Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 638/14536/16-ц
провадження № 61-19648 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - прокуратура Полтавської області;
представник відповідача - Мельничук Олена Анатоліївна;
третя особа - слідчий прокуратури Полтавської області Сорокін Ігор Володимирович;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року у складі судді Рибальченко Л. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шаповал Н. М., Кіпенка І. С., Хорошевського О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області, третя особа - слідчий прокуратури Полтавської області Сорокін І. В. про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що в провадженні слідчого прокуратури Полтавської області знаходиться кримінальне провадження 42016000000000211 відносно колишніх керівників прокуратури Полтавської області. Слідчим у вказаному кримінальному провадженні відмовлено у визнанні його потерпілим. Через чисельні незаконні та невмотивовані процесуальні рішення слідчого прокуратури Полтавської області він був змушений протягом 9 місяців звертатись до судів для оскарження таких рішень, що завдало йому значних моральних страждань.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 522 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної посадовою особою у результаті прийняття незаконних рішень та протиправної триваючої бездіяльності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Сам факт неприйняття слідчим процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, проте позивач не надав доказів завдання йому відповідачем моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Сам факт неприйняття слідчим процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, проте позивач не надав доказів завдання йому відповідачем моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що через чисельні незаконні та невмотивовані процесуальні рішення слідчого прокуратури Полтавської області у кримінальному провадження 42016000000000211він був змушений протягом 9 місяців звертатись до судів для оскарження таких рішень, що завдало йому значних моральних страждань, а тому вважав, що на підставі статті 1172, частини шостої 1176 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 638/14536/16 з Дзержинського районного суду м. Харкова.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 14 січня 2016 року в провадженні слідчого прокуратури Полтавської області знаходиться кримінальне провадження № 42016000000000211 за ознаками, передбаченими частиною першою статті 364 КК України у відношенні посадових осіб прокуратури Полтавської області.
Постановою від 12 лютого 2016 року слідчим прокуратури Полтавської області Сорокіним І. В. у визнанні ОСОБА_1 потерпілим відмовлено.
Ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року зазначену постанову слідчого скасовано.
Постановою слідчого прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. від 28 квітня 2016 року кримінальне провадження № 42016000000000211 за ознаками, передбаченими часиною першою статті 364 КК України закрито.
Ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. про закриття кримінального провадження № 42016000000000211 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Октябрьського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 28 квітня 2016 року.
Постановою про проведення процесуальних дій на іншій території від 09 вересня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016000000000211 від 14 січня 2016 року слідчому відділу прокуратури Харківської області доручено вручити ОСОБА_1 пам'ятку про права потерпілого та провести допит в якості потерпілого.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що оскарження позивачем процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а задоволення його вимог про визнання потерпілим є достатньою сатисфакцією.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання касаційної скарги на часину шостої статті 1176 ЦК України безпідставні, оскільки шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16. Разом з тим позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович