Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 202/821/16-ц
провадження № 61-781св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни назви акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Скрипник О. Г., від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П., від 05 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 квітня 2010 року банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 1 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач вказав, що він належним чином виконав свої зобов'язання та відкрив відповідачеві картковий рахунок, натомість відповідач умови договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23 259,47 грн, яка складається з: 1 899,71 грн - заборгованості за кредитом; 16 695,98 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 080,00 грн - заборгованості за пенею та комісією; 500, 00 грн - штрафу (фіксована частина); 1 083,78 грн - штрафу (процентна складова).
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором
від 26 квітня 2010 року у розмірі 23 259,47 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду з порушенням строку позовної давності, про поновлення якого не просив, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги стосовно того, що термін дії кредитної картки, наданої відповідачу, закінчився у квітні 2014 року, оскільки зазначене не підтверджується належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про пропуск банком строку позовної давності, оскільки відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці. Строк дії картки встановлений до квітня 2014 року, тому перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця строку дії картки. Банк звернувся до суду з цим позовом 09 лютого 2016 року, а відповідач не спростувала строк дії картки.
Судові рішення оскаржуються лише у частині застосування судами попередніх інстанцій наслідків спливу строків позовної давності, а тому в іншій частині в силу статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
27 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 квітня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 1 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана 26 квітня 2010 року анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у анкеті-заяві.
Банк відкрив відповідачу картковий рахунок, проте відповідач умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на січень 2016 року виникла заборгованість перед банком у розмірі 23 259,47 грн, яка складається з: 1 899,71 грн - заборгованості за кредитом; 16 695,98 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 080,00 грн - заборгованості за пенею та комісією; 500 грн - штрафу (фіксована частина); 1 083,78 грн - штрафу (процентна складова).
Останній платіж у рахунок погашення кредитних зобов'язань був здійснений відповідачем 13 лютого 2012 року.
Відповідач 17 січня 2017 року подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості було здійснено відповідачем 13 лютого 2012 року, а із позовом до суду банк звернувся 10 лютого 2016 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявила сторона спору. Строк позовної давності умовами кредитного договору не збільшувався, а тому й підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи касаційної скарги, які зводяться лише до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск банком строку позовної давності, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).
За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович