Справа № 681/743/18
Провадження № 22-ц/4820/1365/19
09 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Садік Н.Д.,
з участю представника позивача Москалюк С.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/743/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2019 року (суддя Горгулько Н.А., повне судове рішення складено 13 травня 2019 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (тепер АТ КБ «ПриватБанк»), звертаючись до суду з вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 30 травня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним. Відповідачка у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання ОСОБА_2 не виконала, у зв'язку з чим станом на 09 грудня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 26882,07 грн, з яких: 22194,58 грн - тіло кредиту, 4101грн - відсотки за користування кредитом, 586,49 грн - пеня.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 травня 2011 року станом на 09 грудня 2018 року у розмірі 26882,07 грн, з яких: 22194,58 грн - тіло кредиту, 4101 грн - відсотки за користування кредитом, 586,49 грн - пеня та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.
ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. Суд належним чином не з'ясував причину збільшення тіла кредиту протягом розгляду справи з 7524,71 грн до 22194,58 грн. Не взято до уваги її заперечення проти позову та докази сплати станом на 01 листопада 2018 року 25565 грн кредиту.
У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
У засіданні апеляційного суду представник позивача визнала апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.
Відповідачка не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) і ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 15000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Наявність заборгованості за договором ОСОБА_2 заперечує.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
При задоволенні позову суд виходив з того, що відповідачка належним чином не виконує умови договору приєднання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитодавця.
Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог Банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
За розрахунком позивача станом на 09 грудня 2018 року за договором виникла заборгованість у розмірі 26882,07 грн, з яких: 22194,58 грн - тіло кредиту, 4101 грн - відсотки за користування кредитом, 586,49 грн - пеня.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із заяви позичальника ОСОБА_2 від 30 травня 2011 року вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, відсутні умови настання відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його повної вартості, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини укладеного договору.
Витягом з Тарифів Банку та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів Банку, з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені) та, зокрема саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Тарифів Банку і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття нею запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які наявні в матеріалах справи, не містить підпису відповідачки, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Спірні договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 позивач дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 цього Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Отже, колегія суддів вважає, що безпідставними є вимоги Банку про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом і пені, оскільки відсутній такий обов'язок в анкеті-заяві від 30 травня 2011 року, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Не підлягають задоволенню також вимоги Банку про стягнення тіла кредиту, оскільки з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, наданих позивачем, вбачається, що з урахуванням сплачених відповідачкою коштів, зарахованих кредитодавцем в погашення відсотків за користування кредитними коштами, сума погашень за наданим кредитом перевищує суму витрат кредитних коштів.
З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 і підлягають відхиленню аргументи, позивача, викладені у відзиві.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового
судового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П'єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай