Справа № 761/7941/18 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2647/2019 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
04 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відео конференції обвинуваченого ОСОБА_6 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2, ч.1 ст.14, ч.1 ст.410 КК України, до 28 вересня 2019 року, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2, ч.1 ст.14, ч.1 ст.410 КК України.
Під час розгляду справи 30.07.2019 року прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , яке обґрунтовує необхідністю забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, та які під час розгляду клопотання не зменшились.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року продовжено дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2019 року, без альтернативного визначення застави.
Не погоджуючись з ухвалою судді захисником обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, де він просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року та змінити запобіжний захід з тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на заставу.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ухвала суду є необґрунтованою та незаконною. Вважає, що суд ігнорує принцип презумпції невинуватості та заздалегідь до постановлення вироку вже встановив вину ОСОБА_6 в інкримінуємих йому діяннях. Суд самоусунувся від обов'язку із здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, як того вимагає п.18 ч.1 ст. 2 КПК України. Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та не застосував закон, який підлягає застосуванню.
В ухвалі суд просто перерахував всі ризики з ч.1 ст. 177 КПК України, без обґрунтування, тобто суд автоматично продовжив заходи забезпечення кримінального провадженнях. При цьому, ОСОБА_6 необґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, оскільки не є суб'єктом цього злочину. Щодо зазначеного ризику незаконного впливу на свідків, апелянт зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2019 року свідки пояснили, що ОСОБА_6 не був та не є загрозою для їхнього життя та не може будь яким чином впливати на них. Поведінка ОСОБА_6 в судових засіданнях не може бути розцінена як підстава для продовження строку тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_6 має сім'ю, хоча не перебуває у шлюбі, п'ятьох дітей, двоє з яких є неповнолітні та перебувають на його утриманні, опікується двома батьками похилого віку, які також перебувають на його утриманні, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий в порядку ст. 89 КК України. Апелянт вважає, що відносно ОСОБА_6 , особи з інвалідністю, з боку держави чиниться знущання, оскільки ОСОБА_6 перебуває під вартою вже майже два роки, до цього він не був судимий, не перебував в розшуку, є волонтером батальйону Айдар.
Також судом проігнорована заява обвинуваченого від 27.06.2019 року, в якій ОСОБА_6 зазначав, що відчуває збільшення больового синдрому, різке обмеження рухів ті різке обмеження самостійного пересування.
Крім того, на думку захисника судом при продовженні строку тримання під вартою проігноровано вимогу про зобов'язання визначити розмір застави, що є обов'язком суду.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, де він просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року та змінити запобіжний захід з тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на особисте зобов'язання.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ухвала суду винесена з істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону, незаконна та підлягає скасуванню. Вважає, що в порушення вимог п.1 ч.3 ст.199 КПК України, клопотання прокурора не містить виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи вартою. До клопотання не додавались матеріали з доказами які б підтверджували ці обставини. Таким чином порушено вимоги ч.5 ст.199 КПК України, згідно яких суд зобов'язаний був відмовити у продовженні строку тримання під вартою.
Сторона обвинувачення прийшла до висновку про існування плану ОСОБА_6 на захоплення державної влади, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б дозволяли стороні обвинувачення стверджувати таке. В апеляційній скарзі, захисник наголошує на необґрунтованості обвинувачення, про що свідчить той факт, що начебто ОСОБА_6 вчинив, кримінальні правопорушення за попередньою змовою, при цьому на протязі більш ніж два роки жодній особі більше не оголошено підозру.
На думку захисника ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України документально не підтверджені та відсутні взагалі, оскільки судовий розгляд майже закінчено, залишилось допитати ОСОБА_6 та заявлених свідків захисту, а потреби проводити додаткові процесуальні дії, шукати, збирати докази немає, а тому посилання на існування ризиків в частині знищення, сховання, спотворення речей чи документів, незаконного впливу на учасників процесу є безпідставні. Разом з тим, ОСОБА_6 без обвинувального вироку суду, більш двох років тримається під вартою із застосуванням режиму, суворішого а ніж при відбуванні призначеного покарання, що є прямою ознакою тортур, таке поводження з невинуватою людиною виходить за всі межі уявного забезпечення процесуальної поведінки та досягнення мети кримінального провадження.
ОСОБА_6 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для розгляду справи судом були вилучені. ОСОБА_6 не має потреби незаконно впливати на свідків так як зазначених осіб було допитано неодноразово, ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. ОСОБА_6 не має бажання перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик є неконкретним і не підтверджується будь-якими доказами. ОСОБА_6 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки він раніше не судимий, цей ризик не доведено стороною обвинувачення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_6 має ряд захворювань, які на думку захисту, з перебігом часу та в умовах тримання під вартою мають прояви загострення та впливають на суттєве погіршення стану здоров'я. Враховуючи стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 захист сподівається, що суд прийде до висновку, що подальше тримання під вартою ОСОБА_6 в умовах СІЗО не забезпечить надання йому належної медичної допомоги.
Крім того, ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні двох малолітніх дітей, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проживав:
АДРЕСА_2 . На даний час отримана згода на проживання по адресу: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 зобов'язується належним чином виконувати всі процесуальні обов'язки, не вчинять дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з'являтись на першу вимогу до органу досудового розслідування, суду. На думку апелянта, невиконання судом вимог ч.3 ст. 183 КПК України, посилання на існування обставин, перелік яких зазначено ч.4 ст.183 КПК України безпідставні.
23 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява захисників обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відмову від апеляційної скарги, з посиланням на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_6 до 17 листопада 2019 року, проте в судовому засіданні ОСОБА_6 наполягав на розгляді апеляційної скарги його захисників та не заперечував щодо розгляду справи без участі захисників (т.2 а.с. 48-49).
Заслухавши суддю доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав подані захисниками апеляційні скарги та просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників, вивчивши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг захисників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників обвинуваченого задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На підставі наведеного, ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_6 до 28 вересня 2019 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року провадження призначено до розгляду (т. 1 а.с. 176, 213).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_6 до 28 вересня 2019 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року провадження призначено до розгляду (т. 1 а.с. 223, 230).
Перевіряючи доводи апеляційних скарг захисників щодо незаконності ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно матеріалів провадження, 14 липня 2017 року о 14 год. 26 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол та 15 липня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 вересня 2017 року, який в подальшому неодноразово продовжувався (т. 1 а.с.190-194).
03 березня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001747 від 31 травня 2017 року направлено до Шевченківського районного суду м. Києва (т. 1 а.с. 1-18).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_6 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2019 року (т. 1 а.с.107-121).
Своє рішення суд обґрунтовує тим, що враховуючи характеристику обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування, судового розгляду та у місці тимчасового ув'язнення, характер та значну суспільну небезпеку злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є достатні підстави вважати, що останній перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом використання зв'язків з іншими невстановленими на даний час особами, матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окреме провадження, може переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане з заподіянням шкоди життю та здоров'ю людини, у тому числі свідкам у кримінальному провадженні, тому наявність обґрунтованих та доведених ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, які не в змозі забезпечити належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, суд першої інстанції вважає ймовірним зазначений прокурором ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на доводи клопотання, а також враховуючи, що не всі свідки допитані судом. При цьому суд прийняв до уваги доводи сторони обвинувачення про висловлення ОСОБА_6 погроз свідкам у кримінальному провадженні під час здійснення досудового розслідування, образливе ставлення та неповага до вже допитаних свідків в судових засіданнях.
Також судом врахована надана раніше інформація ДУ «Київський слідчий ізолятор» про стабільний стан здоров'я ОСОБА_6 , який не перешкоджає утриманню останнього в умовах слідчого ізолятора. При цьому, суд вживає усіх розумних заходів для можливості надання доступу ОСОБА_6 до кваліфікованої медичної допомоги у закладі охорони здоров?я за вибором обвинуваченого.
Суд не визначав розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, посилаючись на те, що обвинувачення висунуте ОСОБА_6 пов'язані із погрозою застосування насильства до широкого кола осіб та з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, зокрема щодо високого ступеню ризиків ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, висловлених ним погроз свідкам у кримінальному провадженні та особи обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не застосування більш м'якого запобіжного заходу має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, колегія суддів у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, відсутність судимостей у минулому, стан здоров'я, характер соціальних зв'язків, сімейний стан, наявність постійного місця проживання та утриманців, про те, приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , те, що вони мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, колегія суддів вважає, що суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисників з приводу того, що судом вже встановлено вину ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки за змістом ст. 17 КПК України вина особи встановлюється обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Також, спростовуються наданими суду матеріалами і доводи апеляційної скарги з приводу того, що прокурором не доведено існування заявлених ним ризиків.
Ті дані про особу обвинуваченого, на які вказують апелянти, зокрема наявність утриманців та його незадовільний стан здоров'я, були враховані суддею при вирішенні питання про продовження останньому запобіжного заходу.
Доводи апеляційних скарг про те, що аналіз доказів сторони обвинувачення не підтверджує винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки, відповідно до вимог ст.368 КПК України, питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, мають вирішуватися судом при ухваленні вироку.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинення особою кримінального правопорушення
На думку колегії суддів, на стадію судового розгляду кримінального провадження, вимоги ч.2 ст.177 КПК України про необхідність з'ясування при продовженні строку тримання під вартою наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, не поширюються, оскільки зазначеній особі вже висунуте обвинувачення.
Враховуючи все вище наведене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не в змозі забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти існуючим ризикам.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Згідно до ч. 3 ст. 184 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у діях пов'язаних із погрозою застосування насильства до широкого кола осіб, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, зокрема щодо високого ступеню ризиків ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, висловлених ним погроз свідкам у кримінальному провадженні, особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Крім того, слід зазначити, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року продовжено дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 листопада 2019 року, а отже строк дії запобіжного заходу встановленого ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року закінчився.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали судді, а тому апеляційну скаргу захисників слід залишити без задоволення, а ухвалу судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 199,404, 407,419 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 110-2, ч.1 ст.14, ч.1 ст.410 КК України, до 28 вересня 2019 року - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4