Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 610/4144/16-ц
провадження № 61-29492св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач 1 - ОСОБА_2 ,
відповідач 2 - ОСОБА_3 ,
відповідач 3 - Вербівська сільська рада Балаклійського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області в складі судді Тімонової В. М. від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В. від 05 липня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок незаконним, свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями нікчемним і визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що його дід ОСОБА_5 1909 року народження, і баба ОСОБА_6 , 1912 року народження, перебуваючи у шлюбі, на земельній ділянці АДРЕСА_1 в 1937 році побудували хатину (мазанку). Правовстановлюючих документів на земельну ділянку і хату не було і не має на теперішній час. 27 липня 1967 року його батьки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб. Перебуваючи у шлюбі, його батьки за грошові доходи і особистою працею в 1969 - 1971 роках на місці хати (мазанки) збудували новий капітальний житловий будинок з господарськими будівлями. Збудований будинок був спільною сумісною власністю його батьків. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його дід ОСОБА_5 , баба ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя ОСОБА_6 отримала на своє ім'я свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке було видано на підставі свідоцтва виконкому Вербівської сільської ради від 06 лютого 1989 року. Позивач указував, що зазначене свідоцтво порушує його спадкові права, оскільки цей будинок фактично був спільною сумісною власністю його батьків - ОСОБА_2 і ОСОБА_7 . У встановлений законом строк він звернувся до Балаклійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги. Спадкоємцями першої черги також є чоловік мами (відповідач) ОСОБА_2 , який теж прийняв спадщину після смерті дружини, бо постійно проживав з нею до її смерті, та донька (відповідач) ОСОБА_3 , яка проживала окремо і заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавала. Інших спадкоємців немає. Вважав, що батько - відповідач ОСОБА_2 є фактичним власником 2/4 частин житлового будинку і успадкував ј частину будинку за законом, тобто всього батькові належить ѕ частин будинку, а відповідно він повинен успадкувати ј частину житлового будинку. Однак у видачі свідоцтва про право власності на частку будинку йому було відмовлено постановою державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори 12 грудня 2016 року. Крім того вказував, що його батько ОСОБА_2 і сестра ОСОБА_3 в цілях позбавлення його майнового права (об'єкт спадкування), під час розгляду цивільного провадження в суді, знаючи про заявлені ним права, навмисно 24 січня 2017 року уклали договір дарування всього спірного житлового будинку, тим самим порушили його конституційне право і заволоділи його майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 71 ЦК УРСР.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові за пропуском строку позовної давності, зазначив про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами встановлено і ним доведено факт незаконності і недійсності свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківського округу 07 квітня 2000 року, видане на підставі незаконного заповіту і свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак суд помилився із застосуванням норм матеріального права про наслідки спливу позовної давності, оскільки заповіт баби ОСОБА_6 від 31 березня 1998 року, позивач не знав і не міг дізнатися з огляду на нотаріальну таємницю. Про отримання батьком позивача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач також не знав і не міг дізнатись, бо батько приховав усі документи на садибу. Доказом цього є складання ОСОБА_7 , яка вважала себе співвласником будинку, заповіту від 13 грудня 2012 року на користь доньки позивача. ОСОБА_7 дізнався із розповіді покійної матері ОСОБА_7 , що вона з батьком будувала житловий будинок і вважала себе співвласником. Доказом цього є показання свідка ОСОБА_9 і пояснення відповідача ОСОБА_2
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2-17 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 610/4144/16-ц з Балаклійського районного суду Харківської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що предметом спору є житловий будинок АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності на який 06 лютого 1989 року було видано на імя ОСОБА_6 , яка є бабусею позивача.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суди попередніх інстанцій визнали, що свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане виконкомом Вербівської сільської ради 06 лютого 1989 року на ОСОБА_6 порушувало права батьків позивача, оскільки встановлено, що спірний будинок будувався подружжям ОСОБА_2 за їх кошти під час перебування у шлюбі.
Суди відмовили в задоволенні позову, оскільки в силу статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Як передбачено статтею 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторони.
Із клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач не звертався, будь-яких доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску ним строку суду не надано, а тому суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності.
Правильно судами попередніх інстанцій відхилено доводи позивача про те, що позивач звернувся в межах трирічного строку з моменту коли дізнався про порушення свого права, оскільки заявлені ним вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок 1989 року та від 2000 року ґрунтуються на спадкуванні цих прав після смерті його матері, ОСОБА_7 , яка знала про те, що ОСОБА_6 була власницею будинку і не заперечувала , що заповіт було складено на користь відповідача ОСОБА_2 . Так, заповіт був зареєстрований за № 670 від 13 грудня 2012 року у Вербівській сільській раді від імені ОСОБА_7 , був відмінений нею згідно заяви від 13 травня 2014 року. Після державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами 22 червня 2000 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Балаклійською державною нотаріальною конторою 07 квітня 2000 року, інформація про власника є публічною, всі зацікавлені особи з цієї дати мають можливість отримати цю інформацію, і тому презумується, що строк позовної давності для ОСОБА_7 , а також і для позивача, як її спадкоємця, чиї права в даному випадку є порушеними від прав спадкодавця, почав спливати трирічний строк позовної давності.
Щодо позовних вимог про визнання нікчемним правочину - договору дарування усього житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Подольською О. Д. суд виходив з наступного.
Як убачається з договору дарування, посвідченого 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Подольською О. Д., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що укладаючи договір дарування вищевказаного житлового будинку 24 січня 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідомо і з прямим умислом порушили його конституційне право власності, передбачене статтею 41 Конституції України, і незаконно заволоділи його майном, яке відчужили без його волі.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
На момент укладення договору дарування спірного житлового будинку позивач ОСОБА_7 права власності на спірне нерухоме майно не мав, відчужуваний житловий будинок був особистою приватною власністю дарувальника ОСОБА_2 , а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладаючи цей договір конституційного права позивача не було порушено, у зв'язку із чим суди відмовили в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун