Справа № 367/9209/18 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2116/2019 Головуючий у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 309 КК України
08 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2019 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості укладену 14 грудня 2018 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 та відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 19.10.2015р. вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 20.11.2015р. вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі.
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
На підставі угоди про визнання винуватості призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 15 серпня 2018 року близько 15 години 30 хвилин (точний час не встановлений), перебував на території промислової зони розміщеної всередині захисної огорожі державної установи «Бучанська виправна колонія № 85», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, де останній відбуває покарання у вигляді 5 років позбавлення волі за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, та в траві під парканом захисної огорожі він побачив поліетиленовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Після чого, впевнившись, що виявлене ним є наркотичним засобом, обіг якого заборонено - метадоном, маючи умисел на незаконне повторне придбання та зберігання наркотичного засобу, для особистого вживання, без мети збуту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, правою рукою підібрав вказаний поліетиленовий згорток.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно, повторно придбав для власного вживання без мети збуту, шляхом привласнення знайденого, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - метадон, масою 0,918 г. для особистого вживання, без мети збуту.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, достовірно розуміючи, що придбане ним є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - метадоном, перебуваючи в тому ж місці в той же час, помістив знайдений ним поліетиленовий згорток, до зовнішньої правої кишені власної куртки, таким чином, почав незаконно повторно зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - метадон, масою 0,918 г. для власного вживання без мети збуту.
В подальшому, в ході огляду місця події від 15 серпня 2018 року в період часу з 19 години 25 хвилин по 19 годину 36 хвилин в приміщенні оперативної частини державної установи «Бучанська виправна колонія № 85», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, ОСОБА_7 добровільно, у присутності двох понятих видав з правої зовнішньої кишені власної куртки в яку він був одягнутий поліетиленовий згорток в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - метадон, масою 0,918 г. який він незаконно повторно придбав та зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
Сторони узгодили покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, не відбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року частково приєднати до нового покарання та призначити остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2019 року, в частині обчислення строку відбування покарання скасувати частково та постановити новий вирок, яким обчислити строк обрання запобіжного заходу саме з 15 серпня 2018 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в тексті вироку вказано, що строк відбування покарання обчислюється з 01 квітня 2019 року, тобто з дня винесення вироку, що на його думку, не відповідає чинному законодавству України.
Так, з урахуванням того, що на момент вчинення даного кримінального проступку, він відбував покарання в місцях позбавлення волі, саме з причин проведення досудового та судового слідства, його було етаповано до СІЗО м. Києва, а отже строк відбування покарання мав би рахуватися саме з дати його прибуття до Київського СІЗО або з моменту вчинення кримінального проступку.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити, думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування і дослідженими в судовому засіданні та не оспорюється в апеляційних скаргах.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що на час розгляду даного кримінального провадження його було етаповано до СІЗО, а отже строк відбування покарання мав би рахуватися саме з дати його прибуття до Київського СІЗО або з моменту вчинення кримінального проступку - є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України обвинувачений ОСОБА_7 вчинив відбуваючи покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року.
Таким чином, враховуючи, що в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 обрався лише 01 квітня 2019 року, суд першої інстанції правильно вказав про обчислення строку відбування покарання останньому з 01 квітня 2019 року, тобто фактично з моменту обрання запобіжного заходу.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді, колегією суддів не встановлено, а тому вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2019 року, стосовно нього - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
1.__________________ 2. __________________ 3. __________________