09 жовтня 2019 року м. Київ
Справа № 22-11942 Головуючий у1-й інстанції - Ковальчук Л. М.
Унікальний № 369/12131/17 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Андрощука Юрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 пред'явив в суд позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 119 145 грн. 83 коп. та моральної шкоди в розмірі 13 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 вересня 2017 року приблизно о 14:22 год. по вул. Б. Хмельницького в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобілів «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Сеат», з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач отримав тілесні ушкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року № 369/10293/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП по факту ДТП 11 вересня 2017 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» за Полісом № АК/4165350, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 0 грн.
Відповідно до звіту № 41/17 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 22 вересня 2017 року позивачу завдано матеріальний збиток у розмірі 216 896 грн. 33 коп.
Крім цього, позивачем понесені витрати на проведення оцінки матеріального збитку 800 грн., послуги евакуації 580 грн.
Позивач також зазначав, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у його особистих стражданнях, завдання йому тілесних ушкоджень, докладання зусиль для відновлення та захисту своїх прав, тривалого часу не використання свого автомобіля за місцем своєї роботи.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 41 504 грн. 72 коп., завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1 873 грн. 97 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Андрощук Ю. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.209-211).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга адвоката Андрощука Ю.П. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При ухваленні рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
11 вересня 2017 року приблизно о 14:22 год. по вул. Б. Хмельницького в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобілів «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Сеат», з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року № 369/10293/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП по факту ДТП 11 вересня 2017 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» за Полісом № АК/4165350, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000 грн., майну становить 100 000 грн., франшиза - 0 грн.
Відповідно до звіту № 41/17 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 22 вересня 2017 року ринкова вартість автомобіля позивача становить 216 896 грн. 53 коп., а вартість відновлювального ремонту складає 354 296 грн. 53 коп.
У зв'язку із цим зазначено, що матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Сеат Леон» з номерним знаком НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка виникла 11 вересня 2017 року, складає 216 896 грн. 33 коп., що дорівнює ринковій вартості автомобіля.
Вартість автомобіля позивача після ДТП (вартість залишків) складає 76 771 грн. 61 коп., що вбачається з консультації № 157-ф/17 від 15 вересня 2017 року.
Згідно Розрахункової квитанції серія АБЖА № 888510 за оцінку матеріального збитку після ДТП було сплачено 800 грн.
Згідно Квитанції № 008547 від 11 вересня 2017 року за транспортні послуги було сплачено 580 грн.
Відповідно до Фіскальних чеків від 12 вересня 2017 року, від 13 вересня 2017 року було сплачено 69 грн. 50 коп. за медикаменти та 800 грн. за МРТ головного мозку відповідно.
За встановлених обставин, ураховуючи правову позицію Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, районний суд дійшов висновку, що матеріальна шкода, не охоплена лімітом відповідальності страховика, ТДВ "СК "Мотор-Гарант", - в розмірі 41 504 грн. 72 коп. (216 896,33 - 76 771,61 = 140 124,72 - 100 000 = 40 124, 72 + 800 (витрати за оцінку матеріального збитку) + 580 (транспортні послуги)), підлягає стягненню з відповідач на користь позивача.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для часткового задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.202-204).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Згідно зі ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Матеріали справи свідчать, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» відповідно до Полісу № АК/4165350 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200 000 грн. та майну - 100 000 грн., франшиза - 0 грн.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Згідно ст. 999 цього Кодексу передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 196.1-IV).
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-ІУ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як зазначено в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пунктів 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом безпідставно не враховано копію рахунку торгово-сервісного центру «Бінго» та висновки експертизи ФОП «Палківський», не можуть бути прийняті у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
По-перше, у розпорядженні суду відсутні докази, що наданий відповідачем на підтвердження своїх заперечень рахунок на оплату № 9 від 03 березня 2018 року на суму 71 915 грн. (а.с.137) містить перелік усіх робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля після ДТП 11 вересня 2017 року. У суду також відсутні докази, що указаний рахунок був оплачений позивачем і тому може бути доказом фактично понесених витрат. Штамп з відміткою про оплату тощо на рахунку відсутній.
По-друге, визначений Звітом № 149-ф/17 ОСОБА_3 розмір вартості матеріального збитку 193 863 грн. 05 коп. підлягає відшкодуванню позивачу винною особою в сумі, що не покривається страховою виплатою, без відрахування вартості автомобіля після ДТП (193863,05 - 100000 = 93863,05), оскільки це положення щодо фізичного знищення автомобіля стосується лише правовідносин потерпілого зі страховиком. Водночас у правовідносинах потерпілого із заподіювачем шкоди діють положення ст. 1192 ЦК України. Той факт, що позивач, діючи на власний розсуд, не оскаржив рішення суду про відмову в позові на суму 76 771,61 (вартість автомобіля після ДТП) не може бути перешкодою для апеляційного суду при визначенні розміру збитків виходячи з указаного Звіту. Однак, ураховуючи принцип пропорційності у цивільному судочинстві у контексті тієї обставини, що рішення суду в частині відмови у задоволенні цієї частини позову позивачем не оскаржується, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення відомостей означеного Звіту в основу рішення.
Аргументи відповідача про те, що вказаний ним розмір збитків було визнано позивачем як під час судового засідання так і у відповіді на відзив (а.с.180-183), відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Сторона вдається до перекручування обставин, оскільки те визнання, на яке посилається відповідач, фактично є пропозицією позивача щодо укладення мирової угоди на підставі взаємних поступок, яка не була прийнята відповідачем.
Аргументи відповідача про те, що автомобіль «Сеат», всупереч висновкам про вартість відновлювального ремонту у розмірі 354 296 грн. 53 коп., було відновлено та розмір збитків має рахуватись на підставі рахунку-фактури зробленим за таким відновленням, є прийнятними, оскільки вказані твердження не доведені допустимими - письмовими, доказами. Як вже зазначено вище, у суду відсутні докази, що рахунок на оплату № 9 від 03 березня 2018 року на суму 71 915 грн. (а.с.137) був оплачений позивачем і тому може бути доказом фактично понесених ним витрат на відновлення пошкодженого автомобіля.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення моральної шкоди, оскільки у задоволенні вимог про відшкодування витрат пов'язаних з ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП судом відмовлено, а тому немає підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням та діагностикою у розмірі 869 грн. 50 коп., районний суд вказував, що розмір таких витрат знаходиться у межах ліміту відповідальності за страховим полісом № АК/4165350 та відмовив у задоволенні вимог в цій частині лише з цих підстав.
Натомість, моральні страждання не полягають лише в ушкодженні здоров'я та при визначенні розміру спричиненої моральної шкоди охоплюється велике коло факторів та явищ, які призводять до душевних страждань та негативних наслідків морального характеру таких як, у даній конкретній справі, позбавлення можливості користуватись автомобілем, переживання щодо якісного виконання робочих обов'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивував спричинену йому моральну шкоду зокрема й тим, що було порушено нормальний спосіб життя, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для захисту свої прав, він тривалий час не міг користуватись автомобілем, який необхідний йому для роботи у зв'язку з чим він відчував переживання щодо належного та якісного виконання роботи, переживав чи не залишиться він без роботи.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи принцип розумності та справедливості колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок районного суду щодо стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на завищений розмір правничої допомоги та безпідставність такого стягнення районним судом апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 28 жовтня 2017 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатським бюро «Олени Карнаух» з ціллю здійснювати представництво інтересів позивача щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, яке сталось 11 вересня 2017 року за участю автомобіля клієнта та автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 (а. с. 30, 31).
Також, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 було здійснено оплату за надання правової допомоги за вищевказаним договором у розмірі 4 000 грн. (а.с.33-36)
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
Матеріали справи свідчать, що за подачу позову ОСОБА_2 було сплачено 1325 грн. (а.с.1), а на витрати з правничої допомоги витрачено 4000 грн. (а.с.33-36).
Сума позову була визначена у розмірі 132 145 грн. 83 коп., а рішенням районного суду стягнуто матеріальну та моральну шкоду у розмірі 46 504 грн. 72 коп., що становить 35,19 % задоволеного позову.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат та витрат на правничу допомогу з урахуванням приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 1 873 грн. 97 коп.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Андрощука Юрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома