09 жовтня 2019 року місто Київ.
Справа 756/16696/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9177/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Мараєвої Н.Є., Олійника В.І.,
секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року (ухвалене в складі судді Тітова М.Ю. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору,-
12 грудня 2017 року позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 21.05.2008 між сторонами було укладено кредитний договір № 065-2008-1591, згідно з яким банк зобов'язався надати позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 634030,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, на строк до 10.05.2028. У жовтні 2017 року, після отримання юридичної консультації, позивачу стало відомо, що при підписанні кредитного договору банком було порушено його права, оскільки договір за своїм текстом та змістом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача. Позивач вказує, що кредитний договір укладений ним під впливом обману, договір містить несправедливі умови, укладений із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, порушує принципи рівності сторін. Так, під час укладення даного договору відповідач приховав від нього повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої реальної суми кредиту. Крім того, зазначив, що перед укладенням договору йому не було надано інформацію щодо методики визначення курсу іноземної валюти та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти
Посилаючись на наведене, просив суд визнати недійним кредитний договір № 065-2008-1591 від 21.05.2008, що укладений між ним та відповідачем.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 24 квітня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказував на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням права на справедливий розгляд, є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не виконано обов'язку, щодо повної та всебічної і неупередженої перевірки всіх обставин, що є підставою для скасування судового рішення.
Також, суд позбавив його можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, чим порушив рівність процесуальних прав та обов'язків сторін, що є грубим порушенням реалізації принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог, що є конституційною гарантією , закріпленою в ст. 129 Конституції України.
Судом не розглянуто заяву про постановлення окремої ухвали щодо подання представником відповідача Куришко К.В. сфальсифікованих неправдивих документів.
Не було встановлено судом, чи був наданий банком кредит позичальнику , чи є кредитний договір укладеним, а також суд не проаналізував наданий до суду підписаний сторонами зміст кредитного договору, не з'ясував предмет кредитного договору, та не врахував те, що є факт обману і не застосував відповідні норми матеріального права.
Ухвалою від 30 травня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу та заперечень щодо заявлених скаржником клопотань в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали.
07 червня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний Іващенко І.О. в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк» який подано в строк та з дотриманням вимоги ч. 4 ст. 360 ЦПК України.
Відповідач заперечує проти змісту та вимог апеляційної скарги, та вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Щодо клопотань також заперечує, оскільки вони є необґрунтованими у розрізі матеріалів справи та вимог ЦПК України. Тому оскаржуване рішення ухвалене із дотриманням вимог та норм процесуального, матеріального права.
Зазначає, що районний суд у відповідності до ст. 263 ЦПК України та п. 1 ст. 6 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, дослідив належним чином матеріали справи та надав оцінку всім обставинам справи, якими позивач обґрунтував всі свої вимоги. а відповідач - заперечення.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник, порушуючи порядок в залі суду, відмовились надавати пояснення, продовжували заявляти відвід суду, після визнання попереднього відводу зловживанням процесуальними правами та залишення його без розгляду .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.
21.05.2008 між сторонами було укладено кредитний договір № 065-2008-1591 (на придбання майна), згідно з умовами якого банк надав позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 634030,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору складає 3201851,50 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45%, на строк до 10.05.2028, з метою придбання квартири.
13.10.2014 між позивачем та банком укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до договору. Підписанням додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на дату її укладення заборгованість позичальника за сумою кредиту складає 96644,03 доларів США.
Кредитний договір та додаткова угода до нього укладені у письмовій формі та підписані сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з п. 8.5. кредитного договору, позивач підписанням даного договору підтвердив, зокрема, що він розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти; до укладення цього договору він був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Судом встановлено, що під час укладення кредитного договору, відповідач не порушив ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також не допускав нечесної підприємницької діяльності по відношенню до позивача.
Також, позивач не довів, вчинення обману з боку іншої сторони договору.
Дослідивши надані суду першої інстанції докази, а також докази надані апеляційному суду за ухвалою суду, колегія суддів прийшла до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги з приводу не надання судом належної оцінки всім заявленим вимогам позивача, щодо порушення Закону України "Про захист прав споживачів", колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції чинній на час виникнення мпірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту,кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Те, що до укладення кредитного договору відповідачем було надано усю необхідну та передбачену чинним законодавством інформацію, підтверджується змістом п. 8.5 Кредитного договору, на якому на кожній його сторінці є підпис позивача.
Позивач підтвердив, що він ознайомлений з усією необхідною інформацією, а саме:
Найменування та місцезнаходження Кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу, умовами кредитування (зокрема щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка необхідна, ким вона здійснюється; наявності форм кредитування, коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями позичальника; типу % ставки (фіксованої, плаваючої тощо...) переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговування та погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків оцінювачів, нотаріусів тощо), (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги, (в) можливість та умови дострокового погашення кредиту, тощо.
Окрім цього, додатком № 1 до Кредитного договору № 065-2008-1591 від 21.05.2008р. : позичальнику було доведено інформацію про Перелік та вартість сукупних послуг, що надаються ;
Додатком № 2 до Кредитного договору № 065-2008-1591 від 21.05.2008р. Відповідачем було надано Позивачу інформацію про сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом згідно графіку платежів.
Згідно Додатку 2 до Кредитного договору надано інформацію по кожному періодичному платежу із розбивкою на тіло кредиту, платою за користування кредитом, комісією за надання кредиту, з зазначенням процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту, а також із зазначенням інших платежів, таких як страхування та послуги нотаріуса.
Більш того, в останньому рядку вищевказаного додатку вказано сукупну вартість кредиту із розбивкою на вищевказані частини.
Таким чином, відповідачем дотримано вимоги ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Зі змісту анкети-заяви , підписаної позивачем вбачається, що останній обрав саме схему валютного кредитування та підписуючи договір, зазначив, що йому відомі та зрозумілі валютні ризики.
Та обставина, що під час виконання кредитного договору змінився курс валют. не свідчить про те, що позивач під час його укладання не був попереджений про валютні ризики.
Крім того, зі змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України та умов договору, випливає, що відповідальність за валютніризики лежить саме на Позичальнику.
Доводи скарги про не встановлення судом факту укладення договору та отримання кредиту спростовуються виписками по особовому рахунку та меморіальним ордером, що у відповідності до положень Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України від 18.06.2003 року за № 254 є належним доказом надання позичальнику коштів .
Крім того, Банком було надано Позичальнику для ознайомлення Памятку клієнту , яку ОСОБА_1 особисто підписав 21.05.2008р. та надав Банку заяву від 21 05.2008р., якою повідомив, що він ознайомлений з умовами кредитування.(а.с.59)
Доводи апеляційної скарги з приводу вчинення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, що є самостійною підставою для визнання правочину недійсним, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Відповідно до положень указаної статті Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Позивач не навів обставин та не надав докази, які б свідчили про те, що відповідач приховав від нього інформацію, при обізнаності про яку, він не уклав би кредитного договору та не довів до відома умови договору, які встановлювали для позивача обов'язки з якими він не мав можливості ознайомитись до підписання договору.
Також, укладаючи Кредитний договір Позичальник був ознайомлений з п. 9.8 кредитного договору. Та, підписавши даний договір ОСОБА_1 підтвердив, свою згоду з умовами кредитування на умовах запропонованих Відповідачем. Факт згоди з умовами кредитування також засвідчує, часткове виконання кредитних зобов'язань позичальником. З наданих суду доказів вбачається, що станом на 2014 рік, сторони зафіксували борг 96644,03 доларівСША.
Доводи апеляційної скарги про те, що представником банку надані суду сфальшовані докази є недоведеними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права., ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А в національному законодавстві презумпцію невинуватості як один зосновоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-які вироки, рішення суду щодо встановлення факту вчинення кримінального порушення відсутні.
Доводи про порушення порядку вирішення заяви про відвід є недоведеними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що такий відвід був вирішений, ухвалою суду від 07 вересня 2018 року. ( а. с. 137-138)
Посилання на не вирішення повторного відводу не ґрунтується на Законі, оскільки ЦПК України не передбачено обов'язок суду, вирішувати повторні відводи одному й тому ж судді, з тих же підстав. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, заява повторного безпідставного відводу, який вже був вирішений є зловживанням процесуальним правом з боку сторони позивача.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що судом першої інстанції не виконано обов'язку, щодо повної та всебічної і неупередженої перевірки всіх обставин, не відповідають дійсності.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано клопотання до суду першої інстанції про витребування доказів у відповідача ( а. с. 73) , судом протокольно таке клопотання було задоволено частково (а с. 78). Аналогічне клопотання заявлено в суді апеляційної скарги (а. с. 185) та було ухвалою Київського апеляційного суду задоволено частково (а. с. 192)
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, згідно із статтею 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується ;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Поряд із цим, згідно із статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, суд першої інстанції дослідив саме ті обставини справи, що стосуються предмету позову, та ті які зобов'язаний встановити суд під час вирішення справи про визнання недійсним кредитного договору з підстав заявлених позивачем та надав обґрунтовані та законні висновки щодо них.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що суд повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, надав оцінку доказам з дотриманням норм процесуального права, рішення ухвалив з додержанням норм матеріального права, а тому скарга залишається без задоволення.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги позивач звільнений, а тому ці витрати відшкодовуються за рахунок держави. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді