без надання їм іншого постійного жилого приміщення, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК УРСР.
Крім того, позовні вимоги про виселення є похідними від вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому такі вимоги можуть бути задоволені лише за умови задоволення основної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Отже, суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.
Посилання у касаційній скарзі на необхідність зміни рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року є безпідставним, оскільки вказане судове рішення скасоване у повному обсязі рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року, а тому відсутній предмет оскарження в цій частині вимог.
Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило