Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа № 812/954/15
адміністративне провадження №К/9901/22788/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/954/15
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Борзаниці С.В., суддів Шембелян В.С., Чиркіна С.М., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Міронової Г.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач-1, СБ України), Управління служби безпеки України в Луганській області (далі - відповідач-2, Управління СБ України в Луганській області), з вимогами:
1.1. поновити строк на оскарження наказу (рапорту) б/н від 09 червня 2015 року керівництва Управління СБ України Луганської області про застосування дисциплінарного стягнення «cувора догана» за порушення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
1.2. поновити строк для оскарження наказу (рапорту) б/н від 28 квітня 2015 року начальника Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана» за невиконання планових заходів та відсутність конкретних результатів у роботі (пункт 10 наказу №200/дск-99р) з підстав, що наведені в позовній заяві;
1.3. визнати протиправним і скасувати наказ (рапорт) б/н від 28 квітня 2015 року начальника Сєвєродонецького міського відділу Управлінню СБ України в Луганській області про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана» за невиконання заходів та відсутність конкретних результатів у роботі (пункт 10 наказу № 200/дск-99р);
1.4. визнати протиправним і скасувати наказ (рапорт) б/н від 09 червня 2015 року керівництва Управління СБ України в Луганській області про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана» за порушення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
1.5. визнати протиправним і скасувати наказ від 22 липня 2015 року №630-ос про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в Управлінні СБ України в Луганській області за підпунктом «б» пункту 61 та підпункту «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
1.6. поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого за рахунок посади старшого оперуповноваженого 2 сектору Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області;
1.7. зобов'язати Управління СБ України в Луганській області відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 липня 2015 року до дня поновлення на службі;
1.8. зобов'язати Управління СБ України в Луганській області відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, завдану внаслідок порушення прав.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що накази (рапорти), якими відповідачі застосували до нього дисциплінарні стягнення, є незаконними, адже вони не містять відомостей про суть і зміст дисциплінарних правопорушень, допущених позивачем.
3. Посилаючись на незаконність наказів (рапортів), позивач доводить, що в спірних правовідносинах не було підстав уважати, що він систематично не виконує умов контракту.
4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог:
4.1. визнати протиправним і скасувати рапорт б/н від 28 квітня 2015 року начальника Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана» за невиконання заходів та відсутність конкретних результатів у роботі (пункт 10 наказу № 200/дск-99р);
4.2. визнати протиправним і скасувати наказ Управління СБ України в Луганській області від 09 червня 2015 року №230-ос про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» за порушення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України/
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Наказом СБ України від 17 січня 2011 року №39-ос ОСОБА_1 зараховано на службу в СБ України. З 07 лютого 2011 року позивач проходив службу в Управлінні СБ України в Луганській області на посадах оперуповноваженого міжрайонного та міського відділів.
7. 16 лютого 2015 року начальником Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області позивачеві оголошено догану за систематичне порушення військової дисципліни та відсутність результатів в оперативно-службовій діяльності.
8. 28 квітня 2015 року начальником Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області позивачеві оголошено сувору догану за систематичне порушення військової дисципліни та відсутність результатів в оперативно-службовій діяльності.
9. Наказом Управління СБ України в Луганській області від 09 червня 2015 року №230-ос за недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що виразилося в порушенні вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивачеві оголошено сувору догану.
10. 25 червня 2015 року начальник Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області звернувся до Управління СБ України в Луганській області з рапортом щодо звільнення позивача з військової служби в органах СБ України з підстав, передбачених підпунктом «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.
11. Наказом СБ України від 22 липня 2015 року позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
12. Не погоджуючися з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що підставою звільнення з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем є друге поспіль протягом року дисциплінарне стягнення, яке свідчить про неналежне ставлення військовослужбовця до взятих на себе зобов'язань.
15. Установивши, що впродовж 2015 року позивач тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що в спірних правовідносинах існували визначені в законі підстави для звільнення позивача - у зв'язку з систематичним невиконанням контракту.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
17. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у ній письмовим доказам.
18. Як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій, як на підставу для висновку про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, посилалися на рапорти начальника Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області від 16 лютого та 25 квітня 2015 року, в яких останній доповідав про оголошення догани та суворої догани.
19. Позивач доводить, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності може бути лише письмовий наказ, а не рапорт, наявність якого суди попередніх інстанцій не перевіряли.
20. Відповідачі проти вимог касаційної скарги заперечили та зазначили, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи й надали їм правильну правову оцінку.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. 15 грудня 2017 року, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
23. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Шарапі В.М., Желтобрюх І.Л.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 27 травня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-XII кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
32. Згідно зі статтею 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
33. Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 затверджено Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення №1262/2007).
34. Відповідно до пункту 9 Положення №1262/2007 контракт про проходження військової служби в Службі безпеки України - це письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
35. Підпунктом «и» пункту 62 Положення №1262/2007 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
36. Згідно з пунктом 7.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 14 жовтня 2008 року № 772, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року № 1323/16014 (далі - Інструкція №772), звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби провадиться відповідно до розділу VII Положення №1262/2007, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
37. Пунктом 7.10 Інструкції №772 передбачено, що підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт «и» пункту 62 Положення №1262/2007) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов'язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються не знятими.
38. Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
39. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
40. Згідно із статтею 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення оголошується: офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення. Крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі.
41. Статтею 106 Дисциплінарного статуту передбачено, що всі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця.
VI. Позиція Верховного Суду
42. З аналізу наведених норм чинного законодавства можливо дійти висновку, що під терміном «систематичне невиконання умов контракту» слід розуміти вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.
43. Отже, наявність у військовослужбовця двох або більше дисциплінарних стягнень, накладених на нього протягом року, є підставою для звільнення його з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.
44. Як установили суди попередніх інстанцій, 16 лютого, 28 квітня та 25 червня 2015 року на позивача були накладені дисциплінарні стягнення у вигляді догани та двох суворих доган, які позивач у встановленому порядку не оскаржував.
45. Аргументи позивача про те, що 16 лютого та 28 квітня 2015 року він не піддавався дисциплінарним стягненням, адже ані керівником Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області, ані керівником Управління СБ України в Луганській області не приймалося відповідних наказів, оформлених письмово, Суд відхиляє.
46. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи дають підстави для висновку про те, що дисциплінарні стягнення 16 лютого та 28 квітня 2015 року були оголошені позивачеві в усній формі - на нараді особового складу Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській, а не на підставі рапорту, як помилково вважає позивач.
47. З аналізу вимог пунктів 45, 97 та 106 Дисциплінарного статуту випливає, що дисциплінарні стягнення до військовослужбовців, які вчинили дисциплінарний проступок, застосовуються командирами шляхом їх оголошення усно: особисто або на нараді чи перед строєм військовослужбовців; письмово: у письмовому розпорядженні або письмовому наказі. Облік дисциплінарних стягнень, незалежно від форми їх накладення (оголошення), здійснюється в службових картках військовослужбовців, які ведуться у штабах військових частин.
48. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що оголошення дисциплінарного стягнення в письмовому наказі є правом, а не обов'язком особи, яка накладає стягнення.
49. Отже, доводи позивача про те, що формою накладення (оголошення) дисциплінарного стягнення може бути лише письмовий наказ не ґрунтуються на вимогах закону.
50. Безпідставними є також доводи позивача на те, що дисциплінарне стягнення до нього було застосоване рапортом його безпосереднього начальника, адже в спірних правовідносинах рапорти керівника Сєвєродонецького міського відділу Управління СБ України в Луганській області від 16 лютого та 28 квітня 2015 року були підставою для здійснення обліку дисциплінарних стягнень в службовій картці позивача, яка ведеться в Управлінні СБ України в Луганській області.
51. Аргументи позивача про необхідність надання оцінки наказу про звільнення у взаємозв'язку з підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності Суд відхиляє, адже розпорядчі акти про накладення дисциплінарних стягнень не є предметом розгляду цієї справи.
52. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав правові підстави для звільнення позивача з підстав систематичного невиконання умов контракту.
53. Суд не погоджується з посиланнями позивача на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що полягали в залишенні без оцінки його доводів про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи; недоведеністю судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи; невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
54. Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги зводилися тільки до тверджень про застосування відповідачем недопустимого способу притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця СБ України (на підставі рапорту), яким було надано оцінку судом першої інстанції, правильність якої перевірена судом апеляційної інстанції.
55. Самі лише посилання позивача на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, чи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, без зазначення, в чому конкретно полягають такі порушення норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування правильних по суті рішень судів.
56. Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), відповідно до якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції [про захист прав людини і основоположних свобод] зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
57. Суд зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій містять обґрунтування відхилення ключових доводів позивача.
58. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність відмови в задоволенні позову.
59. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
63. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
VII. Судові витрати
64. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
65. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
66. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
67. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року в справі №812/954/15 залишити без змін.
68. Судові витрати не розподіляються.
69. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко