15 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1524/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2019р. №0017573-5113-2103 про визначення Головним управлінням ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_1 податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018р. у сумі 50945,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0017573-5113-2103 від 15.02.2019р., яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, що є платниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018р. у сумі 50945,53 грн. Вказане рішення позивач вважає протиправним з огляду на те, що нежитлова будівля літ.-Б, яка належить позивачу за своєю характеристикою та складовими ознаками відноситься до будівель промисловості, оскільки до складу зазначеної нерухомої будівлі входять, у тому числі цехи, склади, конденсатні, вентиляційні, кладові. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до п. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України нежитлова будівля літ. Б-3, яка належить їй, не є об'єктом оподаткування.
На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого нарахований податок на на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою суду від 13.08.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 13.09.2019р. прийнято до провадження уточнену позовну заяву.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва» №22/3 від 13.07.2017 (далі - Рішення №22/3) затверджено Положення про податок на майно в новій редакції. Рішення введено в дію з 1 січня 2018 року.
Пунктом 2.2. розділу 2 Рішення №22/3 визначено що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють зокрема інші будівлі.
Підпунктом 1.1.5. Рішення №22/3 зазначено пункт 2.7 викласти в новій редакції: «2.7. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування становлять для об'єктів нежитлової нерухомості становить: Інші - 0,25 % (електронний витяг Рішення №22/3 опубліковано на офіційному сайті Миколаївської міської ради).
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-УІІІ встановлено, що у 2018 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривень.
У зв'язку із тим, що позивач є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (загальною площею - 5473,6 кв.м.), було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0017573-5113-2103 про визначення податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 50945,53 грн. (розрахунок проведено за наступним алгоритмом 3723,00 грн. * 0,25%*5473,6 кв.м.).
Твердження позивача, що «нежитлова будівля лит. Б-3 за своєю характеристикою та складовими ознаками відноситься до будівель промисловості та відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування» на думку відповідача є необґрунтованим та помилковим з огляду на те, що позивачем не надано жодного доказу того, що нежитлова будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 / 2 відноситься до будівель промисловості. Відтак, відповідач вважає, що об'єкт нерухомості (нежитлова будівля), яка на праві власності належить фізичній особі (позивачу), не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка перебуває у власності фізичної особи.
Враховуючи викладене контролюючий орган просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив зі змісту якого убачається, що позивач наполягає на задоволенні позову та зазначає, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Позивач звертає увагу, що у вказаному підпункті немає жодного посилання на те, що такі будівлі промисловості повинні належати тільки підприємствам промисловості. Позивач тлумачить цю норму таким чином, що будівлі, які можуть застосовуватись у промисловості, і є будівлями промисловості, незалежно від того, хто є їх власником. Норма не містить чіткого зв'язку між напрямком використання будівель - саме у промисловості, та його власником - належність промисловому підприємству, законодавець лише зазначає, що цільове призначення будівлі повинно бути промисловим.
З огляду на викладене позивач вважає тлумачення контролюючим органом підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України помилковим та просить задовольнити позов.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу на праві приватної власності належить нежитлова будівля, яка складається з однієї основної будівлі (Літ. Б-3) загальною площею 5473,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту на вказану будівлю поміж інших приміщень до її складу входять: цехи, склади, вентиляційні, кладові.
Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (нежитлова будівля), що знаходиться знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу будівлі входить цех, коридор, сан.вузли, вбиральні, склад, конденсат.
15 лютого 2019р. Головним управлінням ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі прийняте податкове повідомлення-рішення №0017573-5113-2103, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є платниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018р. у сумі 50945,53 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є обєктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Суд визнає, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Відповідно до Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду від 27.03.2007р. №61, яким затверджені Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв промислове підприємство - статутний суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Наведені положення дають підстави дійти до висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019р. у справі №819/818/17 та від 26.03.2019р. у справі №808/722/17.
В межах спірних відносин ці обов'язкові умови не є наявними.
Відтак, об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв , вул. Декабристів, 41 /2 , який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом було нараховане позивачу податкове зобов'язання за цим же об'єктом за 2016 рік. Відповідне податкове повідомлення-рішення позивачем також було оскаржено до суду з тих же підстав, тобто позивач наполягала на тому, що даний об'єкт підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не підлягає оподаткуванню. Однак рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2018р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018р., відмовлено у задоволенні позову. Підставою відмови у задоволенні позову також стали висновки суду про те, що об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв , вул. Декабристів, 41 /2 , який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо посилань позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.01.2018р. по справі №822/2624/16, то суд зазначає про відсутність підстав для їх врахування, оскільки обставини зазначеної справи значно відрізняються від обставин даної справи. Так, в межах справи №822/2624/16 позивачем була фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності: - код КВЕД 10.13 виробництво м'ясних продуктів (основний); код КВЕД 10.11 виробництво м'яса; - код КВЕД 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; - код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - код КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; - код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; - код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин загальною площею 2527 м2. Судами встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин, яка за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» підтверджується актом обстеження технічного стану нерухомого майна.
В даному ж випадку відсутній факт перебування будівлі промисловості у власності промислових підприємств. Крім того, відсутні докази віднесення спірної будівлі до категорії "будівель промисловості"
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України віднесно будівлі літ Б-3, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/2.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, наведені позивачем аргументи не є достатньо вагомими та підтвердженими відповідними доказами.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про правомірність прийнятого контролюючим органом рішення, а відтак і про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2019р. №0017573-5113-2103 - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 111031101