Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 542/676/16-ц
провадження № 61-16201 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О.М. (суддя-доповідач), Сакари Н.Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратура Полтавської області;
представник Державної казначейської служби України - Ніколаєнко Олена Миколаївна, представник прокуратури Полтавської області - Хутченко Яна Олександрівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Ткаченко Анни Михайлівни - на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року,додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2016 року у складі судді Гаврилюка О. І. та рішення апеляційного суду Полтавськоїобласті від 10 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Акопян В. І., Абрамова П. С., Лобова О. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратури Полтавської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що слідчим слідчого відділу Новосанжарського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області (далі - СВ Новосанжарського відділення поліції ГУНП у Полтавській області) за погодженням з прокуратурою Полтавської області 21 серпня 2015 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, як умисні дії, що виразилися в ухиленні від призову за мобілізацією.
Зазначав, що належить до релігійної громади «Церква Христа Спасителя», тому згідно до своїх релігійних переконань, не може виконувати обов'язки військової служби. Розгляд кримінальної справи тривав з вересня 2015 року по січень 2016 року.
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року, його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Вказував, що кримінальне переслідування тривало із 21 серпня 2015 року по 14 квітня 2016 року. За цей часдіями досудових органів йому спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях з приводу притягнення його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого порушені його нормальні життєві зв'язки та стосунки з оточуючими людьми, що перешкоджало його звичайному способу життя.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути на його користь 11 272 грн 58 коп. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.Стягнуто на користь ОСОБА_1 11 272 грн 58 коп. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 5, 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що слідчим СВ Новосанжарського відділення поліції ГУНП в Полтавській області за погодженням з прокуратурою Полтавської області 21 серпня 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, як умисні дії, що виразилися в ухиленні від призову за мобілізацією.
Позивач належить до релігійної громади «Церква Христа Спасителя», тому згідно до своїх релігійних переконань, не може виконувати обов'язки військової служби. Розгляд кримінальної справи тривав з вересня 2015 року по січень 2016 року.
22 січня 2016 року вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року, позивача визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Суд вважав, що внаслідок дій з боку Новосанжарського відділення поліції ГУНП в Полтавській області, прокуратуриПолтавської області, які виразилися в незаконному притягненні до кримінальної відповідальності, справило на позивача негативний морально-психологічний вплив. Відтак позивачу такими діями спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях з приводу притягнення його до кримінальної відповідальності, порушенні його життєвих зв'язків та нормального способу життя.Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 11 272 грн 58 коп., суд виходив із розміру мінімальної заробітної плати та із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року апеляційні скарги прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України відхилено. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року залишено без змін. Додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2016 року змінено, стягнуто з прокуратури Полтавської області, Головного управління національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України по 183,73 грн з кожного в дохід держави.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено зміст спірних правовідносин, дана належна оцінка доказам у справі, а висновок суду про обов'язок держави відшкодувати моральну шкоду, заподіяну тривалим необґрунтованим кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи. Посилаючись на приписи статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників,затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим стягнення на користь позивача 11 272 грн 58 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2016 року представник Державної казначейської служби України - Ткаченко А. М. - подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у позивача не виникло. Вважала, що наявність кримінальної справи не є підставою для відшкодування шкоди. Позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, її розмір. Зазначала, що необґрунтованим є і стягнення судових витрат, оскільки по даній категорії справ органи казначейської служби звільнені від сплати судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 542/676/16-ц із Новосанжарського районного суду Полтавської області.
Зупинено виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року та Рішенням апеляційного суду Полтавськоїобласті від 10 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щослідчим СВ Новосанжарського відділення поліції ГУНП в Полтавській області за погодженням з прокуратурою Полтавської області 21 серпня 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, як умисні дії, що виразилися в ухиленні від призову за мобілізацією.
Позивач належить до релігійної громади «Церква Христа Спасителя», тому згідно до своїх релігійних переконань, не може виконувати обов'язки військової служби. Розгляд кримінальної справи тривав з вересня 2015 року по січень 2016 року.
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Кримінальне переслідування позивача тривало із 21 серпня 2015 року по 14 квітня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника Державної казначейської служби України - Ткаченко А. М. - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Судами встановлено, що слідчим СВ Новосанжарського відділення поліції ГУНП в Полтавській області за погодженням з прокуратурою Полтавської області 21 серпня 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, як умисні дії, що виразилися в ухиленні від призову за мобілізацією. Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 21 серпня 2015 року по 14 квітня 2016 року, у зв'язку з чим йому завдано моральної шкоди, розмір якої судами визначено з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання касаційної скарги на те, що протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у позивача не виникло, безпідставні, так як незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
Доводи касаційної скарги щодо визначеного судом розміру моральної шкоди стосується переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Ткаченко Анни Михайлівни - залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016року,додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2016 року у зміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Полтавськоїобласті від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 червня 2016року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович