Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/38625/16-ц
провадження № 61-17510св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Климчука Олександра Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2016 року у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. (далі - ПН КМНО Ковальчук С. П., нотаріус) зняти обтяження та вилучити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстрований 27 вересня 2013 року за № 13925523 щодо автомобіля ACURA MDX, номер об'єкта 2HNYD28847H521963, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , який був предметом застави за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 11196950000 (далі - кредитний договір) та належить йому на праві власності, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2014 року з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 266,21 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 16 квітня 2014 року є еквівалентом 412 020,68 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2015 року скасовано рішення першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Судом встановлено, що він достроково виконав взяті на себе зобов'язання та сплатив заборгованість за кредитом. Однак згодом він з'ясував, що у реєстрі обтяжень рухомого майна існує обтяження вищевказаного автомобіля. 05 липня 2016 року він звернувся до ПН КМНО Ковальчука С. П. із заявою про зняття заборони на відчуження транспортного засобу та листом від 04 серпня 2016 року нотаріус надав роз'яснення, які він вважає відмовою від вчинення нотаріальної дії. 20 липня 2016 року він звернувся із заявою до ПАТ «Дельта Банк» про зняття обтяження автомобіля, однак листом від 28 липня 2016 року було відмовлено в знятті обтяження. У зв'язку з чим просив задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 24 березня 2017 року відмовив в задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що законодавством чітко передбачено порядок припинення обтяження рухомого майна, і суд не має передбаченого законом права зобов'язати нотаріуса вчинити дії щодо зняття обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 22 червня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2016 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав суду докази на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Климчук О. С. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що законодавством України прямо передбачено можливість зобов'язання нотаріуса на підставі рішення суду вносити записи про зняття (припинення) обтяження до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Апеляційним судом не досліджувалися ні матеріали справи, ні наведені стороною позивача доводи і посилання на норми законодавства, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Позивач як на підставу свої позовних вимог посилався на рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2016 року, яким було встановлено факт дострокового виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором перед первісним кредитором - Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», яке у 2012 році помилково відступило право вимоги за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк». Однак всупереч вказаним доводами апеляційний суд, порушивши процесуальні норми, дійшов помилкового висновку про залишення без змін рішення місцевого суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 квітня 2018 року справу № 761/38625/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 10 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,50 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 серпня 2014 року.
Право вимоги за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк».
З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 07 липня 2016 року встановлено, що 27 вересня 2013 року ПН КМНО Ковальчуком С. П. було зареєстровано приватне обтяження - заставу рухомого майна на підставі договору застави від 10 серпня 2007 року № 11196950000 ПАТ «Дельта Банк» та об'єктом обтяження зазначено автомобіль ACURA MDX, номер об'єкта 2 НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підставою ухвалення вказаного рішення була довідка від 15 травня 2015 року № 73 видана посадовою особою первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» про те, що кредитний договір від 10 серпня 2007 року № 11196950000 достроково погашений ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим ОСОБА_1 05 липня 2016 року звернувся до ПН КМНО Ковальчука С. П. про зняття заборони на відчуження предмета застави.
Листом від 04 серпня 2016 року № 520 ПН КМНО Ковальчук С. П. надав роз'яснення ОСОБА_1 щодо звернення та зазначив, що зняття обтяження у даному випадку можливе лише за заявою заставодавця у разі визнання рішенням суду договору застави недійсним.
20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» та просив невідкладно вжити заходів щодо зняття обтяження з автомобіля.
Листом від 28 липня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1., що була проведена службова перевірка та встановлено, що довідка № 73 від 15 травня 2015 року дійсно видавалася позивачу, але в останній була зазначена сума заборгованості, а не факт дострокового розрахунку позивача за вищезгаданим кредитним договором. При цьому ОСОБА_1 було повідомлено, що банк не погоджується з рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2015 року та оскаржив його у касаційному порядку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі - Закон № 2654-XII) за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Статтею 27 Закону № 2654-XII передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) -це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Під час розгляду цієї справи суди встановили, що ОСОБА_1 відмовився надати суду первісні документи на підтвердження сплати ним коштів за кредитним договором, або документ на підтвердження повноважень посадової особи, яка видала йому довідку про відсутність у нього заборгованості.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність належного виконання боржником зобов'язань з погашення кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів згідно з умовами, передбаченими кредитним договором, яке прийняте кредитором і, відповідно, відсутності підстав для задоволення позову.
Аргументи касаційної скарги про неврахування судами того, що факт дострокового виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором було встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2016 року, яке набрало законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки з наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» та нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 266,21 доларів США, залишене без змін.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та переоцінки доказів і встановлених обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Климчука Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун В. П. Курило