Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 405/5609/16-ц
провадження № 61-30939св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач-1 - публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,
відповідач-2 - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представники відповідача-2: Нестерко Ігор Олександрович, Басуріна Анна Миколаївна ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І. М. від 12 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Чельник О. І. від 06 липня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про припинення договору поруки.
Позовна заява мотивована тим, що 02 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1003/0908/45-012, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 32 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних, терміном повернення до 02 вересня 2038 року. Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між ВАТ «Сведбанк»та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1003/0908/45-012-Р-2, за умовами якого останній зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання за кредитним договором.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № 1003/0908/45-012.
Посилаючись на те, що процентна ставка за основним зобов'язанням, за виконання умов якого він поручився, була збільшена без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, просив визнати договір поруки від 02 вересня 2008 року № 1003/0908/45-012-Р-2 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Крім того, посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку пред'явлення до нього як поручителя вимоги від дня настання строку виконання основного зобов'язання, що в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України також свідчить про припинення поруки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненою поруку за договором поруки від 02 вересня 2008 року № 1003/0908/45-012-Р-2, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника, зокрема збільшення процентної ставки за кредитним договором, відбулась без згоди поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України.
Крім того, установивши, що у 2013 році ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителя про дострокове стягнення кредитної заборгованості, тим самим змінивши строк виконання основного зобов'язання, суд виходив із наявності передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України підстав для припинення поруки, оскільки з позовом до поручителя банк звернувся лише у липні 2016 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки без згоди поручителя було збільшено фіксований щомісячний платіж на 0,98 дол. США, то висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України відповідають вимогам закону. Обґрунтованими є висновки суду і про наявність правових підстав для припинення поруки відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки банк не звернувся до поручителя після спливу шестимісячного строку з дня виконання основного зобов'язання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи; не врахували, що у пункті 11 договору поруки сторони погодили, що всі зміни до основного зобов'язання погоджуються між позичальником та поручителем самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни. Збільшення фіксованого щомісячного платежу на 0,98 дол. США не свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя, тому підстави вважати поруку припиненою відповідно до частини першої статті 559 ЦК України немає.
Крім того, договір поруки в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України з урахуванням необхідності сплати щомісячних платежів, визначених пунктом 3.1.1. кредитного договору не є припиненим, оскільки строк дії кредитного договору, на забезпечення виконання якого було укладено договір поруки, встановлений до 02 вересня 2038 року включно. Пред'явлення у 2013 році позову до боржника та поручителя не свідчить про зміну строку виконання основного зобов'язання, оскільки будь-якої додаткової угоди, як це передбачено пунктом 11.2 кредитного договору, щодо зміни строку повернення кредиту сторони не укладали.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 405/5609/16-ц з Ленінського районного суду м. Кіровограда. Зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 02 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1003/0908/45-012, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 32 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних, терміном повернення до 02 вересня 2038 року.
Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між ВАТ «Сведбанк»та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1003/0908/45-012-Р-2, за умовами якого відповідач зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання за кредитним договором.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № 1003/0908/45-012.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на приписи частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просив визнати його поруку припиненою, оскільки без його згоди було збільшено обсяг відповідальності та кредиторпротягом шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не пред'явив до нього вимоги, що також свідчить про припинення договору поруки.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника (пункт 10) не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору від 02 вересня 2008 року № 1003/0908/45-012 строк дії договору встановлено до 02 вересня 2038 року.
У пункті 9.1. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк у квітні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» використало право вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2013 року у справі № 392/1017/13-ц позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Тобто, реалізувавши своє право на повернення кредиту достроково, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, який настав з квітня 2013 року.
У передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) шестимісячний строк, кредитор вимогу до поручителя не пред'явив.
Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що порука ОСОБА_1 є припиненою відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є правильними.
Неправильні висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення поруки у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок підвищення процентної ставки та збільшення фіксованого щомісячного платежу не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки порука є припиненою в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ці висновки не вплинули на правильне по суті рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 11 вересня 2017 року було зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун