14 жовтня 2019 року Справа № 160/6934/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.08.2019 року, просить: визнати дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування обмежень сумами 9 650 грн. з 01.03.2016 р. по 30.06.2016 р., 10 740 грн. з 01.07.2016 р. по 31.12.2017 р., 13 730 грн. з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р., 14 350 грн. з 01.07.2018 р. по 30.11.2018 р., 14 970 грн. з 01.12.2018 р. по 30.06.2019 р., 15 640 грн. з 01.07.2019 р. та іншими сумами десятикратного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб при нарахуванні та виплаті йому щомісячного пенсійного забезпечення неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій починаючи з 01.03.2016 р. без застосування до цих виплат постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 р., та виплачувати йому щомісячне пенсійне забезпечення в сумі, яка на момент подання позову складала 23 139,42 грн., без обмежень з необхідним перераховуванням та індексацією у відповідні до законодавства України строки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наприкінці січня 2019 року він дізнався, що розмір його щомісячних пенсійних виплат було протиправно обмежено десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, на підставі чого звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі №160/2018/19 визнано дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування обмежень граничного розміру у сумі 10 740 грн. сумою десятикратного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб при нарахуванні та виплаті позивачу, ІПН НОМЕР_1 , щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2016 протиправними. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату йому щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій починаючи з 01.03.2016 р.
Позивач також зазначив, що через неоднозначне тлумачення судового рішення від 05.04.2019 року відповідач продовжує порушувати його право на отримання двоскладової щомісячної пенсії без обмежень. Відповідач помилково вважає, що тільки обмеження виплат позивачу сумою в 10 740 грн. є протиправним. А інші обмеження, законні. Крім того, виплати згідно рішення суду від 05.04.2019 року, яке вже набрало законної сили, за період з 01.03.2016 р. до 31.12.2017 р. відповідачем пораховано невірно. Нараховано заборгованість у сумі 26 353,90 грн. замість 32 514,95 грн., а період же з 01.01.2018 р. відповідачем взагалі не взято до уваги. Враховуючи викладене, позивач знову змушений звертатися до суду з позовом.
Ухвалою суду від 29.07.2019 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.3 ст.161 КАС України.
Ухвалою суду від 15.08.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у звязку з виправленням позивачем недоліків.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем було подано відзив на позов, в якому зазначено, що з 01.03.2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації проведено перерахунок пенсій, призначених за вислугу років (льотний екіпаж). Загальний розмір нарахованої пенсії з 01.03.2016 р. становив 10 894,14 грн. Згідно з п.3 ст.27 Закону № 1058 (із змінами) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Враховуючи вищезазначене, максимальний розмір пенсії позивача до виплати з 01.03.2016 р. по 31.12.2017 р. складав 10 740 грн. Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 - 2019 роки" установлено для осіб, які втратили працездатність прожитковий мінімум з 01.01.2018 р. - 1 373 гривень, з 01.07.2018 р. - 1 435 гривень, з 01.12.2018 р. - 1 497 гривень, з 01.01.2019 р. - 1 497 грн. Враховуючи зазначене, максимальний розмір пенсії позивача до виплати з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р. складав 13730 грн, з 01.07.2018 р. по 30.11.2018 р. складав 14 350 грн, з 01.12.2018 р. по 31.01.2019 р. складає 14 970 грн. З 01.07.2019 р. по 30.11.2019 р. максимальний розмір пенсії позивача до виплати складає 15 640 грн. Відділом з питань виплати пенсії № 2 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нараховано борг за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 р. по справі №160/2018/19 у сумі 26 353,90 грн. Нарахований борг у сумі 26 353,90 грн. буде виплачено згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2019 р. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.2003 р. знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, та отримує пенсію за вислугу років (льотний екіпаж), обчислену відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.
Пенсію за вислугу років позивачу вперше було призначено в 2003 році відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, як член льотного екіпажу (пілоту). В 2007 році, після закінчення роботи позивача в авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України”, йому було перераховано розмір пенсії, яка з того часу стала двоскладовою. Надалі перерахунок здійснювався щороку в березні місяці відповідно до Постанови КМУ № 713 від 09.08.2005 р. в залежності від підвищення середньої заробітної плати в галузі економіки в країні.
31.01.2019 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявами вих.01/19 та вих.02/19, де просив надати інформацію про повний розмір його пенсії та всі її перерахування, починаючи з лютого 2016 р. по теперішній час, про всі розпорядження та інші правові акти, згідно з якими в вищезазначений період часу пенсійні виплати позивача було обмежено десятьма прожитковими мінімумами чи іншим, а також просив зробити перерахунок і надалі виплачувати йому повний розмір щомісячних виплат згідно законодавства України без обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Позивач отримав від відповідача відповіді 1903/с-07 та 1904/с-07 від 14.02.2019 р. де зазначено, що пенсію позивач отримує відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і що відповідно до постанови КМУ від 21.07.1992 р. № 418 здійснено перерахунок призначеної раніше пенсії за вислугу років та нараховано з 01.03.2016 р. пенсію у розмірі 10894,14 грн. Також було повідомлено, що згідно з п.3 ст.27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн. Тобто, розмір пенсії позивача було обмежено сумою 10740 грн. Надалі в 2017-2019 р. розмір пенсії позивача було обмежено сумами десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а саме 13 730 грн., 14 350 грн. та 14 970 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача позивач оскаржив їх до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі №160/2018/19 було визнано дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування обмежень граничного розміру у сумі 10 740 грн. сумою десятикратного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2016 протиправними та зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій починаючи з 01.03.2016 р.
Своїм листом від 18.07.2019 року №14985/08-01/26 відповідач повідомив позивачу, що доплата за період з 01.03.2016 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 26 353,90 грн. буде йому виплачена в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 та що зараз позивач отримує пенсію у розмірі 14 970 грн.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною третьою статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №788-XII) встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до ст.54 Закону №788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. №418.
Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років пункту працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 р. №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом 7 «в» Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач 01.03.2016 р. здійснив перерахунок пенсії позивачу, яка станом на момент перерахунку становила 10894,14 грн., проте з урахуванням обмеження її виплати.
Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, що набрав чинності 01.10.2011 р., максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутату України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" у 2016 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2016 року - 1074 гривні.
Згідно з п.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, згідно викладених норм, максимальний розмір пенсії у 2016-2017 роках складав 10740 грн.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 - 2019 роки" установлено для осіб, які втратили працездатність прожитковий мінімум з 01.01.2018 - 1 373 грн., з 01.07.2018 р. - 1 435 грн., з 01.12.2018 р. - 1 497 грн., з 01.01.2019 р. - 1 497 грн.
Враховуючи зазначене, максимальний розмір пенсії позивача до виплати з 01.01.2018 по 30.06.2018 р. складав 13 730 грн, з 01.07.2018 р. по 30.11.218 р. складав 14 350 грн, з 01.12.2018 р. по 31.01.2019 р. складає 14 970 грн. З 01.07.2019 р. по 30.11.2019 р. максимальний розмір пенсії позивача до виплати складає 15 640 грн., про що свідчать протоколи підсистеми призначення та виплати пенсії, які містяться в матеріалах справи.
Щодо посилань позивача на неправомірність законодавчого обмеження максимального розміру пенсії, суд звертає увагу на таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
В рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.
При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом тимчасовий максимальний її розмір, такі положення закону у спірний період неконституційними не визнавались і підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу.
Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17 та від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем було вірно обраховано та обмежено граничний розмір пенсії позивача, а отже підстав для задоволення позову немає.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з викладених вище підстав.
Згідно із ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, а тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судовий збір по справі не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма