Справа № 761/16863/14-ц Головуючий у 1-й інст. - Притула Н.Г.
Апеляційне провадження 22-ц/824/12026/2019 Доповідач - Рубан С.М.
24 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, постановлену у складі судді Притули Н.Г. у справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Начальник Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й., Начальник Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ярушевська І.І., державний виконавець Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М., державний виконавець Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Панченко І.Р. про визнання неправомірним рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірними рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві за №349/14-а від 29.08.2018 року, дії та бездіяльність начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. та державного виконавця Кириленко Д.М. щодо відмови у самостійному визначенні виконавчою службою суми аліментів, що підлягають стягненню за рішенням від 12.06.2014 року Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/16863/14ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з урахуванням змін законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину та здійснити відповідний перерахунок; у встановленні всіх джерел та обсягів всіх доходів боржника шляхом направлення відповідних запитів до Державної фіскальної служби України; при визначенні розміру аліментів та заборгованості по аліментам врахування доходів боржника в якості фізичної особи-підприємця та його ймовірних доходів від перепродажу майна - автомобілів; зобов'язати державного виконавця Кириленко Д.М. усунути допущені порушення або іншим шляхом поновити порушені права чи свободи заявника.
Посилається на те, що на виконанні у Печерському районному відділі Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення від 12.06.2014 року Шевченківського районного суду м.Києва у справі №761/16863/14ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
У зв'язку із внесенням змін до діючого законодавства щодо мінімального розміру аліментів на дитину, державним виконавцем мало бути здійснено перерахунок розміру аліментів, проте такого здійснено не було.
Листом від 29.08.2018 року начальник Печерського районного Відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовив у здійсненні перерахунку заборгованості по аліментах, у встановленні джерел доходів боржника та визначення розміру аліментів, виходячи з усіх доходів боржника.
Крім того, при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам не було враховано доходи боржника як фізичної особи-підприємця та ймовірних доходів від перепродажу автомобілів боржником. Також, ані начальник відділу державної виконавчої служби, ані державний виконавець не відреагували на звернення ОСОБА_3 з проханням здійснити запити до Державної фіскальної служби для з'ясування всіх джерел доходів боржника та в подальшому можливості здійснити перерахунок заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Визнано неправомірним рішення Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. за №349/14-а від 29.08.2018 року.
Визнано неправомірною бездіяльність Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. та державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. щодо відмови в здійсненні перерахунку мінімального розміру аліментів з урахуванням змін до законодавства; у встановленні всіх джерел та обсягів доходів боржника шляхом направлення відповідних запитів до Державної фіскальної служби України.
Зобов'язано Державного виконавця Печерського районного Відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Панченко Інну Романівну здійснити запити щодо встановлення доходів ОСОБА_1 , починаючи з 03 червня 2011 року.
В іншій частині вимог скарга залишена без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині:
«Визнати неправомірною бездіяльність Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. та державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. щодо відмови в здійсненні перерахунку мінімального розміру аліментів з урахуванням змін до законодавства; у встановленні всіх джерел та обсягів доходів боржника шляхом направлення відповідних запитів до Державної фіскальної служби України».
«Зобов'язати Державного виконавця Печерського районного Відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Панченко Інну Романівну здійснити запити щодо встановлення доходів ОСОБА_1 , починаючи з 03 червня 2011 року».
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку в частині відсутності доказів того, що державний виконавець вчинила запити для з'ясування інформації щодо доходів боржника за період часу з якого стягуються аліменти. Зазначає, що відповідними державними виконавцями у різні періоди примусового виконання рішення про стягнення аліментів від 12.06.2014 року вчинялись дії та заходи направлені на встановлення всіх видів заробітку (доходу) боржника, зокрема направлялись запити до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Регіонального сервісного центру МВС, що підтверджується матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження. За таких обставин, які підтверджують вжиття дій та заходів відповідальними уповноваженими особами, що направлені на встановлення доходів отримуваних боржником в тому числі і за минулий період, встановлення останніх місць роботи боржника, встановлення належних та відчужених транспортних засобів боржника безпідставний висновок суду про визнання неправомірною бездіяльності відповідальних уповноважених осіб Печерського РВДВС ГТУЮ в м. Києві та як наслідок зобов'язання державного виконавця здійснити запити щодо встановлення доходів ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що при здійсненні розрахунку заборгованості нараховано борг згідно з виконавчим документом, враховуючи заробітну плату боржника, отриману за місцем працевлаштування та у період безробіття, виходячи із середньомісячної зарплати по місту Києву, але не враховано доходи ОСОБА_1 , які він отримував від підприємницької діяльності в якості фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування з 08.06.2011 року по 18.01.2017 року, які є іншими видами його заробітку, про які він не повідомляв державного виконавця, не подаючи декларацію про майно та доходи. Після надання стягувачем цих доказів до відділу державної виконавчої служби згідно заяви від 29.08.2018 року, державний виконавець теж відмовився врахувати вищевказані доходи ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку заборгованості, для чого потрібно було надати відповідний запит до ДФС України про всі види та обсяги доходів, які боржник отримував помісячно з 03.06.2011 року, в тому числі в якості фізичної особи - підприємця, чим на думку стягувача, вирішив питання про часткове звільнення боржника від сплати заборгованості. Відповідальні уповноважені особи Печерського РВ ДВС повинні були надати відповідні запити до ДФС України, яка може надати вичерпну інформацію про всі види та обсяги доходів, які боржник отримував помісячно починаючи з 03.06.2011 року, в тому числі в якості фізичної особи - підприємця, чого фактично ними не було зроблено до теперішнього часу. Згідно інформаційної довідки НАІС ДДАІ МВС України від 17.07.2017 року та договору купівлі - продажу автомобіля ОСОБА_1 купив у ОСОБА_4 автомобіль за 140 000 грн. Крім того, ОСОБА_1 на підставі розписки позичив ОСОБА_4 у період з 28.01.2016 року по 01.02.2017 року 920 000 грн. Вказані обставини свідчать, що платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від сплати аліментів у повному обсязі. Крім того, на обставини, які скаржник наводить у своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зовсім не посилався при розгляді справи в суді першої інстанції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.
ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу не подали, в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що 03.08.2018 року ОСОБА_3 звернулась із скаргою до Начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. в якій просила здійснити перерахунок мінімального розміру аліментів.
10.08.2018 року ОСОБА_3 звернулась до начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. із заявою в якій просила здійснити запити до Державної фіскальної служби для отримання інформації про доходи боржника від його діяльності як фізичної особи-підприємця та відчуження автомобілів.
Листом від 29.08.2018 року Начальник Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. надав відповідь щодо вказаних звернень, в якій роз'яснив порядок стягнення аліментів, з яких доходів вони стягуються та зазначив, що заборгованість по аліментам нарахована враховуючи заробіток боржника отриманий за місцем працевлаштування та у період безробіття, виходячи із середньомісячної заробітної плати по місту Києву. Також роз'яснено право звернутись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
Принарахуванні заборгованості по аліментам мають бути враховані і інші види заробітку, якими в даному випадку можуть бути отримані доходи від здійснення підприємницької діяльності боржником та від продажу автомобілів тому ОСОБА_3 було безпідставно відмовлено у направленні запитів для з'ясування всіх видів заробітку (доходу) боржника.
Суду не надано доказів, що державний виконавець вчинила запити для з'ясування інформації щодо доходів боржника за період часу з якого стягуються аліменти; не містять таких доказів і матеріали виконавчого провадження.
Суд не погодився із зазначенням у відповіді державного виконавця щодо звернення заявниці до суду із позовною заявою про здійснення перерахунку розміру аліментів, оскільки саме державний виконавець має здійснити перерахунок заборгованості з врахуванням встановленого мінімального розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частина 2 та 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає права та обов'язки державного виконавця.
Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право сторонам виконавчого провадження, зокрема, заявляти клопотання.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Судом встановлено, що на виконанні у Печерському районному відділі Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 45414776 відкрите 12.11.2014 року на підставі виконавчого листа №761/16863/14-ц, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.06.2011 року і до досягнення сином повноліття.
08.07.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, яким внесено зміни до ст. 182 СК України.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Порядок стягнення аліментів визначено у ст.74 Закону «Про виконавче провадження», а також у статях 194-197, 274 СК України.
Згідно ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Таким чином, питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
03.08.2018 року ОСОБА_3 звернулась із скаргою до Начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві КоблошО.Й. в якій зазначала, що державним виконавцем в порушення чинного законодавства, враховуючи,що було збільшено мінімальний розмір аліментів, не було здійснено перерахунок аліментів, а тому просила здійснити перерахунок мінімального розміру аліментів.
Крім того, 10.08.2018 року ОСОБА_3 звернулась до начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. із заявою в якій просила здійснити запити до Державної фіскальної служби для отримання інформації про доходи боржника від його діяльності як фізичної особи-підприємця та відчуження автомобілів.
Листом від 29.08.2018 року за №349/14-а Начальник Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві КоблошО.Й. надав відповідь на вказані звернення, в якій було роз'яснено порядок стягнення аліментів, з яких доходів вони стягуються та зазначено, що заборгованість по аліментам нарахована враховуючи заробіток боржника отриманий за місцем працевлаштування та у період безробіття, виходячи із середньомісячної заробітної плати по місту Києву. Також роз'яснено право звернутись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
Суд не погодився із поясненням в листі щодо вірного нарахування державним виконавцем заборгованості по аліментам, так як при нарахуванні заборгованості по аліментам мають бути враховані і інші види заробітку, якими в даному випадку можуть бути отримані доходи від здійснення підприємницької діяльності боржником та від продажу автомобілівта дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 було безпідставно відмовлено у направленні запитів для з'ясування всіх видів заробітку (доходу) боржника.
Суду не надано доказів, що державний виконавець вчинила запити для з'ясування інформації щодо доходів боржника за період часу з якого стягуються аліменти; не містять таких доказів і матеріали виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець 05.07.2017 року здійснив запит до регіонального сервісного центру МВС в м.Києві щодо наявності майна зареєстрованого за боржником. Проте, у вказаному запиті державний виконавець не вимагає надати інформацію щодо автомобілів, які придбавались чи відчужувались з 03.06.2011 року.
Крім того, суду не надано доказів, що дійсно вказаний запит був направлений.
Також суд не погодився із зазначенням у відповіді щодо звернення заявниці до суду із позовною заявою про здійснення перерахунку розміру аліментів, так як саме державний виконавець має здійснити перерахунок заборгованості з врахуванням встановленого мінімального розміру аліментів.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, які виконані після набрання Законом чинності, тобто з 05.07.2017 року, в них не було здійснено перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що на даний час права заявниці поновлені, оскільки у розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 18.02.2018 року державний виконавець здійснила розрахунок з врахуванням змін до діючого законодавства.
Встановивши обставини справи, враховуючи, що в порушення вимог діючого законодавства не було здійснено перерахунок заборгованості по аліментам, не здійснено запити для з'ясування доходів боржника; водночас на даний час права заявниці поновлені щодо здійснення перерахунку заборгованості по аліментах, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги, що порушені питання щодо вжиття відповідальними особами Печерського РВ ДВС дій, направлених на встановлення джерел доходів ОСОБА_1 вже були вирішені в досудовому порядку, відповідні запити направлялись до профільних державних органів, зокрема Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України, Регіонального територіального сервісного центру МВС, тому суд безпідставно визнав неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Печерського РВ ДВС, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Скаржник посилається на відповіді на відповідні запити до Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України, однак вказані відповіді не відображають всі види та всі обсяги доходів ОСОБА_1 , які він отримував помісячно, починаючи з 03.06.2011 року, також вони не відображають всі обсяги заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував помісячно, починаючи з 03.06.2011 року. Вказані відповіді лише вказують дату, з якої почав отримувати заробітну плату ОСОБА_1 на відповідному місці працевлаштування, тому вони не являються належними доказами відповідно до статей 77-78 ЦПК України. Розпорядником даної інформації є Державна фіскальна служба, яка може надати вичерпну інформацію про всі види та всі обсяги доходів, які боржник отримував помісячно з 03.06.2011 року, у тому числі в якості фізичної особи - підприємця, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідальні уповноважені особи Печерського РВ ДВС направляли відповідні запити до Державної фіскальної служби України.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців від 05.07.2018 року ФОП ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця 08.06.2011 року, а припинено підприємницьку діяльність 18.01.2017 року. Докази, на які посилається скаржник свідчать про те, що після 18.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 припинено, однак до 18.05.2017 року, тобто до моменту припинення його підприємницької діяльності державний виконавець не подавав відповідні запити до Державної фіскальної служби України про номера рахунків, відкритих ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує бездіяльність державного виконавця щодо виконання у повному обсязі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2014 року та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.