Справа № 462/830/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/710/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія:
15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника ГТУЮ у Львівській області Берегових В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮС-ТРИ» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року в складі судді Ліуша А.І. у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮС-ТРИ» на дії державного виконавця,-
встановила:
У листопаді 2018 року боржник ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» звернувся до суду із скаргою на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 жовтня 2018 року.
Вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» на користь ОСОБА_1 9500000,00 грн., на виконання якого видано виконавчий лист 27 травня 2016 року та відкрито виконавче провадження 09 червня 2016 року. 28 серпня 2018 року представником ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» подано до виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення суду. 25 жовтня 2018 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа та виділив в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 25 жовтня 2018 року. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки боржник виконав рішення у повному обсязі.
Просив визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 жовтня 2018 року, визнати неправомірною і скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 жовтня 2018 року, визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. щодо незакінчення виконавчого провадження № 51385096, зобов'язати Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. закінчити виконавче провадження № 51385096, зобов'язати державного виконавця зняти усі арешти, накладені в межах виконавчого провадження № 51385096.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2018 року закрито провадження у скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮС-ТРИ» на дії державного виконавця в частині вимог про визнання неправомірними дій Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових Владислава Сергійовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 51385096 від 25 жовтня 2018 року та визнання неправомірною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №51385096 від 25 жовтня 2018 року, оскільки такі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2019 рокуу задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮС-ТРИ» на дії державного виконавця - відмовлено за безпідставністю.
Ухвалу суду оскаржили ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» та ОСОБА_3
Апелянт ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» вважає ухвалу незаконною та такою, що постановлена без врахування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з відповідної підстави виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Враховуючи наведене, у день, коли товариство подало до виконавчої служби заяву про фактичне виконання в повному обсязі рішення, державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, винісши постанову про повернення виконавчого документу виконавець допустив неправомірну бездіяльність, оскільки 28.08.2018 року ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» подало заяву про виконання рішення суду, долучивши розписку стягувача ОСОБА_4 А ОСОБА_5 М. від 30.05.2016 року.
Відповідні висновки суду з цього приводу вважає неправильними.
Крім цього зазначає, що оскільки арешти у виконавчому провадженні № 51385096 на все майно та кошти ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» накладались виключно в межах стягнення суми боргу за виконавчим документом, такі не забезпечують стягнення неправомірно накладеного на товариство виконавчого збору, тому підлягають зняттю незалежно від того повернуто виконавчий документ стягувачу чи виконавче провадження закінчено.
Неправомірна бездіяльність полягає у не знятті арештів з усього майна та коштів ТзОВ «ЛЮС-ТРИ», безпідставним є покликання суду на те, що оскільки виконавчий збір не сплачений, виконавче провадження не закінчено.
Крім цього, державний виконавець відкрив виконавче провадження із виконання постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області про стягнення виконавчого збору в сумі 950000 грн. та в межах такого наклав арешти на майно та кошти боржника.
Відтак, усі арешти, накладені у виконавчому провадженні № 51385096, повинні бути зняті.
Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2019 рокута постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.
В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що постановлена без врахування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що у заяві від 28.08.2018 року чітко зазначив, що питання заборгованості врегульоване, а ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» в цей же день подало розписку про отримання грошових коштів на виконання рішення суду, тобто питання врегульоване в спосіб повного виконання рішення суду.
Зазначає, що не заперечував про закінчення виконавчого провадження, тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 подавши заяву про повернення виконавчого документу стягувачу заперечив можливість закінчення виконавчого провадження, є помилковим.
Державний виконавець мав оцінити матеріали виконавчого провадження, з яких чітко видно, що рішення суду виконано в добровільному порядку ще 30.05.2016 року, тому мав винести постанову про закінчення виконавчого документу.
Не погоджується з висновком місцевого суду і про те, що подана розписка не подавалась у межах виконавчого провадження.
Також вважає, що суд безпідставно відмовив у знятті арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 51385096, оскільки такі не забезпечують стягнення неправомірно накладеного на ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» виконавчого збору.
Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2019 рокута постановити нову ухвалу, якою скаргу на бездіяльність державного виконавця задовольнити.
Представник ГТУЮ у Львівській області Берегових В.С. в судовому засіданні апеляційні скарги заперечив, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник боржника ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв"язку із участю у невідкладних слідчих діях, при цьому доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин не подав.
Стягувач ОСОБА_1 викликався в судове засідання та не з'явився, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось в суд із відміткою (інші причини невручення) (т. 2 а.с. 36).
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ГТУЮ у Львівській області Берегових В.С. на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Відмовляючи у задоволенні скарги та постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що стягувач ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву саме про повернення виконавчого документа стягувачу, жодним чином не зазначивши про закінчення виконавчого провадження та про виконання рішення суду згідно з виконавчим документом у повному обсязі.
Також, суд покликався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №819/1343/16 від 12 грудня 2018 року, з якої слідує, що державний виконавець під час примусового виконання виконавчих документів не може давати правової оцінки договірним зобов'язанням сторін, зокрема, вирішувати чи такі припинились, й на цій підставі приймати рішення щодо вчинення виконавчих дій, відтак державний виконавець не уповноважений надавати оцінку доказам, зокрема, розписці від 30 травня 2016 року, які не були подані у межах виконавчого провадження.
Крім цього, оскільки боржник не здійснив оплату виконавчого збору, виконавче провадження не закінчено, тому відсутні підстави для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 51385096, при цьому постанову про стягнення виконавчого збору виконавець виконує в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» на користь ОСОБА_1 9500000,00 грн.
Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
25.05.2016 року представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів та отримав чотири виконавчих листи (т. 1 а.с. 128-129, 202).
09 червня 2016 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №51385096 з виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року (т. 1 а.с. 173).
28.08.2018 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ У Львівській області із заявою про повернення виконавчого документу у зв'язку з врегулюванням заборгованості на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону (т. 1 а.с. 204).
Цього ж дня (28.08.2018 року) боржник ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» подало до ВПВР УДВС ГТУЮ У Львівській області заяву про закінчення виконавчого провадження № 51385096 у зв'язку з виконанням рішення суду 30.05.2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви долучено копію розписки стягувача ОСОБА_1 від 30 травня 2016 року про одержання ним від ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 9500000,00 грн. (т. 1 а.с. 205-206).
25.10.2018 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 950000 грн. (т. 1 а.с. 177-181).
На виконання вказаної постанови 01 листопада 2018 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 57561581 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 950000,00 грн.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 2, ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Вважаючи дії та бездіяльність державного виконавця неправомірними, боржник ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» звернувся до суду зі скаргою.
Колегія суддів звертає увагу, що 02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закони України № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) та № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження", Закон № 1404-VIII). Вказані Закони набрали чинності з 5 жовтня 2016 року
У зв'язку із прийняттям цих Законів, втратили чинність Закон України "Про державну виконавчу службу" та Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, крім статті 4, яка втратила чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто 5 січня 2017 року.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
В свою чергу, за частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент складання розписки від 30.05.2016 року) сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Колегія суддів враховує те, що лише в серпні 2018 року подаючи заяву про закінчення виконавчого провадження боржник ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» надав докази виконання 30 травня 2016 року рішення суду, тобто ще до відкриття виконавчого провадження із примусового виконання такого.
Наведене дає підстави для висновку про те, що як стягувач ОСОБА_1 , так і боржник ТзОВ «ЛЮС-ТРИ», як сторони виконавчого провадження, не виконали обов'язку щодо повідомлення в межах встановленого законодавством терміну державного виконавця про самостійне виконання ним рішення.
Зазначене порушення, на переконання колегії суддів, виключає обов'язок державного виконавця враховувати заяву боржника ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» про закінчення виконавчого провадження № 51385096 у зв'язку з виконанням рішення суду від 30.05.2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що з врахуванням відповідної заяви стягувача про повернення виконавчого документу свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови від 25.10.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу та законність висновків суду першої інстанції.
В цьому контексті, не може залишитись поза увагою апеляційного суду і те, що слідуючи доводам апеляційних скарг, на час подання заяви про примусове виконання рішення суду ОСОБА_1 (09.06.2016 року), таке зобов'язання було виконане, про що останній написав власноручну розписку, однак бажав відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, висновок районного суду про безпідставність скарги ТзОВ «ЛЮС-ТРИ» є обгрунтованим, оскільки державний виконавець діяв із дотриманням вимог законодавства.
Крім цього, з долученої до відзиву державного виконавця Берегових В.С. постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року встановлено, що цією постановою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 1340/5319/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮС-ТРИ" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд зазначив те, що ТзОВ «ЛЮС-ТРИ», як сторона виконавчого провадження, не виконало обов'язку щодо повідомлення в межах встановленого законодавством терміну державного виконавця про самостійне виконання ним рішення та вчинення державним виконавцем дій, направлених на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25 жовтня 2018 року, яка є наслідком прийняття постанови про повернення виконавчого документа від 25 жовтня 2018 року та винесена на підставі статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є правильними та ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні поданих суду доказів, відтак апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮС-ТРИ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2019 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк