Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 761/22385/16-ц
провадження № 61-47863св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
представники позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
відповідач - ОСОБА_7 ,
представник відповідача - ОСОБА_9,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Музичко С. Г., Рубан С. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав, а ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 2 488 000 грн зі сплатою 16,5% річних за користування кредитними коштами з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 28 грудня 2017 року.
Однак ОСОБА_7 свої зобов'язання перед банком не виконував і станом на 14 жовтня 2010 року заборгованість за кредитом становила
3 374 941 грн 54 коп. Частково зазначена заборгованість була погашена внаслідок виконання рішення суду, за яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належав іпотекодавцю ОСОБА_8 . Крім того, банк звертався з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року. Указаний позов було частково задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 861 400 грн.
Посилаючись на викладене, ПАТ «Державний ощадний банк України» просив суд стягнути з ОСОБА_7 571 275 грн 76 коп. - тіло кредиту; 137 678 грн 78 коп. - пені; 1 069 192 грн 60 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом; 3 % річних від простроченої суми заборгованості за договором - 159 929 грн 53 коп., а всього -
1 938 076 грн 67 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у складі судді Притули Н. Г. у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що обов'язок доведення розміру заборгованості покладається саме на позивача. Позивач не надав детальний розрахунок заборгованості, а суд позбавлений можливості встановити фактичну заборгованість за кредитом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь
ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 571 276 грн 63 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_7 та касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва
від 12 жовтня 2017 року скасовано. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 про стягнення тіла кредиту в розмірі 571 276 грн 63 коп. У частині вирішення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до
ОСОБА_7 про стягнення пені, інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості та 3 % річних справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня
2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року в частині вирішення вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» інфляційні втрати та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 16 червня 2013 року до 30 січня 2016 року у розмірі 634 869 грн 61 коп., з яких інфляційні втрати складають 523 886 грн 77 коп., а 3 % річних 110 982 грн 84 коп. У іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовлено.
У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 137 678 грн 78 коп., яка нараховувалась станом на 05 жовтня 2009 року відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до пункту 7.8. кредитного договору сторони домовились відповідно до положень статті 259 ЦК України про збільшення позовної давності до трьох років для всіх грошових зобов'язань. Оскільки з позовом, який є предметом цього судового розгляду позивач звернувся 16 червня 2016 року, то вимоги позивача про стягнення пені, яка нараховувалась банком до 05 жовтня
2009 року заявлені з порушенням позовної давності, що є підставою відповідно до статті 267 ЦК України для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, з розрахунку позивача, долученого до позовної заяви вбачається, що останній просив стягнути суми, передбачені статтею 625 ЦК України за період з 31 січня 2013 року до 30 січня 2016 року. Разом з тим з позовною заявою до суду позивач звернувся 16 червня 2016 року, з огляду на трирічну позовну давність, передбачену законом та договором, та заяву відповідача про застосування позовної давності, задоволені можуть бути лише вимоги за період з 16 червня 2013 року до 30 січня 2016 року (межі заявлених позовних вимог).
Порахувавши суму інфляційного збільшення та 3 % річних, через невиконання боржником грошового зобов'язання по тілу кредиту та відсоткам, апеляційний суд встановив, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто інфляційні втрати у розмірі 523 886 грн 77 коп. та 3 % річних у розмірі 110 982 грн 84 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ПАТ «Державний ощадний банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року у розмірі 1 366 800 грн 91 коп.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу за позовом
ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом цього позову є стягнення різниці заборгованості за кредитним договором, яка виникла після фактичного виконання рішення судів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за мінусом сум, стягнутих рішенням Апеляційного суду м. Києва
від 30 вересня 2014 року, тому про розмір непогашених вимог банк дізнався лише після фактичного виконання рішення суду, проведення торгів та реалізації предмета іпотеки, а саме у вересні 2014 року. Тому банк вважав, що саме з цього періоду, відповідно до вимог статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності.
На ту обставину, що банком продовжувалось нарахування відсотків, а
11 вересня 2014 року відбулось не повне, а лише часткове погашення заборгованості по сплаті відсотків, суд уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині нарахованих банком після
11 вересня 2014 року інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_7 на касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого з урахуванням положень додаткового договору № 1
від 17 червня 2009 року, банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі
2 487 999 грн 13 коп. зі сплатою 16,5 % річних, строком на 10 років, при цьому дата остаточного погашення кредиту визначена не пізніше 28 грудня 2017 року (пункт 1.1.1., 1.1.5 договору).
28 грудня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір з метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальника, що випливає з кредитного договору від 28 грудня 2007 року. Предметом іпотеки за вказаним договором було нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (пункт 1.1.2 договору іпотеки), договірна вартість становила 3 555 200 грн (пункт 1.4 договору іпотеки).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2011 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва
від 21 червня 2012 року, було звернуто стягнення на указаний предмет іпотеки.
У зв'язку із реалізацією предмета іпотеки були зараховані кошти на погашення заборгованості у розмірі 2 380 900 грн, з яких: 1 631 636 грн 37 коп. - зараховано на погашення тіла кредиту; 749 263 грн 63 коп. - зараховано на погашення відсотків за користування кредитом.
Після зарахування коштів за рахунок іпотечного майна залишилась заборгованість у розмірі: тіло кредиту - 856 362 грн 76 коп. та пеня -
137 678 грн 78 коп.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року у загальному розмірі 3 846 242 грн 60 коп.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року було змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року та зменшено розмір стягнутої суми з 3 846 242 грн 60 коп. до 861 400 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня
2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18, згідно якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, виконавши вимоги частини п'ятої статті 411 ЦПК України про те, що висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, і врахувавши висновки постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що оскільки рішення судів про дострокове стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту є невиконаними, то позивач має право вимагати від позичальника сплатити кошти, які передбачено у статті 625 ЦК України. Із позовною заявою до суду позивач звернувся 16 червня 2016 року, з огляду на трирічну позовну давність, передбачену законом та договором, та заяву відповідача про застосування позовної давності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволені можуть бути лише вимоги за період з 16 червня 2013 року до 30 січня 2016 року (межі заявлених позовних вимог).
Доводи касаційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович