Справа № 456/1834/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/811/1577/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 78
15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул і моральної шкоди,-
встановила:
Позивач ОСОБА_1 в червні 2016 року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул і моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовував тим, що з 30.03.2004 року працював у ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» на посаді слюсаря-ремонтника. 17.08.2015 року вийшов на роботу, однак до робочого місця його не допустили, його пластикова картка-пропуск була заблокована. Жодних пояснень з приводу недопуску до роботи йому надано не було, його не ознайомлювали з наказом (розпорядженням) про відсторонення від роботи. Наступного дня його знову не допустили до роботи. При цьому, керівництво постійно здійснювало на нього тиск та вимагало написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. 27.10.2015 року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про допуск до робочого місця та виплати заробітної плати за вимушений прогул. Під час розгляду судом його позову про допуск до роботи, а саме 24 травня 2016 року представник відповідача вручив йому наказ № 298/ос від 24.05.2016 року про припинення з ним трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Причини звільнення, наведені в наказі №297/ос від 24.05.2016 року про звільнення його з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а наказ про звільнення з роботи незаконним. Відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді, зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 100357,62 грн. Крім того вважає, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода, оскільки відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Розмір заподіяної моральної шкоди оцінює є в сумі 50 000 гривень.
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул і моральної шкоди - відмовлено повністю.
Рішення суду оскаржив представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_2
Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі покликається на те, що жодних підстав для відсторонення, позивача від виконуваної роботи, передбачених ст. 46 КЗпП не було, при цьому відповідні розпорядчі документи не видавались.
Звертає увагу на те, що керівництво постійно здійснювало на нього тиск з вимогою написати заяву про звільнення за власним бажанням.
З метою недопущення звільнення його за прогул, 27.10.2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до відповідача про допуск до робочого місця та виплату заробітної плати за вимушений прогул. Наказ про звільнення був вручений на час розгляду зазначеної справи в суді.
Покликається на те, що на час розгляду справи про допуск представники відповідача не подавали жодних актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, при цьому заперечували позовні вимоги з тих підстав, що ОСОБА_1 не може бути допущений до робочого місця, у зв'язку з наявністю кримінального провадження стосовно нього.
Незважаючи на наявність актів з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року про нез'явлення на робоче місце, які в тому числі складені з виправленнями, а частина таких складена на іншу особу, причини невиходу ОСОБА_1 на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні ст. 40 КЗпП України.
Стверджує, що суд не надав належної оцінки відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не пропускають на територію заводу.
Не погоджується з оцінкою суду в частині того, що Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області не виявлено будь-яких порушень трудового законодавства щодо позивача.
На думку апелянта, суд не взяв до уваги те, що адміністрація відповідача вчиняла перешкоди для того, щоб ОСОБА_1 потрапив на територію заводу, при цьому останній вчиняв дії для того, щоб потрапити на робоче місце.
Крім цього, суд не виконав вимоги ст. 43 КЗпП України та продовжив розгляд справи по суті, не зважаючи на те, що позивач наголошував про те, що він є членом профспілкової організації та звертався до профспілки, однак його заява залишилась без розгляду.
Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 в період з 18.08.2015 р. по 23.05.2016 р. був відсутнім на роботі без поважних причин, що підтверджується актами ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про відсутність на роботі ОСОБА_1 за вказаний період та табелями обліку використання робочого часу ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ».
Поряд з цим, суд звернув увагу, що акти перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 04.12.2015 р. та 25.03.2016 р. свідчать про відсутність порушень відповідачем вимог трудового законодавства.
Суд критично оцінив покликання позивач та його представника на те, що працівники ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» не допускали позивача до робочого місця, що зафіксовано на відеозйомці, оскільки досліджена у судовому засіданні інформація (відеозйомка) не містила дати та часу зйомки, взагалі не містила даних про те, що позивач намагався пройти на територію підприємства, відсутні дані про те, що працівники підприємства чинять будь які перешкоди фізичні чи інші, а містить виключно розмови невідомої особи про те, чи працівники підприємства мають наказ не пропускати ОСОБА_1 на територію підприємства.
Також, не взято до уваги покази свідка ОСОБА_3 , який підтверджував недопуск позивача на підприємство, оскільки такі непослідовні, не чіткі, не узгоджуються із іншими дослідженими в судовому засіданні та оціненими судом доказами, та не відповідають встановленим під час судового засідання дійсним обставинам справи.
Крім цього, суд врахував те, що свідок ОСОБА_3 є співучасником з позивачем таємного викрадення майна ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», яке вчинене 23.06.2015 року, за що останні притягнуті до кримінальної відповідальності.
Враховуючи матеріали справи та досліджені судом першої інстанції докази, колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, тому оскаржуване рішення необхідно залишити в силі виходячи з такого.
У ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімально розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Як слідує зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ст. ст. 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №151/к від 30.03.2004 року прийнятий на роботу слюсарем ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 5-6).
Згідно Наказу № 413/о від 05.10.2005 року назву посади слюсара змінено на слюсара-ремонтника ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ».
Наказом № 297/ос ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» від 24.05.2016 року слюсара-ремонтника ТзОВ ««ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наказу підставою звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул була відсутність на своєму робочому місці, що зафіксовано відповідними актами та не спростовано жодними документами про поважності причин відсутності.
При цьому, звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_1 зазначав, що з 17.08.2015 року його не допустили до робочого місця крім цього, адміністрацією відповідача вчинялися дії по не допуску до заводу, такі дії вважає незаконними, покликався на поважність неявки на роботу та просив поновити його на роботі зі стягненням середнього заробітку та моральної шкоди.
Згідно із п. 4 ст 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема, у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Стаття 147-1 КЗпП України визначає, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника; на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
Порядок застосування дисциплінарних стягнення врегульовано ст. 149 КЗпП України.
Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України по справі № 6-2801цс15 від 19.10.2016 р.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Відповідно до ст.ст. 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доказуванню у спірних правовідносинах підлягає відсутність прогулу чи за його наявності, поважність такого.
Згідно Акту від 24.05.2016 року ОСОБА_1 відмовився від підпису під час ознайомлення з доповідною запискою про дисциплінарне стягнення (т. 2 а.с. 18, 19).
Відповідно до Акту перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 04.12.2015 року про додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13070240144, яка проводилася за зверненням ОСОБА_1 , порушень ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування не виявлено.
Актом перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 25.03.2016 року про додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13070240413, яка також проводилася за зверненням ОСОБА_1 , порушень ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування не виявлено (т.2 а.с. 20-32).
В свою чергу, Актами ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року, що знаходяться в матеріалах справи, підтверджується, що ОСОБА_1 слюсар-ремонтник ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року був відсутнім на роботі без поважних причин протягом робочої зміни впродовж цілого робочого дня (т. 2 а.с. 43-233).
Крім цього, відсутність позивача на роботі в період з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року підтверджуєтьсяч також табелями обліку використання робочого часу ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (т. 2 а.с. 25-40).
Таким чином, факт відсутності (прогулу) позивача ОСОБА_1 на робочому місці підтверджений належними у справі доказами, протилежні доводи позивача висновків суду не спростовують та підстав для переконання про те, що відсутність останнього починаючи з серпня місяця 2015 року по травень місяць 2016 року була поважною, не дають.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються поважності причин нез'явлення на робоче місце (прогулу) є суперечливими між іншими доводами та обставинами справи, оскільки не погоджуючись зі звільненням на підставі прогулу та заперечуючи такий в принципі, позивач фактично говорить про поважність невиходу на роботу, тим самим підкреслює факт своєї відсутності на робочому місці.
Разом з тим, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.05.2016 року у справі №456/4740/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Зазначеним вироком суду, який ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 року залишений без змін, встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, умисел яких був спільний та взаємоузгоджений, діючи як співвиконавці, 23.06.2015 року у період часу близько з 10.00 год. до 12.10 год. вчинили таємне викрадення майна ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», а саме 15 в'язок мідних ізольованих електричних проводів з контактами на загальну суму 8016,00 грн., чим завдали збитки ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» на вказану суму.
Наказом відповідача від 03.11.2016 року № 658/ос скасовано наказ № 297/ос від 24.05.2016 року та поновлено на роботі ОСОБА_1 з 03.11.2016 року.
Поряд з цим, наказом від 03.11.2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 03 листопада 2016 року у зв'язку з вчиненням за місцем роботи розкрадання майна, встановленого вироком суду, що набрав законної сили згідно п. 8 ст. 40 КЗпП України. Підстава: вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.05.2016 року у справі № 456/4740/15-к (т. 3 а.с. 15).
Наказом ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» від 15 грудня 2017 року № 1025/ос скасовано наказ від 03 листопада 2016 року № 658/ос «Про скасування наказу № 297/ос від 24.05.2016 року», оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та виданий безпідставно, відновлено чинність наказу ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» від 24 травня 2016 року № 297/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Слід зазначити, що ухвалою судового засідання Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року зупинено апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року (справа № 456/1835/16-ц).
Колегією суддів встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року (справа № 456/1835/16-ц) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
З рішення від 11 липня 2017 року встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 оскаржував наказ № 298/ос ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмБХ» від 24.05.2016 року, яким його звільнено з роботи за прогул без поважних причин згідно із п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення ОСОБА_3 з роботи за прогул в наказі № 298/ос зазначено, що з 18.08.2015 року по 23.05.2016 року ОСОБА_3 не з'являвся на своє робоче місце, що зафіксовано шляхом складання відповідних актів за кожен робочий день кожного місяця починаючи з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року. Натомість, у позовній заяві ОСОБА_3 зазначав, що в період з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року його не допускали до роботи, а пластикова картка-пропуск була заблокована.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року (справа № 456/1835/16-ц) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції вважав, що висновки суду першої інстанції та апеляційного суду відповідають та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.
При цьому, по даній справі позивач ОСОБА_1 оскаржує наказ № 297/ос ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» від 24.05.2016 року, яким його звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наказу підставою звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул є відсутність на своєму робочому місці, що зафіксовано відповідними актами та не спростовано жодними документами про поважності причин відсутності.
Як і ОСОБА_3 , причину відсутності на робочому місці ОСОБА_1 пояснює те, що в період з 17.08.2015 року по 23.05.2016 року його не допускали до роботи, а пластикова картка-пропуск була заблокована.
З врахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, за якою при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносинсуд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд належним чином встановив спірні правовідносини та застосував правильний закон, при цьому позивач не представив суду належних та допустимих доказів того, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства в цьому контексті.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк