10 жовтня 2019 року
справа 373/1578/18ц
провадження № 22-ц/824/10697/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.
учасники справи:
позивач - акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року ухваленого під головуванням судді Керекези Я.І. в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У серпні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року у розмірі 22948,77 грн., яка складається з:
8187,99 грн - відсотки за користування кредитом
13531,10 грн - пеня
500,00 грн - штраф (фіксована частина)
1068,99 грн - штраф ( процента складова)
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року в задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.
Відповідач ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами та зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті Приватбанку, про що свідчить підпис відповідача на анкеті-заяві.
Відсутність підпису на Умовах та Правилах не свідчить про відсутність договірних правовідносин та відсутність заборгованості. Посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.
Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог банку
Відповідно до ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 13.07.2010 року (а.с.14).
Згідно вищезазначеної заяви ОСОБА_2 підтвердив, що він погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно п. 2.1.1.2 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору являється дата отримання картки, вказана в заяві.
Згідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому позивач повинен був надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.
Згідно з підпунктом 2.2. пункту 2 Постанови Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг надало йому право на користування банківськими послугами без укладення окремого договору.
Проте, позивачем не надано до суду доказів, чи пройшов відповідач ідентифікацію у банку, підписуючи анкету-заяву від 13.07.2010 року, унаслідок чого повторне заповнення будь-яких анкет-заяв не вимагалося.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13.07.2010 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я по-батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо. Втім, заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
В анкеті - заяві не зазначено вид кредитної картки та не вказано будь-якого кредитного ліміту, який би відповідач бажав отримувати на картку.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 13.07.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року, у відповідності до якого у відповідача, станом на 03.07.2018 року, виникла заборгованість у розмірі 22948,77 грн.
Надані розрахунки не містять підпису відповідальної особи та печатки банку.
Крім того, зазначений розрахунок не містить відомостей про отримання відповідачем кредитних коштів та нарахування банком відповідачу грошових коштів.
Тому, з цього розрахунку не можливо встановити, чи користувався відповідач кредитними коштами та вносив власні грошові кошти саме на погашення заборгованості.
Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до суду першої інстанції не надав.
Крім того Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту.
А тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач підписуючи анкету-заяву погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, з розміром відсоткової ставки. Тобто, позивачем не доведено, що між ним та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитом.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 10. 10. 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді