Справа № 361/10395/14-ц Головуючий у 1-й інст. - Маценко Н.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1956/2019 Доповідач - Рубан С.М.
24 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Мараєва Н.Є.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2015 року, ухвалене у складі судді Маценко Н.П у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та додаткових витрат, -
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути із ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви та до закінчення навчання чи до досягнення дитиною двадцятитрирічного віку (залежно від того, яка з цих обставин настане першою); стягнути із ОСОБА_1 на свою користь додаткові витрати на оплату навчання доньки - ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченко, у розмірі 1/2 частини витрат за навчання згідно із договором про надання освітніх послуг від 12 жовтня 2012 року № 3293 до закінчення навчання чи до досягнення дитиною двадцятитрирічного віку, яка з цих обставин настане першою; стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вже сплачені додаткові витрати на оплату навчання дитини, яка продовжує навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, у розмірі 1/2 частини - 47 500 грн. згідно із договором про надання освітніх послуг від 12 жовтня 2012 року № 3293.
Посилається на те, що ОСОБА_1 ,громадянин Російської Федерації, є батьком ОСОБА_3 , однак ухиляється від надання матеріальної допомоги на її утримання. На теперішній час ОСОБА_3 навчається на контрактній основі у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і потребує матеріальної допомоги.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частки усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для особи відповідного віку, починаючи з 11 січня 2015 року до 30 червня 2017 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Посилається на те, що згідно довідки про навчання ОСОБА_3 в Київському університеті ім. Бориса Грінченка, вона навчається за рахунок державного бюджету, тобто матеріальні затрати пов'язані з оплатою навчання позивач не несе. Отримання донькою другої вищої освіти в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка не являється підставою для стягнення аліментів. Навчання доньки в Київському університеті ім. Бориса Грінченка закінчується в червні 2016 року, тому стягнення аліментів має бути лише до вказаного періоду. Суд помилково зазначив період до 30.06.2017 року, тобто до закінчення навчання в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. При визначенні розміру аліментів, судом не прийнято до уваги, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та хворі батьки, які є інвалідами другої групи та потребують його матеріальних затрат. Заробітна плата позивача та стипендія доньки, а також відсутність інших осіб на утриманні позивача надають їй можливість надавати доньці матеріальну допомогу.
Вказана апеляційна скарга вже була предметом розгляду в апеляційному суді.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2015 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року відповідно до умов Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року доручено компетентному суду Російської Федерації вручити ОСОБА_1 , який зареєстрований у Російській Федерації, за адресою: АДРЕСА_2 судову повістку про повідомлення щодо розгляду даної цивільної справи.
06 серпня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли документи, складені Радянським районним судом м. Орел (Російська Федерація) в ході виконання доручення Київського апеляційного суду про вручення судових документів ОСОБА_1 . З протоколу судового засідання від 03 квітня 2019 року вбачається, що Радянський районний суд м. Орел вручив ОСОБА_1 документи про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу до суду не надали.
В судовому засіданні 14 травня 2019 року третя особа заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що відповідач повинен платити аліменти на її утримання у зв'язку з продовженням навчання в університеті. Зазначила, що з батьком ОСОБА_1 вона не бачилась більше 20 років та на даний час матеріальної допомоги від нього ніякої не отримує.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, на час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не надав до апеляційного суду жодних заяв та письмових пояснень.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати. Термін навчання у Київському університеті імені Б.Грінченка визначений до 30.06.2016 року, у Київському національному університеті імені Т.Шевченка до 30.06.2017 року, тому аліменти підлягають стягненню до 30.06.2017 року, при цьому форма навчання на обов'язок батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання не впливає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано 28.01.2002 року.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки № 633 від 16.12.2014 року, виданою Київським університетом імені Б.Грінченка ОСОБА_3 є студенткою ІІ курсу денної форми навчання; строк навчання з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року; навчання здійснюється за кошти з місцевого бюджету.
Відповідно до довідки № 036-23 від 15.01.2015 року, виданої Київським національним університетом імені Тараса Шевченка ОСОБА_3 є студенткою 3 курсу ОКР «бакалавр» заочного відділення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; навчається на контрактній основі; термін навчання з 01.09.2012 року по 30.06.2017 року.
За умовами договору №3292 від 12.10.2012 року про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка загальна вартість освітніх послуг становить 95 000 грн.
Відповідно до довідки №02/39-26 від 23.01.2015 року, виданої бухгалтерією Київського національного університету імені Тараса Шевченка на навчання ОСОБА_3 надійшли кошти за навчання за період з 01.09.2012 року по 31.01.2015 року у загальній сумі 47 500 грн.
З довідки № 14/14-177, виданої Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції вбачається, що сума доходу позивача ОСОБА_2 за період з січня по листопад 2014 року складає 2 627,08 грн.
Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи, виданої Національною академією управління ОСОБА_2 . працює у вищому навчальному закладі, розмір її заробітної плати за період з вересня по листопад 2014 року складає 13 125 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації, отже має регулярний та стабільний дохід, є працездатним за віком та станом здоров'я.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Враховуючи спільний обов'язок батьків щодо утримання дітей, беручи до уваги наявність у відповідача малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також розмір стипендії, який отримує донька ОСОБА_3 , суд дійшов правильного висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, тому аліменти у розмірі 1/5 частини доходу є обґрунтованими та співмірними.
Стягнення аліментів належить здійснювати з 11.01.2015 року, тобто з часу настання повноліття ОСОБА_3
Термін навчання у Київському університеті імені Б.Грінченка визначений до 30.06.2016 року, у Київському національному університеті імені Т.Шевченка до 30.06.2017 року, тому суд дійшов вірного висновку, що аліменти підлягають стягненню до 30.06.2017 року, при цьому форма навчання на обов'язок батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання не впливає.
Доводи апеляційної скарги, що на утриманні відповідача знаходиться малолітній син ОСОБА_4 , колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що наявність у ОСОБА_1 дитини від другого шлюбу відповідно до законодавства не звільняє відповідача від сплати аліментів на дитину від першого шлюбу, яка потребує матеріальної допомоги від батьків на період навчання.
Доводи апеляційної скарги, що на утриманні відповідача перебувають його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є інвалідами другої групи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані твердження не підтверджені доказами відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як інваліди другої групи отримують пенсію відповідно до чинного законодавства.
Твердження скаржника, що позивач ОСОБА_2 має достатнє матеріальне забезпечення та має можливість самостійно надавати матеріальну допомогу ОСОБА_9 колегія суддів не приймає до уваги.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Апеляційним судом, як і судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 спроможний надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/5 частини усіх його доходів на період навчання доньки, доказів протилежного відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України відповідачем суду не надано.
Доводи апеляційної скарги, що після закінчення Київського університету імені Бориса Грінченка 30.06.2016 року ОСОБА_10 стане працездатною та матиме можливість займатися трудовою діяльністю колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_10 до 30.06.2017 року продовжувала навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Мараєва Н.Є.