11 жовтня 2019 року справа № 580/2349/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з адміністративним позовом до Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9а, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України, код за ЄДРПОУ: 08803498, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9а, про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . місце реєстрації: АДРЕСА_2 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 01.01.2019, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом №292/975 комісії Головного управління Національної гвардії України;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України, код за ЄДРПОУ: 08803498, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-а, призначити та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . місце реєстрації: АДРЕСА_2 , одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності - другої, з 01.01.2019 у розмірі та порядку, передбаченому підпунктом 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та підпунктом 4 пункту 2 статті 16, підпунктом б статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 01.03.2019, з урахуванням проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідно п. «б», ч.1, ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на 01.01.2019) він, як інвалід ІІ групи мав право на призначення і виплату одноразової грошової допомога у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Проте, відповідач вказав, що відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, позивач вважає такі дія відповідача неправомірними.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування необхідності відмови у задоволенні позову вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Оскільки після первинного встановлення та встановленням позивачу ІІ групи інвалідності минув понад дворічний термін, тому підстав для призначенні та виплати одноразової грошової допомоги немає.
Від позивача на адресу суду 04.09.2019 надійшло заперечення на відзив, в якому зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
12 вересня 2019 року, від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач посилається на ті самі підстави, якими обґрунтовував відзив на позовну заяву.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, заперечення позивача на відзив, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 25.04.2014 наказом № 83 командира військової частини № 3027 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, капітана запасу ОСОБА_1 було зараховано для проходження служби у військовому резерві та укладено контракт про проходження служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України строком на 5 років.
07 серпня 2014 року наказом № 10 командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 - командира 1-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із скороченням штатів.
Відповідно до довідки № 238 від 05.11.2014 командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_2 капітан резерву ОСОБА_1 - командир 1-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення в період з 30.05.2014 по 08.07.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Ізюм Харківської області.
Під час виконання службово-бойових завдань позивач отримав отримав поранення мінно-вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку з лікворно-гіпертензівним та вестибулярними синдромами, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №8/С/НГ/Зв від 29.08.2014.
Відповідно до акту №26 форми Н-1 від 27.08.2014 та висновку комісії нещасний випадок по факту поранення капітана резерву ОСОБА_1 - командира 1-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 стався в період проходження служби при виконанні службово-бойових завдань, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю. За результатами спеціального розслідування по факту нещасного випадку складено акт за формою Н-5 від 27.08.2014.
Згідно з довідкою МСЕК №012424 позивачу було встановлено 25 % втрати працездатності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Комісією головного управління Національної гвардії України було прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги за травму під час виконання обов'язків служби у військовому резерві, у розмірі 25% від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб-15,225 грн.
17 лютого 2016 року медико-соціальна експертна комісія Обласної МСЕК м. Черкаси встановила позивачу III групу інвалідності (довідка № 199061 серії 12 ААА).
23 лютого 2016 року позивач подав заяву до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перерахунок раніше призначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III-ї групи інвалідності.
Комісією головного управління Національної гвардії України відповідно до п. 13, п.1, постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2015 року №691 «Про особливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності резервістам, які безпосередньо брали (беруть) участь в антитерористичній операції», було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги за інвалідність третьої групи внаслідок травми пов'язаною з виконанням обов'язків служби у військовому резерві при безпосередній участі в антитерористичній операції у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (з урахуванням раніше виплаченої суми за травму пов'язану з виконанням обов'язків у військовому резерві)-185,385грн.
28 березня 2019 року медико-соціальна експертна комісія Обласної МСЕК м. Черкаси встановила позивачу II групу інвалідності (довідка МСЕК №457369 Серії 12 ААБ).
У зв'язку з встановленням II групи інвалідності, 10.04.2019 позивач подав заяву № 1/27-Г-39 з додатками до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про проведення перерахунку раніше призначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у військовому резерві, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення.
В подальшому отримав листа з військової частини НОМЕР_1 , № 1/27-733 від 06.05.2019, в якому позивача повідомлено, що його звернення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності розглянуто, та дані документи направлені до вищого штабу для прийняття рішення щодо виплати коштів. Після надходження позитивної відповіді від Головного управління Національної гвардії України та відповідного фінансування буде виплачена грошова допомога.
20.06.2019 позивач у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України отримав відповідь за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (1/27-957-Г-39 від 19.06.2019), що Комісією Головного управління Національної гвардії України розглянуті надіслані документи та оскільки ІІ група інвалідності встановлена пізніше, ніж через два роки після встановлення третьої групи інвалідності (ІІІ група - 17.02.2016, а ІІ група 28.03.2019) правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, немає. До вказаного листа був доданий витяг з протоколу № 292/975 Комісії Головного управління Національної гвардії України.
Не погоджуючись з наведеною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Відповідно до ст. 41 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно зі ст. 3 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Розмір одноразової грошової допомоги визначено ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п. «б» ч.1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Щодо доводів відповідача з посиланням на п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що сплив 2-х річний строк з дати встановлення ІІІ-ї групи інвалідності 17.02.2016 до встановлення вищої групи інвалідності 01.03.2019, суд зазначає таке.
Пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надаючи офіційне тлумачення положень ст.58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що 01.01.2017 року надбав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Суд зауважує, що вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни групи інвалідності за часовий проміжок з 2016 по 2019 рік, оскільки це фактично означатиме, застосування зворотньої дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 01.03.2019 року і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: "1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1".
Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Дискримінація у даному випадку проявляється у тих обставинах, що особа, якій під час первинного огляду встановлена інвалідність, та яка пройшла повторний огляд на протязі дворічного строку, яким встановлено інвалідність вищої групи внаслідок хвороби, пов'язаної із проходженням військової служби має право на одноразову грошову допомогу, а яка за тих самих обставин, внаслідок тих чи інших причин пропустила дворічний строк - не має.
З огляду на вказане, що суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Вище викладена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9а, ідентифікаційний код 08803498, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Національної гвардії України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 01.03.2019 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом № 292/975 комісії Головного управління Національної гвардії України.
Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності - другої, з 01.03.2019 у розмірі та порядку, передбаченому підпунктом 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та підпунктом 4 пункту 2 статті 16, підпунктом «б» статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя С.М. Гарань